2. Система органів шкірного покриву.

Шкірний покрив птахів складається з тих самих шарів, що й шкірний покрив ссав­ців, тобто з епідермісу, основи шкіри і підшкірної клітковини. Проте шкіра птахів має де­які морфологічні та фізіологічні особливості. Вона тонша, еластичніша й рухливіша, ніж у ссавців, зовні вкрита пір'ям, не має потових і сальних залоз. У птахів є тільки одна шкірна залоза — куприкова, або надхвостова. Вона розміщена під хвостом і виділяє жироподібний секрет, яким птахи з допомогою дзьоба змащують пір'я. У водоплавних птахів ця залоза добре розвинена і має значно більші розміри.

До похідних шкірного покриву птиці належать пір'я, роговий покрив дзьоба, кінці­вок, шпор і кігтів, а також гребінь, сережки, мочки, а у індиків корали.

Пір'яний покрив рівномірно розподілений на тілі птахів і надійно захищає їх орга­нізм від несприятливих коливань температури зовнішнього середовища, сприяє підтри­манню сталої температури тіла. Зовнішній вигляд оперення є показником здоров'я: у здорової птиці пір'я гладень­ке, блискуче, а у хворих воно сухе і скуйовджене.

Повністю сформоване перо складається з таких частин: стовбура і опахала. Стов­бур, у свою чергу, має стержень, який несе опахало, та колодочку — оголену частину стовбура. Нижня частина колодочки міститься в шкірі, в пір'яній сумці, і з'єднана з пі­р'яним сосочком. Через сосочок пір'їна живиться, під час линяння зв'язок пір'їни з со­сочком втрачається і вона випадає.

Залежно від структури опахала розрізняють такі види пір'я: покривне (контурне), махове, рульове та пухове. Покривне пір'я становить основну масу оперення та вкри­ває всі ділянки тіла птиці. Під ним розміщене пухове пір'я, яке захищає тіло від холоду. Махове пір'я прикріплюється до передпліччя і кисті крила. За кількістю махового пір'я, що вже змінилося, видно, як відбувається процес линяння в курей, качок і гусей. Рульо­ве пір'я розміщене на хвості і прикріплюється до шкіри хвостових хребців та пігостилю. Воно виконує значну роль під час польоту птиці.

Забарвлення оперення у птиці зумовлене наявністю пігментних клітин у пір'яних сосочках, які виробляють пігменти меланін та каротиноїди. При відсутності цих пігмен­тів пір'я має білий колір. Залежно від кількості та відношення різних пігментів змінюють­ся колір і відтінки оперення. На колір пір'я впливають порода, вік, стать, умови годівлі та утримання птиці.

Лекційне заняття №30.

Тема: Особливості будови систем органів свійської птиці.

1. Система органів травлення

Органи травлення в птахів забезпечують захоплення корму та води, механічну й хі­мічну обробку його та всмоктування поживних речовин у кров і лімфу. До органів трав­лення належать ротова порожнина з її органами; глотка, верхній та нижній стравоходи, воло, залозистий і м'язовий шлунки, тонка кишка, печінка, підшлункова залоза і товсті кишки. Порожнинні органи травлення поділяються на чоти­ри відділи: ротоглотку, передню кишку, середню і задню кишки.

Ротоглотка в птахів не має зубів, ясен, губ, щік і м'якого піднебіння, внаслідок чо­го ротова порожнина безпосередньо переходить у глотку. Слинні залози розвинені слабко, їх секрет-слина-бідний на вуглеводні ферменти, він розм'якшує і ослизнює корм та полегшує його проштовхування в стравохід. Розміщений на дні ротової порож­нини язик має форму дзьоба, в ньому розгалужуються чутливі нервові закінчення, але справжніх смакових сосочків немає, є тільки ороговілі зубчики, які сприяють утриман­ню корму в роті та проштовхуванню його у бік стравоходу. У водоплавних птахів по кра­ях язика є рогові щетинки й голки, які разом з поперечними боковими пластинками дзьоба утворюють цідильний апарат. Завдяки скороченню м'язів язика і м'язів під'язи­кової кістки забезпечуються рухи язика.

Ротова порожнина позаду язика без помітних меж переходить у глотку. Порожни­на глотки через хоанні отвори сполучається з носовою порожниною, а через слухові (євстахієві) труби — з середнім вухом.

