6.Акт блювання.

Блювання — захисна реакція організму, завдяки якій тварина звільняється від шкід­ливих речовин, що потрапили у травний канал. Це складний рефлекторний акт, який на­стає внаслідок подразнення слизової оболонки кореня язика, глотки, шлунка й кишок або очеревини, а також у разі безпосереднього подразнення центру блювання хімічни­ми речовинами, що всмокталися в кров. Такими речовинами можуть бути бактеріальні токсини, різні отрути, проміжні продукти обміну речовин, лікарські препарати у великих дозах. Блювання починається антиперистальтичними скороченнями м'язів кишок, шлун­ка, стравоходу, діафрагми, грудної клітки, черевної стінки. Це призводить до переміщен­ня вмісту кишок і шлунка по стравоходу через рот назовні. У коней блювання не буває, що пов'язано з особливостями анатомічної будови кардіальної частини шлунка.

Самостійна робота студентів.

Тема: Особливості травлення в шлунках різних видів тварин.

1. Травлення в шлунку коня.

Шлунок у коней однокамерний, стравохідно-кишко­вого типу, має кардіальну, фундальну та пілоричну частини. Кардіальна частина має ку­полоподібний сліпий мішок, слизова оболонка його не містить залози. Фундальна й пілорична частини містять у слизовій оболонці пристінкові шлункові залози, які виробля­ють шлунковий сік. Об'єм шлунка становить 7—15 л і залежить від породи, розмірів та віку коня.

Корм у шлунку коня розміщується шарами і в такому стані зберігається протягом кількох годин, це визначає характер шлункового травлення. У нижчих шарах, які зволо­жуються шлунковим соком, відбувається перетравлювання білків і жирів корму. У верх­ніх шарах, більш зволожених слиною, здійснюється розщеплення вуглеводів під впли­вом ферментів рослинного корму і бактерій. Коли шар зволоженого шлунковим соком корму збільшується, шар розщеплення вуглеводів зменшується. Коли вміст шлунка ціл­ком зволожується шлунковим соком, розщеплення вуглеводів припиняється, і лише то­ді перетравлюються білки й жири. Це спостерігається через кілька годин після годівлі. Під впливом бактерій у шлунку коня відбувається молочнокисле бродіння. Клітковина корму в шлунку коня не перетравлюється.

Секреція шлункового соку в коня безперервна, за добу виділяється 10—30 л шлун­кового соку з кислотністю 0,24%. Кількість шлункового соку, його кислотність і актив­ність ферментів залежать від з'їденого корму. Наприклад, зелена трава, сіно, овес під­вищують як секрецію, так і кислотність шлункового соку.

Вода з шлунка коня евакуюється швидко, через 2—6 хв після пиття вона потрапляє в кишки, що зумовлено близьким розміщенням вхідного і вихідного отворів.

Переміщення вмісту шлунка в дванадцятипалу кишку здійснюється повільно і зале­жить від типу корму. Наприклад, евакуація вівса з шлунка починається через 7—9 хв піс­ля годівлі, а закінчується через 4—4,5 год.

2. Травлення в шлунку свині.

У свиней шлунок також однокамерний, змішаного типу. При вході в шлунок розміщений куполоподібний випин — сліпий мішок. За будо­вою слизова оболонка шлунка свині має такі зони: стравохідну, кардіальну, сліпого міш­ка, фундальну і пілоричну.

Стравохідна зона не має залоз. Слизова сліпого мішка і кардіальної зони має за­лози, які виділяють слиз. Залози фундальної і пілоричної зон виділяють секрет, багатий на ферменти і соляну кислоту.

У свиней шлунковий сік виділяється безперервно. Приймання корму спричинює по­силення його секреції. У свиней добре виражена також рефлекторна фаза діяльності шлункових залоз. Шлунковий сік поширюється в шлунку поступово, знизу вгору. У шлунку свиней корм розміщується шарами і не перемішується. Спочатку після годівлі в шлунку перетравлюються вуглеводи корму під дією ферментів слини, бактерій і рослин­ної їжі. Через 2—3 год, коли вміст шлунка зволожується шлунковим соком, під дією фер­менту пепсину розпочинається розщеплення білків.

Корм у шлунку свиней довго не затримується, значна частина його залежно від складу раціону залишає шлунок протягом 6—12 год після годівлі. На швидкість евакуа­ції впливає також ступінь наповнення шлунка кормом: чим більше його в шлунку, тим швидше він переміщується в кишки.

Лекційне заняття №34.

Тема заняття: Травлення в шлунку жуйних.

Шлунок жуйних багатокамерний, має чотири від­діли: рубець, сітку, книжку і сичуг. Перші три відділи називаються передшлунками, їх слизова оболонка не містить залоз. Сичуг є власне шлунком, і його слизова містить пристінкові шлункові залози, які виробляють шлунковий сік.

