4.Будова органів ротової порожнини (губів, щік, ясен, твердого та м’якого піднебіння)

Ротова порожнина — cavum oris — початковий відділ апарату травлення, будова органів якого залежить від характеру їжі, способу її добування, оброб­ки та ковтання. Органи ротової порожнини (язик) є місцем розташування органа смаку (смакові цибулини) та беруть участь в утворенні звуків. Слина не лише зволожує і ослизнює харчову грудку, а й є джерелом кальцію для емалі зубів, нейтралізує антигени, виділяє речовину, що стимулює ріст нер­вів, тощо.

Порожнина рота обмежена кістковою основою (верхня й нижня щелепи, різцеві, піднебінні та крилоподібні кістки) і м'якими тканинами (шкіра, м'язи, оболонки). Склепінням порожнини рота є тверде й м'яке піднебіння, а дном — м'язи міжщелепового простору, язика та під'язикового апарату. Обабіч язика та під його верхівкою знаходиться щілиноподібний простір.

Порожнина рота поділяється на переддвер’я рота — vestibulum oris — і влас­не порожнину — cavum oris proprium. Переддвер’ям ротової порожнини є прос­тір між губами, щоками й зубами. В ротову порожнину веде вхід, або ротова щілина, — ri'ma oris, а вихід у глотку називається зівом — fauces.

Губи рота — labia oris — шкірно-м'язові утвори, що обмежують вхід у ро­тову порожнину. Розрізняють верхню — labium superius — і ниж­ню — labium inferius — губи, які, з'єднуючись, утворюють кут рота — аngulus oris — і переходять у щоки. Внутрішнім шаром губ є слизова оболонка, середнім — м'язовий шар, зовні губи вкриті шкірою. Слизова оболонка ви­стелена багатошаровим плоским епітелієм. М'язовий шар складається з по­смугованої м'язової тканини. Шкіра губ крім покривного волосся має товсте і довге дотикове волосся — рііі tactilis.

У ВРХ губи відносно короткі, товсті й малорухливі, із загостреними губними краями, усіяні бородавкоподібними потовщеннями, багатими на нервові закінчення. На шкірі верхньої губи розміщене носогубне дзеркало — planum nasolabiale. Дзеркало завжди вологе й холодне, однак у тварини в хворобливому стані воно стає гарячим і сухим. Слизова оболонка верхньої губи має конусоподібні сосочки, спрямовані в бік щік.

У коня губи товсті, довгі, дуже рухливі. На зовнішній поверхні в середній частині верхньої губи виділяється незначний жолобок, або фільтр, — philtrum. Нижня губа переходить у підборіддя — mentum.

У свині ротова щілина велика і тягнеться назад до рівня 3-4-го кутнього зуба. Губи малорухливі, верхня губа зливається з дзеркальцем рила — planum rostrale. Нижня губа спереду загострена. Губні залози слабко розви­нені.

У собаки губи малорухливі, тонкі. Ротова щілина має значні розміри. Верхня губа розділена посередині поздовжньою борозенкою — philtrum. Слизова оболонка пігментована.

Щоки — buссае — утворюють бічні стінки ротової порожнини. Зовні вони вкриті шкірою, зсередини — слизовою оболонкою, середню частину форму­ють м'язи. Щоки з'єднують верхню й нижню щелепи і тягнуться від кута ро­та до крило-нижньощелепної складки — plica pterygomandibularis, яка пе­реходить з верхньої щелепи на нижню позаду кутніх зубів. Щоки чіткіше виражені у травоїдних тварин (жуйні, кінь), які ретельно пережовують їжу.

Основу щік утворюють щічні та губні м'язи. У слизовій оболонці щік відкриваються протоки щічних залоз і розміщений сосочок привушної слинної залози.

У ВРХ щоки утворюють об'ємний защічний присінок. На слизовій оболонці щік є конусоподібні сосочки, зроговілі верхівки яких спрямовані назад. Найвищі та найгустіше розміщені сосочки в ділянці від кута рота до початку кутніх зубів. Сосочок протоки привушної слинної зало­зи відкривається на рівні 3-4-го верхнього кутнього зуба.

У коня щоки довгі, сосочок протоки привушної слинної залози відкрива­ється на рівні 3-го кутнього зуба.

У свині й собаки щоки короткі, протоки привушних слинних залоз від­криваються відповідно на рівні 4-5-го і 3-го кутніх зубів.

Ясна — gingivae — утвори слизової оболонки, що вкривають зубні краї щелеп. У жуйних на місці відсутніх верхніх різців слизова оболонка має значну товщину і утворює зубну пластинку. Ясна малочутливі, але надзвичайно бага­ті на судини.

