1.Будова зубів та їх класифікація за розміщенням.

Зуби — dentes, -розміщені в порожнині рота у ви­гляді верхньої і нижньої зубних аркад, призначені для захоплення й подрібнення їжі. Форма й будова зу­бів відображають характер живлення та спосіб життя тварин. За функцією, будовою і розміщенням зуби поділяють на різці, ікла та кутні.

Різцеві зуби — dentes incisivi (J) — розміщені позаду губ по три-чотири з кожного боку. Серед різців розрізняють: зачепи (Ji), середні різці (J2) і окрайки (J3).

Ікла — dentes canini (С) — розміщені позаду різців по одному з кожного боку на верхній і нижній щелепах.

Мал. Будова зубів:

А — короткокоронковий різцевий зуб корови; Б — короткокоронко­вий зуб свині; В — довгокоронко-вий

зуб коня; 1 — коронка; 2 — емаль; 3 — дентин; 4 — цемент; 5 — ясна; 6 — зубна порожнина з пульпою й

каналом кореня зуба; 7 — зубна зв'язка; 8 — судини і нерви зуба

Кутні зуби поділяють на передкутні, або премоляри, — dentes premo-lares (P1-4) — і власне кутні, або моляри, — dentes molares (M1-3).

Іноді у ссавців (кінь) з'являються додаткові зуби: вовчий зуб, який роз­міщується перед премолярами, і зуб «мудрості» — позаду корінних зубів.

Зуби поділяють на молочні (випадні) — dentes decfdui (Dd) — і постійні — dentes permanentes (Dp). Молочні зуби з'являються після народження або до народження в певному порядку. За розміром вони менші й коротші від по­стійних. Розрізняють молочні різці, ікла та премоляри. Моляри молочних попередників не мають.

Загальна кількість зубів у свійських тварин різна: у ВРХ — 32, у коня — самка-36-самець-40, у свині — 44 і у собаки — 42. Загальну кількість зубів можна записати зубною формулою, яка відображує кількість різців, іклів, премолярів і молярів на одному боці верхньої й нижньої щелеп:

За характером будови і розвитком зуби поділяють на короткокоронкові — brachiodontes (собака, свиня, різцеві зуби ВРХ і довгокоронкові — hypselodontes (кінь, велика рогата худоба).

На короткокоронкових зубах чітко виділяються коронка зуба-corona dentis , шийка — collum dentis — і корінь — radix dentis. Коронка зуба виступає над яснами. На різцях вона клиноподібна, на іклах — конусоподібна і на кутніх зубах має вигляд кількох конусів або горбків. Ко­рінь зуба міститься в зубній комірці щелеп. Шийка зуба знаходиться в місці переходу корон­ки в корінь зуба, до неї прикріплюються ясна. В середині зуба є порожни­на — cavum dentis, вхід до якої відкривається з боку кінця кореня. Зубну по­рожнину заповнює пульпа зуба — pulpa dentis, що складається із сполуч­ної тканини, судин, нервів.

Мал. Визначення віку корови за зміною різців:

1 — молочні; 2 — поява постійних зачепів (2 роки); 3 — поява меді­альних середніх різців (2 роки 9 місяців); 4 — поява латеральних се­редніх різців (3 роки 4 місяці); 5 — поява окрайків (4 роки 9 місяців); 6 — стерті різці (9 років); 7 — повністю стерта коронка зубів (14 років)

Довгокоронкові зуби мають довгу коронку і короткий корінь. У міру сти­рання вони виступають із зубних комірок і випадають. Такі зуби добре пе­ретирають їжу. Коронка зуба у молодих тварин складається з двох—п'яти кону­сів. Після стирання конусів жувальна поверхня зуба стає складчастою; зуби цього типу належать до складчастих зубів. Складки можуть нагадувати серп місяця, тому такі зуби називають місяцеподібними — selenodontes ВРХ.

Основна речовина, з якої складається зуб, називається дентином — dentinum. Дентин містить 70—80 % мінеральних речовин. У ді­лянці коронки дентин зовні вкритий шаром емалі — enamelum -найтвер­дішої речовини в тілі тварини. Вона містить 98 % мінеральних речовин. У ділянці кореня зуба дентин вкритий цементом — cementum. За будо­вою цемент подібний до кісткової тканини і містить до 60-70 % мінеральних речовин.

