3.Будова і топографія гортані.

Гортань (larynx) міститься між глоткою і трахеєю в куті, що утворюється головою й шиєю. Гортань проводить повітря в трахею, не допускає потрапляння корму в дихаль­ні шляхи, містить голосовий апарат тварини і закріплює трахею на під'язиковій кістці. Основу гортані становлять п'ять хрящів: кільцеподібний, щитоподібний, два черпакува-

тих хрящі та надгортанний (рис. 68). Хрящі гортані з'єднуються між собою рухомо, а рух­ливість їх забезпечується м'язами.

Хрящі зумовлюють зяяння порожнини гор­тані, внаслідок чого повітря проходить через неї вільно. Вхід у гортань обмежує надгортан­ник з еластичного хряща та надгортанно-чер­пакуваті складки. Всередині гортань вистеле­на слизовою оболонкою, побудованою з ми­готливого епітелію, а зовні вкрита адвентицією з пухкої сполучної тканини. На бокових стінках слизова оболонка утворює пристінкову та го­лосові складки з голосовою щілиною між ними. В основі голосової складки містяться голосова зв'язка з щільної еластичної сполучної тканини і голосові м'язи з поперечносмугастої скелет­ної м'язової тканини. Зовні до хрящів гортані прикріплюються кілька м'язів, які звужують і розширюють порожнину гортані.

Мал. Хрящовий скелет гортані корови:

I — надгортанний; 2 — черпакуватий; 3 —щитоподібний і 4 — кільцеподібний хрящі;5 — кільця трахеї; 6 — великий ріг під'язи­кової кістки; 7 — зв'язка гортані; 8 — ки­шенькова складка; 9—10 — кільця трахеї; II— малий ріг; 12 — язиковий відросток під'язикової кістки

Під час ковтання корму надгортанник при­тискається до черпакуватих хрящів і закриває вхід у гортань, запобігаючи потраплянню частинок корму в дихальні шляхи. Потрапляння сторонніх частинок у гортань спричи­нює кашель.

У підслизовій основі гортані розгалужується значна кількість судин, які зігрівають повітря, і нервових закінчень, завдяки яким гортань стає досить чутливою.

Самостійна робота студентів.

Будова і топографія трахеї.

Трахея (trachea) — це трубка, що починається від гортані і закінчується в грудній порожнині напроти 5-го ребра, розділившись на два головних бронхи. Місце розгалу­ження трахеї на два головних бронхи називається біфуркацією. У жуйних тварин до міс­ця біфуркації трахеї на правий і лівий бронхи від неї справа ще відходить додатковий бронх для верхівкової частки.

Основу трахеї становлять незамкнені хрящові кільця з гіалінової хрящової тканини, з'єднані між собою кільцеподібними трахейними зв'язками. Ці кільця підтримують про­світ трахеї постійно відкритим, і повітря вільно проходить у легені та в зворотному на­прямі. Трахеї різних видів тварин мають різну кількість кілець. Так, у коней їх налічуєть­ся 48—60, у великої рогатої худоби — 48—50, у свиней — 32—36.

Стінка трахеї складається зі слизової оболонки з підслизовою основою, фіброзно-хрящової оболонки та адвентиції.

Слизова оболонка трахеї вкрита одношаровим багаторядним миготливим епітелі­єм, до складу якого входять війчасті, келихоподібні, ендокринні та базальні клітини. Вій­часті клітини на апікальному кінці мають 250—300 війок, які, рухаючись у бік глотки, сприяють видаленню з трахеї слизу і разом з ним сторонніх частинок. Келихоподібні клітини виділяють слиз, який зволожує поверхню слизової оболонки. Ендокринні кліти­ни виробляють гормоноподібні речовини, які потрапляють у кров і сприяють регуляції тонусу м'язових волокон трахеї. За рахунок розмноження базальних клітин утворюють­ся інші клітини слизової оболонки трахеї.

Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною, в якій розміщені пристінні трубчасті залози, що виділяють секрет. Цим секретом зволожується поверхня слизової оболонки трахеї. У підслизовій основі розміщуються також судини й нервові сплетення.

Фіброзно-хрящова оболонка трахеї утворена щільною фіброзною сполучною ткани­ною і розміщеними в ній хрящовими кільцями. Між незамкненими кінцями хрящових кілець, крім фіброзної сполучної тканини, розміщений поперечний м'яз трахеї з гладень­кої м'язової тканини.

Адвентиція вкриває всю трахею зовні. Побудована вона з пухкої сполучної тканини.

Інд. Самостійна робота студентів.