Тверде піднебіння — palatum durum — це слизова оболонка, що вкри­ває склепіння ротової порожнини. Слизова оболонка вистелена плоским ба­гатошаровим епітелієм. По середній лінії твердого піднебіння проходить піднебінний шов — raphe palatini. Обабіч шва розміщені підне­бінні валики (зморшки) — rugae palatinae, різні за формою й кількістю. Каудально валики згладжуються і зникають. Позаду різців на піднебінному шві виділяється різцевий сосочок — papilla incisiva. Збоку від сосочка від­кривається парна різцева протока 2 — ductus incisivus, через яку носова по­рожнина сполучається з ротовою. Каудально тверде піднебіння переходить у м'яке піднебіння, а спереду і по боках — в ясна. В товщі твердого підне­біння проходять артерії, нерви і розміщене добре розвинуте венозне спле­тення.

У ВРХ тверде піднебіння відносно широке з добре вираженим піднебінним швом. Обабіч шва розміщено близь-ко 20 парних піднебінних валиків, вільні краї яких мають зазубринки і спрямовані назад. Задні валики виступають слабко і нечітко виражені.

У коня різцевого сосочка і різцевої протоки немає. Піднебіння надзви­чайно багате на венозні сплетення, розміщені в кілька рядів (звідси схиль­ність до значних набряків). Піднебінні валики (18-24) продовжуються до початку м'якого піднебіння.

У свині тверде піднебіння має добре виражений підне­бінний шов, який розділяє піднебіння на дві половини, кожна з яких має 20-25 піднебінних валиків, більш високих у передній ділянці. Між пер­шим і другим валиками розміщений невеликий різцевий сосочок .

У собаки тверде піднебіння каудально дуже розширю­ється від різцевих зубів і має до 10 дугоподібно вигнутих піднебінних вали­ків. Між основними валиками трапляються неповні валики.

М'яке піднебіння — palatum molle, — є продовженням каудально твердого піднебіння. Задній кі­нець м'якого піднебіння закінчується вільно. М'яке піднебіння рухливе і знаходиться на межі ротової порожнини і глотки, розділяючи їх. Вільний кінець м'якого піднебіння утворює піднебінну дугу — arcus palatinus, яка формує вихід з ротової порожнини в глотку — зів. Слизова оболонка м'якого піднебіння з боку ротової порожнини вистелена багатоша­ровим плоским епітелієм, на яко­му розсіяні отвори слизових під­небінних залоз — gll. palatmae. М'яке піднебіння утворене двома шарами слизової оболонки, між якими лежить м'язовий шар, представлений цілою низкою м'язів, які викликають рухи. Основою м'якого піднебіння є:

1. піднебінний м'яз — m. palatinus

2. напружувач м'якого піднебіння — m. tensor veli palatini. М'яз допомагає проковтувати харчову грудку;

3. підіймач м'якого піднебіння — m. levator veli palatini. Він підіймає м'яке піднебіння під час проковтування харчової грудки і одночасно розширює зів.

М'яке піднебіння не у всіх тварин однакове. У собаки воно коротке, і тва­рини можуть вільно дихати ротом, в інших, навпаки, воно довге (кінь) і мо­же своїм вільним кінцем щільно прилягати до кореня язика, перекриваючи таким чином доступ повітря через ротову порожнину. М'яке піднебіння має своєрідну будову у верблюда — воно довге, спрямоване горизонтально назад зверху від гортані. У самців одногорбого верблюда в період парування м'яке піднебіння набрякає і випадає з ротової порожнини у вигляді міхура.

Парний піднебінний мигдалик — tonsіlla palatine-скла­дається із скупчення лімфоїдної тканини, слизових залоз та лімфоїдних ву­зликів, які закладені в слизовій оболонці стінки мигдаликових крипт. Під­небінні мигдалики у ВРХ мають овальну форму і часточ­кову будову. В них проходить з боку порожнини язикового відділу глотки головна крипта значного діаметра. У собаки мигдалики розміщені в глибо­ких синусах. У коня мигдалики побудовані за дифузним типом і лежать по боках кореня язика у вигляді довгастого потовщення з численними мигдаликовими ямочками — fossulae tonsilares. У свині парні піднебінні мигдалики займають майже всю вентральну поверхню м'якого піднебіння. У коня в передній частині м'якого піднебіння під слизовою оболонкою на серединній лінії лежить непарний мигдалик — tonsilla veli palatini.

Самостійна робота студентів.

Тема:Будова і топографія язика.

Язик-lingua,-рухливий м'язовий орган, що лежить на дні ротової порожнини. Його функції надзвичайно різноманітні: він захоплює, утримує та переміщує корм, приймає воду, на ньому розміще­ний орган смаку, у собак він бере участь у процесі терморегуляції.

На язику розрізняють верхівку, тіло й корінь. Верхівка язика- apex linguae — має різну форму: приплюснуто-розширену або звужено-загострену, ввігнуту або, навпаки, злегка вигнуту. Верхівка язика у свійських тва­рин рухлива. На верхівці язика розрізняють дві поверхні — дорсальну й вент­ральну — і два бічних краї, які переходять один в одного на передньому кін­ці язика. Нижня поверхня верхівки язика переходить на дно ротової порож­нини у вигляді подвійної складки слизової оболонки, яка називається вуз­дечкою язика — frenulum linguae.

