1.Будова і топографія легень.

Легені (pulmones) — парний орган конусоподібної форми. Знаходяться в грудній порожнині, мають рожевий колір і пухку консистенцію. У легенях здійснюється газооб­мін між вдихуваним повітрям і кров'ю. На легенях розрізняють такі поверхні: реберну, серцеву, середостінну та діафрагмальну. Крім того, легені мають два краї: верхній — ту­пий, що прилягає до хребта, і нижній — гострий, що звисає до грудної кістки. З боку гострого краю кожна легеня поділяється глибокими вирізками на три частки: передню, або верхівкову, середню, або серцеву, і задню, або діафрагмальну. У корів на правій легені є ще додаткова частка.

М ал. Легені: А — великої рогатої худоби; Б — свині; В — коня; Г — легеня в розрізі (дорсаль­ний бік); 1 — трахея; 2 — середостінна поверхня; 3 — дорсальний (тупий) край; 4 — реберна поверхня; 5 — краніальна (верхівкова) і 6 — середня (серцева) частки; 7 — вентральний (гострий) край; 8 — каудальна (діафрагмальна) і 9 — серцево-діафрагмальна частки; 10 — до­датковий бронх; 11 — правий і лівий го­ловні бронхи; 12 — гілки легеневої арте­рії; 13 — бронхіола; 14 — легенева аль­веола; 15 — альвеолярний хід; 16 — аль­веолярний мішечок; 17 — респіраторний епітелій (під електронним мікроскопом)

За внутрішньою будовою легені — це складний паренхіматозний орган, що складаєть­ся із сполучнотканинної основи та паренхіми. Зовні легені вкриті серозною оболонкою — легеневою плеврою, під якою розміщена сполучнотканинна капсула. Від цієї капсули від­ходять всередину легень перегородки, які поділяють їх на часточки. У перегородках про­ходять судини, нерви та бронхи. Часточки конусної форми своїми основами спрямовані назовні і надають поверхні легень комірчастого вигляду.

Паренхімою легень є бронхіальне і альволярне "дерево". До складу "бронхіального дерева" входять великі, середні, дрібні бронхи і бронхіоли. Діа­метр їх при розгалуженні змен­шується або поступово (у сви­ней), або стрибкоподібно (у ко­ней). Стінка великих бронхів за будовою подібна до стінки трахеї. У стінці середніх бронхів зменшу­ється товщина слизової оболон­ки, хрящові кільця редукуються й мають вигляд окремих острівців. Стінка дрібних бронхів значно тонша, м'язова пластинка слизо­вої оболонки добре розвинена й регулює просвіт бронхів, фіброз­но-хрящової оболонки в них не­має. У бронхіолах слизова обо­лонка вистелена одношаровим кубічним епітелієм, під яким розміщуються еластичні й колагенові волокна, фіброблас­ти та міоцити.

Альвеолярне "дерево" становить часточки легень. Від кожної респіраторної бронхі­оли відходять два респіраторних ходи, які закінчуються альвеолярними мішками. Стін­ка альвеолярних ходів і мішків побудована з легеневих альвеол — сліпих міхурців, з яких повітря після обміну газів знову повертається в зовнішнє середовище під час видиху. Легеневими альвеолами створюється величезна загальна поверхня, де відбувається га­зообмін. Так, підраховано, що в коня загальна кількість альвеол становить близько 5 млрд, а дихальна поверхня легень, утворена сумою поверхонь, — 500 м².

Стінка легеневих альвеол складається з одного шару плоских клітин дихального епітелію, розміщених на базальній мембрані. Зовні ці клітини вкриті еластичними і ко­лагеновими волокнами, що надають пружності альвеолам. Зовнішня поверхня легене­вих альвеол обплетена густою сіткою кровоносних капілярів, стінка яких побудована з одного шару плоских ендотеліальних клітин. Обмін газів в альвеолах здійснюється че­рез два шари клітин: респіраторного епітелію і ендотелію кровоносних капілярів. Тов­щина цих шарів — 0,04 мкм.

Серозною оболонкою, або плеврою, в грудній порожнині вкриті зовні легені, а зсе­редини її стінки. Плевра утворює два замкнених плевральних мішки, де знаходяться права й ліва легені. Розрізняють вісцеральний, або нутряний, і парієтальний, або при­стінний, листки плеври. Вісцеральний листок плеври вкриває зовні легеню і щільно з нею зростається. Парієтальний листок поділяється на реберну та діафрагмальну плев­ри. Права і ліва реберні плеври переходять у середостінну плевру, яка утворює сере­динну перегородку грудної порожнини. Між парієтальним і вісцеральним листками плеври утворюється щілиноподібна плевральна порожнина з незначною кількістю се­розної рідини, яка зменшує при диханні тертя легеневої плеври об пристінну.

Лекційне заняття №20

Тема розділу: Система органів сечовиділення.

Тема: Органи сечовиділення.

Система органів сечовиділення призначена для виділення із сечею з організму тва­рини непотрібних і шкідливих для неї речовин, насамперед продуктів азотистого обмі­ну, зайвої води та солей. Завдяки цьому підтримується сталість складу крові, її кислот­но-основна рівновага та осмотичний тиск.

До складу системи органів сечовиділення входять парні органи — нирки і сечово­ди та непарні органи — сечовий міхур і сечівник, який у самців переходить у сечоста­тевий канал пеніса, а у самок — у сечостатевий синус присінка піхви (Мал.)