На довгокоронкових зубах емаль вкриває весь зуб. Цемент вкриває всю емаль коронки і заповнює зубну комірку. Коронка зубів у старих тварин може стиратися до самого кореня. При стиранні зуба зубна порожнина заро­стає дентином, який має темніший колір і називається зубною зіркою.

У ВРХ різці короткокоронкові і є лише на нижній щелепі. їх чотири пари: зачепи (центральні), середні внут­рішні, середні зовнішні і окрайки. Корені різців не повністю заходять у ко­мірки щелеп, тому у старих тварин спостерігається рухомість різців. Іклів немає. Премоляри мають молоч­них попередників, моляри не змі­нюються. На верх­ніх кутніх зубах по три корені: два латеральних і один медіаль­ний; на нижніх зубах — по два корені.

У коня зуби мають складнішу будову. У кобил іклів немає. Постійні різці мають типовий вигляд вигнутих клинів і особливі поглиблення в коронках зубів (зубні чашечки).

У свині молочні різці порівняно з постійними значно менші. Молочні зачепи і середні прорізуються у віці 3-4 тижнів, окрай­ки — перед народженням. Молочні ікла прорізуються перед народженням. Постійні ікла у самців великі, тригранні. Кутні зуби багатогорбисті. Най­більший зуб — третій моляр, найменший — перший премоляр (вовчий зуб), він належить до постійних зубів. Гілки коренів зубів невеликі, на верхніх щелепах їх 3-4, на нижніх — по 2.

У собаки розмір різців від зачепа до окрайка збільшується. Ікла конічні, кутні зуби добре розвинуті. Перший нижній премоляр на­зивається вовчим зубом — dentes lupinus. Каудально кутні зуби збільшують­ся. Найбільші з них — Р4 на верхній щелепі і Мі на нижній щелепі — нази­ваються січними — dentes sectoris — і розміщуються один навпроти одного.

Самостійна робота студентів.

Тема: Будова глотки.

Глотка — pharynx-розміщена між ротовою й носовою порожнинами та входом у стравохід і гортань. Це порож­нистий орган. Через не­парний отвір — зів — переміщується кормова грудка з ротової порожнини в глотку й стравохідний отвір. Крізь парні отвори — хоани- повітря з но­сової порожнини надходить у глотку і гортань. Поблизу хоан, у бічних стін­ках глотки, знаходиться парний глотковий отвір слухової трубки - ostium pharyngeum tubae auditivae, який веде в порожнину середнього вуха. Кау­дально з глотки беруть початок отвори в стравохід і гортань. Отже, в глотці перехрещуються дихальний і травний шляхи.

Зсередини глотка вкрита слизовою оболонкою, зовні — фасцією і пухкою сполучною тканиною, яка зв'язує її з прилеглими органами. Характер слизової оболонки в різних частинах глотки суттєво відрізня­ється: слизова оболонка носоглотки вистелена миготливим епітелієм, а ро­тової і язикової частин — багатошаровим плоским епітелієм. Під час проходження кормової грудки з ротової порожнини в стравохід надгортанник за­криває вхід у гортань, при цьому м'яке піднебіння піднімається, і закриває вхід у верхні дихальні шляхи.

Серед значної кількості м'язів глотки, які забезпечують ков­тання кормової грудки, виділяють групи м'язів-стискачів і м'яз — розши­рювач глотки.

Ростральний (констриктор) стискач глотки — m. constrictor pharyngis rostralis — складається з піднебінно-глоткового і крилоглоткового м'язів. Підтягує глотку вперед.

Середній (констриктор) стискач глотки — m. constrictor pharyngis medius — склада­ється з ріжково-глоткового і хрящоглоткового м'язів.

Каудальний (констриктор) стискач глотки — m. constrictor pharyngis caudalis — складається з шилоглоткового і перснеглоткового м'язів.

Середній і каудальний стискачі глотки проштовхують кормову грудку в стравохід.

щитоподібного хряща.

Самостійна робота студентів.