2. Система органів дихання.

Органи дихання птахів здійснюють газообмін. До органів дихання належать носова порожнина, верхня гортань, трахея, нижня гортань, легені і повітроносні мішки (мал. 2).

Носова порожнина в птахів коротка, розміщена у верхній частині дзьоба і перегород­кою розділена на дві частини. У кожній половині є три носові раковини. Вхід у носову по­рожнину відкривається ніздрями, а вихід — хоан ними отворами, крізь які повітря надхо­дить у ротоглотку, потім у верхню гортань. Верхня гортань складається з кільцеподібно­го і двох черпакуватих хрящів. Щитоподібного і надгортанного хрящів немає. Роль над­гортанника виконує поперечна складка слизової оболонки.

Т рахея складається з великої кількості замкнених хрящо­вих кілець, з'єднаних між собою еластичними зв'язками. Слизова оболонка трахеї складається з миготливого епітелію та в товщі містить багато слизових залоз. У кінці трахеї, у місці її галуження на головні бронхи, розміщена нижня, або співоча, гортань.

Нижня гортань — це орган утворення звуків. Являє собою розширення — бара­банну порожнину з двома голосовими щіли­нами, що відкриваються в обидва головні бронхи. У голосових щілинах знаходяться голосові перетинки, які коливаються під час проходження повітря з легень, в результаті чого утворюється звук.

Легені птахів відносно малі і являють со­бою губчасту масу яскраво-рожевого кольору з дуже великою площею повітряних капілярів. Лежать вони між хребетними кінцями ребер. У кожну легеню входить один головний бронх першого порядку, він проходить через усю легеню і впадає у великий черевний

Мал. 2. Схема легень і повітроносних міш­ків птахів:

5. — міжключичний мішок; 2 — пахвинні дивертикули; З — хід у плечову кістку; 4 — шийні мішки; 5— передні грудні мішки; 6 — задні грудні мішки; 7 —черевні мішки; 8 — легені; а — медіальні краї легень; б— присінок головного бронха з отворами у вторинні бронхи; в — ектобронх у черевні мішки; г — мішковий бронх черевних мішків; д — мішковий бронх каудаль­них грудних мішків

повітроносний мішок. Від головного бронха відходять до поверхні легенів дрібніші бронхи другого порядку, частина з них також відкривається в повітроносні мішки. Від бронхів другого порядку радіально розходяться бронхіоли, що пе­реходять у повітроносні капіляри (альвеоли), де й відбувається газообмін.

Повітроносні мішки мають досить тонку стінку і утворюються в результаті випинання слизової оболонки бронхів. Зовні вони вкриті серозною оболонкою, під якою знаходить­ся слизова оболонка з рідкою сіткою кровоносних судин. Розрізняють чотири парні (ший­ні, краніальні і каудальні грудні, черевні) і один непарний (міжключичний) повітроносні мішки. У газообміні повітроносні мішки участі не беруть. Вони відіграють роль запасних резервуарів повітря і полегшують політ і плавання птахів. З їх допомогою охолоджуються тіло і внутрішні органи, своїм тиском вони полегшують дефекацію.

3.Система органів крово- та лімфообігу.

До органів крово- і лімфообігу птахів належать серце, кровоносні та лімфатичні су­дини, лімфатичні вузли, лімфатичні протоки, кров і лімфа, а також органи кровотворен­ня (червоний кістковий мозок, селезінка, тимус, лімфатичні фолікули).

Серце в птахів також чотирикамерне, розміщене в грудній порожнині. Характерною особливістю його є наявність між передсердям і шлуночком замість стулкового клапа­на спеціальної м'язової пластинки. У праве передсер­дя впадають дві передні та одна задня порожнисті вени. Праве передсердя в 1,5—2 ра­зи більше за ліве, а розмір лівого шлуночка в 2—3 рази перевищує розмір правого. Внаслідок ритмічної роботи серця забезпечується постійна циркуляція крові по зам­кненій системі судин тіла птахів. У птахів також є два кола кровообігу: велике і мале.

Кровоносні судини (артерії, вени, капіляри) за будовою подібні до судин ссавців. У птахів розвинена тільки права дуга аорти. Сонні артерії лежать безпосередньо під тіла­ми шийних хребців. Краніальних порожнистих вен є дві.

Лімфообіг у птахів розвинений слабкіше, ніж у ссавців. Лімфа від тканин відтікає лімфатичними капілярами, судинами, потім двома грудними протоками вноситься в краніальну порожнисту вену. По ходу лімфатичних судин у гусей та качок є лімфовузли, а в курей та інших видів птиці типових лімфовузлів немає. Лімфоїдна тканина в них роз­кидана по всьому тілу у вигляді дрібних скупчень.

Селезінка в птахів невелика, кулястої форми, лежить поряд із шлунком.

Тимус (зобна залоза) у птахів виконує кровотворну функцію і розміщується обабіч шиї під шкірою у вигляді 6—8 часточок бобоподібної форми. Маса тимуса збільшується до 4—5-місячного віку, а після статевого дозрівання вона зменшується.