1. Будова і функції органів дихання.

О ргани дихання забезпечують постійний газообмін між організмом тварини і нав­колишнім середовищем. У результаті такого обміну в організм надходить кисень, по­трібний для процесів окиснення, і виділяється назовні вуглекислий газ, що постійно утворюється в організмі як кінцевий продукт обміну речовин. Крім газообміну органи дихання виконують ще й інші функції: очищають повітря від пилу, мікрофлори, зігріва­ють і зволожують його, беруть участь у терморегуляції, водно-сольовому обміні, імуно­логічному захисті.

Система органів дихання складається з повітряних шляхів (ніс з носовою порожни­ною, гортань, трахея і бронхи легень) та органа газообміну — легень (мал.).

Особливістю будови повітряних шляхів є те, що вони постійно перебувають у від­критому стані. Цьому сприяє тверда основа їх стінки (кістки, хрящі).

Мал. Схема будови дихального апарату коня:

1 — верхня раковина; 2 — нижня раковина; З — нюхова ділянка; 4 — верхній носовий хід; 5 — середній носовий хід; 6 — нижній носовий хід; 7 — лобна пазуха; 8 — клиноподібно-піднебінна пазуха; 9 — хоани — вихід із носової порожнини; 10 — верхня губа; 10' — нижня губа; 11 — тверде піднебіння; 12 — м'яке піднебіння; 13 — язик; 14 — глотка; 15 — гортань; 16 — надгортанник; 17 — черпакуваті хрящі; 18 — трахея; 19 — ліва легеня; 20 — верхівкова частка лівої легені; 21 — серцево-діафрагмальна частка лівої легені; 22 — тупий край лівої легені; 23 - гострий край лівої легені; 24 — головний мозок; 25 — спин­ний мозок; 26 — стравохід

2. Будова і топографія носової порожнини.

Ніс (nasus) — початкова ділянка повітряних шляхів. У носі повітря зігрівається, ана­лізується на нюх, очищується від твердих часточок. Ніс має спинку, бокові стінки, кін­чик та корінь, в основі яких лежать кістки черепа. У спинці носа — носова і частково лобна, в бокових стінках — верхньощелепна і різцева кістки черепа. Межею між носом і черепно-мозковою порожниною є решіт­часта кістка. Від ротової порожнини носова порожнина відокремлена піднебінними від­ростками різцевих, верхньощелепних та під­небінних кісток.

Зовні ніс вкритий шкірою з волоссям, тільки на кінчику носа волосся немає. Шкіра тут товста, пігментована, зволожена і прохо­лодна на дотик через наявність секрету серозно-слизових залоз, розміщених у шкірі.

Ця ділянка шкіри носа у великої рогатої ху­доби називається носогубним дзеркалом, у овець і кіз — носовим дзеркалом, у свиней — хоботковим дзеркалом, в основі якого закладена хоботкова кістка.

Зсередини ніс має носову порожнину, вистелену слизовою оболонкою.

Носова порожнина (cavum nasi) має два вхідних створи — ніздрі, які з'єднують її з навколишнім середовищем, і два вихідних — хоани, що з'єднують її з глоткою і гор­танню (рис. 68).

Основу носової порожнини становлять кістки і хрящі. Тому вона ніколи не спадається і забезпечує вільне проходження повітря.

У стінці ніздрів розміщені хрящі, завдяки яким вони завжди перебувають у відкри­тому стані. Рухомість ніздрів забезпечується спеціальними м'язами, які добре розвине­ні в коней. Кожна їх ніздря має збоку шкірну кишеньку — носовий дивертикул.

Хрящовою перегородкою носова порожнина поділена на праву й ліву половини. По боках кожної половини лежать завиткоподібно закручені тонкі кісткові пластинки, що називаються носовими раковинами. Простір носової порожнини між носовими ракови­нами і перегородкою поділяється на 4 носові ходи: дорсальний (нюховий), середній (синусоїдний), вентральний (дихальний) і загальний.

Дорсальний носовий хід розміщений між дахом носової порожнини і дорсальною но­совою раковиною. По цьому ходу повітря рухається до лабіринта решітчастої кістки, де розміщений нюховий епітелій, завдяки якому повітря аналізується на запах.

Середній носовий хід проходить між носовими раковинами. По ньому повітря по­трапляє в синуси (пазухи) черепних кісток.

Вентральний носовий хід проходить між вентральною носовою раковиною і дном носової порожнини. По ньому повітря рухається через хоани в глотку та гортань.

Загальний носовий хід розміщений між раковинами і носовою перегородкою. По ньому повітря рухається у всіх напрямках, до всіх інших ходів.

Внутрішня поверхня носової порожнини вистелена слизовою оболонкою, яка в різ­них ділянках вкрита певним видом епітелію.

Носову порожнину поділяють на три відділи: присінок, дихальну і нюхову ділянки. Присінок прилягає до ніздрів, слизова оболонка тут вистелена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм.

Дихальна ділянка займає більшу частину носової порожнини, слизова оболонка її вистелена одношаровим багаторядним миготливим (війчастим) епітелієм. Клітини цьо­го епітелію на своїй поверхні мають війки, які постійно рухаються і зволожуються сек­ретом пристінних залоз, розміщених у підслизовій основі, і слизом, який виділяють ке­лихоподібні клітини в складі миготливого епітелію.

Нюхова ділянка займає задню частину носової порожнини. її слизова оболонка жовтуватого кольору, вистелена нюховим епітелієм, який здатний сприймати подраз­нення молекул летких речовин повітря і визначати його запах. Нюховий носовий хід за­кінчується сліпо. Слизова оболонка в пазухах вистелена таким самим епітелієм, як і в дихальній ділянці носової порожнини.

Повітря, що потрапляє в носову порожнину, завдяки руху війок миготливого епіте­лію і завжди зволоженій поверхні слизової оболонки очищається від пилових частинок та мікроорганізмів. Через наявність у підслизовій основі слизової оболонки густої сітки кровоносних судин повітря в носовій порожнині зігрівається.

Отже, повітря, яке надходить у носову порожнину, зволожується, зігрівається, очища­ється і досліджується на запах, потім через хоани надходить у глотку, а звідти — в гортань.