2.Будова і топографія багатокамерного шлунка

М ал. Багатокамерний шлунок жуйних:

А — шлунок корови; Б — стравохідний жолоб; В — листки книжки; Г— слизова оболонка сичуга; 1,1' — сліпі виступи (мішки) рубця і поперечні жолоби; 2 — напівмішки рубця і правий поздовжній жолоб між ни­ми; 3 — стравохід; 4 — сітка; 5 — книжка; 6 — сичуг; 7 — початок дванадцятипалої кишки; 8 — вхід з стравоходу; 9 — стравохідний жолоб; 10 — вхід з сітки в книжку; 11 — листочки книжки; 12 — парусоподібні складки книжки при вході в сичуг; 13 — спіральні складки в сичузі; 14 — присінок рубця; 15 — гре­бені сітки; 16 — губи стравохідного жолоба

Шлунок жуйних багатокамерний, стра­вохідно-кишкового типу. Перші три камери — рубець, сітка, книж­ка — передшлунки — proventriculum — і їх слизові оболонки вистелені бага­тошаровим плоским епітелієм, не мають травних залоз. Четверта камера — сичуг — має слизову оболонку кишкового типу з розвинутою системою залоз.

Рубець -rumen — у вигляді видовженого мішка розміщується в лівій половині черевної порожнини від діафрагми (рівень шостого міжреберного простору) до тазової порожнини, заходячи частково в задню праву половину черевної порожнини. Своєю пристінковою поверхнею рубець на всьому протязі прилягає до лівої черевної стінки, а нутрощевою - до кишок. Дорсальним краєм рубець прикріплюється до діафрагми і поперекових м'язів. Вентральний край рубця прилягає до ниж­ньої стінки черевної порожнини.

Рубець двома поздовжніми борознами-sulcus longitudinalis dexter et sinister — поділяється на дорсальний і вентральний мішки — saccus dor­salis et ventralis. Краніальна борозна — sulcus cranialis — відмежовує спере­ду присінок рубця — atrium ruminis, у який впадає стравохід. З проти­лежного кінця рубця проходить каудальна борозна- sulcus caudalis.

Слизова оболонка рубця вистелена багатошаровим плоским зроговілим епітелієм і густо всіяна рухливими сосочками- papillae ru­minis — до 1 см завдовжки. Усередині сосочків є м'язові волокна та густа сітка судин. У присінку рубця від стравоходу починається сіткова (стравохідна) борозна — sulcus reticuli. Дещо каудальніше знаходиться рубцево-сітковий отвір — ostium ruminoreticulare, обмежений складкою — plica ruminoreticularis.

М'язова оболонка рубця утворена зовнішніми поздовжніми і внутрішніми коловими волокнами. В ділянці складок м'язова оболонка потовщена. Сероз­на оболонка рубця в ділянці поздовжніх борозен переходить у більший сальник.

Сітка — reticulum — має округлу форму і є продовженням уперед і вниз присінка рубця. Вона розміщена спереду від рубця в ділянці мечоподібного хряща, прилягає до вентральної частини діафрагми. Слизова оболонка сіт­ки зібрана в складки (до 12 мм заввишки), які формують своєрідні чотири-, п'яти- або шестигранні великі комірки — cellulea reticuli, які нагадують комірки сітки, у зв'язку з чим цей орган і дістав таку назву. На їхньому дні помітні такі самі дрібні комірки, вкриті сосочками — papillae reticuli.

Від місця входу стравоходу в рубець до отвору в книжку по правій стінці сітки згори вниз тягнеться особлива борозна — борозна сітки (стравоходу) — sulcus reticuli. Борозна обмежена губами — labium dextrum et sinistrum. Вони, як і дно борозни, мають м'язову основу із складним розміщенням м'язових волокон. Губи борозни, з'єднуючись між собою вільними краями, формують канал, по якому прохо­дить рідина безпосередньо із стравоходу в книжку. Борозна сітки добре роз­винута у телят, у дорослих тварин губи значно атрофуються.

З рубцем сітка сполучається великим рубцево-сітковим отвором — ostium ruminoreticulare, а з книжкою — щілиноподібним сітково-книжковим отво­ром — ostium reticuloomasicum.