Передня кишка складається з стравоходу і залозистого та м'язового шлунків. Від глотки починається стравохід, який у птахів розділяється волом на верхню і нижню ді­лянки. Стравохід розміщується на передньому боці шиї, справа від трахеї. Перед вхо­дом у грудну порожнину в курей, індиків, цесарок та голубів він має кулясте розширення-воло. У гусей і качок замість вола є просте ампулоподібне розширення стравохо­ду. Воло є місцем, де нагромаджується і розм'якшується корм. Кінцевий відділ страво­ходу переходить у залозистий шлунок.

Шлунок у птахів складається з двох частин: залозистого й м'язового.

Залозистий шлунок має вигляд короткої товстостінної трубки, в товщі слизової обо­лонки якої є багато шлункових залоз. Ці залози секретують шлунковий сік, він по вивід­них протоках виділяється в порожнину шлунка через дрібні отвори на поверхні сосоч-коподібних виростів і змочує корм. У залозистому шлунку корм довго не затримується і переходить у м'язовий шлунок.

М'язовий шлунок має дископодібну форму. Його бокові стінки складаються з двох міцних м'язів. У м'язовому шлунку відбувається як хімічна, так і механіч­на обробка корму. Досить міцні скорочення м'язів шлунка сприяють розтиранню і пе­ремішуванню корму. Цьому допомагають чужорідні тіла (гравій, крупний пісок тощо), які потрапляють у порожнину шлунка під час ковтання. Отже, м'язовий шлунок бере на се­бе функцію зубів, яких немає в ротовій порожнині.При відсутності в шлунку гравію засвоєння поживних речовин корму знижується на 25—30%. Тому курчатам з перших днів життя слід давати гравій. Із м'язового шлунка корм періодично, невеликими порціями надходить у тонкі кишки.

Середня кишка, або тонкі кишки, у птиці за довжиною порівняно невелика, у курки вона в 5—6 разів перевищує довжину тіла.

Тонкий відділ кишок складається з дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок. Дванадцятипала кишка утворює петлю з двома паралельними колінами, між якими ле­жить підшлункова залоза з трьома вивідними протоками в курей і з двома — у гусей і качок. Ці протоки відкриваються на початку кишки і по них тече підшлунковий сік. По­ряд з протоками підшлункової залози в дванадцятипалу кишку впадають дві жовчні про­токи печінки, по яких тече жовч.

Печінка в птиці дуже велика, темно-коричневого кольору, розміщується позаду сер­ця і займає нижню частину грудочеревної порожнини. На правій частці знаходиться жов­чний міхур, від якого до дванадцятипалої кишки йде міхурцева протока. Від лівої частки відходить самостійна печінкова протока. У цесарок та голубів жовчного міхура немає.

Позаду печінки розміщені порожня і клубова кишка, між якими знаходяться повітроносні мішки. Загальна довжина тонких кишок у курей становить 150 см, у качок — 160 см і гусей — 40 см.

У товщі слизової оболонки тонких кишок розміщені загальнокишкові залози, або крип­ти. Слизова оболонка тонких кишок має виростки — ворсинки і вкрита одношаровим ци­ліндричним каймистим епітелієм. З шлунка в дванадцятипалу кишку надходять подрібнені кормові маси, які під дією ферментів травних соків розщеплюються до простіших пожив­них речовин. Після цього настає процес всмоктування поживних речовин через стінку ки­шок у кров і лімфу. Цьому сприяє будова слизової оболонки, яка має кишкові ворсинки. За рахунок них у кілька разів збільшується поверхня всмоктування слизової оболонки. М'язо­ва оболонка кишок, скорочуючись, забезпечує перистальтичні рухи кишок, з допомогою яких вміст кишок (хімус) послідовно переміщується по кишках.

Задня кишка, або товсті кишки, у птахів досить коротка, оскільки, на відміну від ссавців, не має ободової кишки. Відділ товстих кишок у птахів складається з двох сліпих кишок, прямої кишки і клоаки. У клоаку в самців впадають сечоводи і сім'япро­води, у самок — лівий яйцепровід. Закінчується клоака анальним отвором, всередині якого розміщений коловий м'яз-стискувач (сфінктер).

На дорсальній стінці клоаки в курчат є мішкоподібний випин — фабрицієва сумка, з якою пов'язують утворення імунітету в організмі птиці. Через 10—11 місяців життя фабрицієва сумка редукується.

У товстих кишках продовжується травлення та всмоктування поживних речовин. У сліпих кишках відбувається перетравлювання клітковини корму (10—30%) і всмоктуван­ня води. У прямій кишці відбувається процес всмоктування води та формування кало­вих мас. Під час дефекації в пти­ці виділяються не тільки калові маси, а й сеча.