1.Травлення в рубці. Роль мікроорганізмів Після ковтання корм потрапляє в найбільшу камеру шлунка — рубець. Об'єм його у корів становить 100—300 л; в овець та кіз — 12—25 л. Він займає всю ліву і частково праву половини черевної порожнини жуйних тварин. Слизова обо­лонка рубця має на поверхні сосочки заввишки до 1 см, в її товщі немає залоз. У руб­ці відбуваються бродильні процеси, внаслідок яких клітковина грубого рослинного кор­му розщеплюється під дією рубцевої мікрофлори. У рубці корм знаходиться доти, доки не досягне певного ступеня подрібнення. Подрібнюється корм у результаті акту жуван­ня, за якого корм із рубця відригується в ротову порожнину, де ретельно жується, змі­шується із слиною і знову ковтається. Подрібнений корм у рубці зазнає дії значної кіль­кості мікроорганізмів: бактерій, грибів та інфузорій. Загальна кількість бактерій в 1 г вмісту рубця може досягати 100 млрд, а інфузорій — 1 млн.

Періодичне надходження в рубець корму, слини, оптимальна реакція середовища і стала температура, перемішування і переміщення корму — все це створює сприятли­ві умови для життєдіяльності, розмноження й росту мікрофлори рубця. Мікроорганізми сприяють розщепленню і засвоєнню клітковини і простіших небілкових азотистих речо­вин корму.

Під дією целюлозолітичних бактерій у рубці жуйних розщеплюється до 60—70% клітковини грубого корму. Бактерії розщеплюють клітковину до дицукридів і моноцукридів, які потім зазнають бродіння. Під час бродіння цукрів з'являються леткі жирні кисло­ти (ЛЖК): оцтова, пропіонова, масляна і молочна. За добу в рубці корови їх утворюєть­ся до 4 л. З усіх ЛЖК з клітковини найбільше утворюється оцтової кислоти. Раціони, в складі яких багато крохмалю і цукристих кормів, сприяють утворенню пропіонової кис­лоти. Концентровані зернові раціони при нестачі грубих і цукристих кормів сприяють утворенню значної кількості масляної кислоти. Це може призвести до виникнення у ко­рів захворювань на кетоз і ацидоз.

ЛЖК всмоктуються в передшлунках у кров і лімфу і використовуються організмом як головні джерела енергії та для утворення жиру.

Під дією протеолітичних ферментів мікроорганізмів у рубці білки рослинного корму розщеплюються до пептидів, амінокислот та аміаку. Мікроорганізми рубця використо­вують не лише білок, а й небілкові азотисті речовини. Тому частину білка в раціоні жуй­них можна замінити синтетичною сечовиною (карбамідом). У рубці сечовина розщеп­люється ферментом уреазою до аміаку і вуглекислого газу. З аміаку і продуктів розщеп­лення цукрів корму мікроорганізми синтезують повноцінний білок свого тіла, до складу якого входить багато незамінних амінокислот.

У раціон корів за наявності в ньому легкоперетравлюваних цукрів можна добавля­ти по 80—150 г карбаміду на 1 голову на добу. За недотримання цих умов і давання значної кількості карбаміду коровам можливе їх отруєння.

Замість карбаміду жуйним можна згодовувати в якості мінеральної підгодівлі амо­нійні солі оцтової та пропіонової кислот.

Інфузорії відіграють також важливу біологічну роль у рубцевому травленні. Вони піддають корм механічній обробці, подрібнюють його до маленьких часточок, внаслідок чого він стає доступнішим для дії бактеріальних ферментів. Інфузорії досить швидко розмножуються, їх тіла стають повноцінним білком для тварини.

Загалом за рахунок усіх мікроорганізмів жуйні тварини отримують за добу близько 100 г повноцінного білка.

У процесі життєдіяльності мікроорганізми рубця синтезують вітаміни групи В і віта­мін К. Тому дорослим тваринам при збалансованій годівлі не потрібне добавляння цих вітамінів у раціон. Проте молодняк, у якого рубець ще не функціонує, повинен отриму­вати ці вітаміни з кормом.

Внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів у рубці утворюються гази: вуглекислий газ, азот, метан, водень, сірководень. Вони беруть участь у хімічних реакціях, внаслідок яких утворюються цінні поживні речовини. Кількість і склад газів залежать від виду кор­му і рівня ферментації в рубці. За добу в рубці корови може утворитися до 100 л газів. Найбільше їх утворюється при згодовуванні жуйним зелених соковитих кормів, особли­во з бобових рослин.

Частково гази використовуються мікроорганізмами, а їх надлишок виводиться з ор­ганізму під час відригування або через легені під час дихання. Досить інтенсивний перебіг бродильних процесів у рубці при надходженні значної кількості зелених соковитих кормів може спричинити у жуйних захворювання на тимпанію (здуття).