На сітці розрізняють діафрагмальну й нутрощеву поверхні — facies diaphragmatica et visceralis. М'язова оболонка сітки, на відміну від рубця, скла­дається із зовнішнього колового і внутрішнього поздовжнього шарів м'язо­вих волокон.

Книжка — omasum-округлої форми орган, дещо сплющений з боків. Вона розміщена між сіткою і сичугом дорсально від них. На книжці розрізняють пристінкову й нутрощеву поверхні. Верхній щіли­ноподібний отвір веде в сітку, другий отвір, менших розмірів, веде вправо і вниз, у передній кінець сичуга — ostium omasoabomasicum. Обидва отвори розміщені поряд і між ними по нижній стінці проходить дно (основа) книж­ки — basis omasi. На дні розміщена борозна книжки — sulcus omasi, яка сполучає отвори.

Верхня частина порожнини книжки заповнена численними поздовжніми листкоподібними пластинками (листочками) — laminae omasi -різних розмірів із сосочками — papillae omasi. Пластинки розділені міжлистковими заглибинами — recessus interlaminaris. Між листочками книж­ки кормова маса перетирається і віджимається. При розтині книжки видно, що вона заповнена дрібно перетертим кормом, який знаходиться між листоч­ками.

М'язова оболонка книжки складається із зовнішнього (поздовжнього) і внутрішнього (колового) шарів м'язових волокон. Останній шар у ділянці книжково-сичужного отвору утворює стискач. Зовні книжка вкрита сероз­ною оболонкою.

Сичуг — abomasum — значних розмірів, має форму витягнутої в довжи­ну груші. Потовщена основа його сполучається з книж­кою, а звужена, вигнута на кінці частина (пілорус) переходить у дванадця­типалу кишку. Сичуг розміщений вентрально в правій половині черевної порожнини, займає невеликий відділ правого підребер'я і ділянку мечопо­дібного хряща. На ньому розрізняють, як і на однокамерному шлунку, ви­гнуту вентрально велику кривизну і дорсально малу кривизну, дно сичуга (fundus abomasi), а також пристінкову і нутрощеву поверхні.

Слизова оболонка сичуга кишкового типу ніжна, бархатиста і зібрана в довгі складки (12-16, близько 5 см заввишки), які беруть початок від отвору книжки в сичуг, тягнуться спіралеподібно вздовж сичуга до пілоруса і тут, зменшуючись по висоті, губляться. Ці складки називають­ся спіральними — plicae spirales abomasi, у книжково-сичужному отворі во­ни утворюють сичужні паруси — vela abomasica. Останні не допускають над­ходження вмісту сичуга в книжку.

Як і в однокамерному шлунку, в сичузі розрізняють залозисті ділянки його слизової оболонки: невелику кардіальну, пілоричну і власне шлунка. Стискач пілоруса — sphincter pylori — утворює з боку меншої кривини потов­щення, або подушку — torus pyloricus.

М'язова оболонка сичуга складається з двох шарів; поздовжнього і коло­вого. Сичуг зовні вкритий серозною оболонкою.

Лекційне заняття №17

Тема: Будова і топографія тонкого відділу кишечника.

Тонка кишка — intestinum tenue — являє собою звужений відділ кишко­вої трубки, в якому перетравлюється корм і всмоктуються в кров і лімфу по­живні речовини. Слизова оболонка тонких кишок утворює численні колові або злегка спіралеподібні складки, які особливо розвинуті у травоїдних тва­рин. Вона ніжна, бархатиста, має ворсинки — villi intestinales, які, скорочую­чись, виконують ритмічні рухи їх кіль­кість і форма по довжині тонких кишок неоднакові (в кінцевих відділах їх менше). Ворсинки містять судини, нерви і м'язові волокна.

Ворсинки бувають неоднакових форми й розміру. Так, у коня кожна вор­синка відділена, у жуйних, свині й собаки вони в основі з'єднані в складки. Найдовші ворсинки у собаки й кішки (0,96 мм), у коня вони короткі і особ­ливо короткі у жуйних і свині (0,36 мм). Ворсинки значно збільшують всмо­ктувальну поверхню кишок (до 20 разів).

У слизовій оболонці тонких кишок міститься значна кількість травних залоз.

До тонкої кишки належать три кишки: дванадцятипала, порожня і клу­бова. У ссавців спостерігається чітка межа між тонкою і товстою кишками.