Мал. Язики:

А — корови; Б — свині; В — коня; а — верхівка; б — тіло; в — корінь язика; 1 — ниткоподібні і 2 — грибоподібні со­сочки; 3 — подушка язика; 4 — валико­подібні сосочки; 5 — спинка язика; 6 — піднебінно-язикова дужка; 7 — піднебін­ний мигдалик; 8 — дуже розвинені со­сочки; 9 — бічна поверхня; 10 — язико­во-надгортанна складка; 11 — листко-подібні сосочки

Тіло язика-corpus linguae — становить основну частину язика і ле­жить на дні ротової порожнини, між кутніми зубами. На тілі розрізняють виступаючу частину язика — спинку язика — dorsum linguae — і дві бічні поверхні — facies lateralis.

Корінь язика-radix linguae — найбільш слабко виражена задня час­тина язика, що прилягає до надгортанника. Слизова оболонка язика міцна і її епітелій частково зроговілий. Зро­говіння сильно виражене у великої рогатої худоби. На бічних поверхнях слизова оболонка більш ніжна, особливо на нижній поверхні верхівки язи­ка. Слизова оболонка на дорсальній поверхні язика вкрита сосочками. Се­ред сосочків язика розрізняють механічні (ниткоподібні, конічні) і смакові (грибоподібні, валикоподібні, листкоподібні). В останніх знаходяться органи смаку.

Грибоподібні сосочки- papillae fungiformes — підви­щення слизової оболонки, вільна частина яких розширена і має вигляд гри­ба. Сосочки невеликі, білі, чітко виділяються на поверхні язика. Розміщені сосочки поодинці на верхівці й тілі язика, особливо по краях.

Валикоподібні сосочки - papillae vallatae — мають вигляд поглиблен­ня, краї якого на поверхні язика дещо припідняті у вигляді слабкого вали­ка. Смакові цибулини знаходяться на бічних стінках валика. На дні погли­блення відкриваються серозні залози. Валикоподібні сосочки відносно ве­ликі й добре помітні. Розміщені вони на тілі язика біля кореня, симетрично, по одному або по кілька (жуйні).

Листкоподібні сосочки-papillae foliatae — нагадують складені листоч­ки. Вони мають овальну форму і лежать на корені язика по одному з кожно­го боку. Смакові цибулини містяться в товщі стінки сосочків.

Валикоподібні й листкоподібні смакові сосочки — складніші утвори, ніж грибоподібні; їх поглиблення пристосовані для більш диференційованого визначення смаку.

Вся дорсальна поверхня тіла й верхівки язика вкрита численними дріб­ними механічними ниткоподібними сосочкажи-papillae filiformes, які надають язику бархатистого вигляду. У великої рогатої худоби вони зрого­вілі.

Конічні сосочки- papillae conicae — розміщені на корені язика.

У ВРХ язик товстий, грубий. Верхівка язика загостре­на, вуздечка подвійна. На спинці язика різко виділяється подушка язика — torus linguae, що відокремлюється від передньої частини язика погранич­ною борозною — sulcus terminalis, яка збільшує рухливість переднього відді­лу язика під час захоплення та жування корму. Ниткоподібні сосочки спинки язика великі, зроговілі. Конічні сосочки різні за розміром і формою. Грибоподібні сосочки особливо виділя­ються в ділянці верхівки язика. Валикоподібних сосочків багато (16-40), во­ни розміщені на спинці язика ближче до країв подушки; задні більші від передніх, а самі передні непомітно переходять у грибоподібні сосочки. Листко-подібних сосочків немає.

Язик коня не має подушки і язикового хряща. Ниткоподібні сосочки м'які, тонкі й довгі. Грибоподібні сосочки добре видно на бічній поверхні верхівки й тіла язика. Валикоподібних сосочків частіше два, але буває й біль­ше. Форма листкоподібних сосочків видовжена, вони розміщені по боках язика. Конічних сосочків немає.

У свині язик відносно вузький, з довгою верхівкою. Ниткоподібні сосочки м'які, тонкі. На корені язика розміщені довгі конічні сосочки. Грибоподібні сосочки маленькі, особливо помітні по краях язика в середній його третині. Валикоподібні сосочки розміщені біля кореня язика по одному з кожного боку. Листкоподібні сосочки малих розмірів. Між конічними сосочками і в їх товщі є лімфоїдні вузлики язикового мигдалика. Є парний біля надгортанний мигдалик — tonsilla paraepiglottica.

У собаки язик широкий, із загостреними краями, по середній частині язика проходить язикова борозна — sulcus medianus linguae. Густо розміще­ні ниткоподібні сосочки язика м'які, тонкі. Грибоподібні сосочки розміщені по всій спинці язика. Валикоподібні сосочки, по 2—3 з кожного боку, знаходяться біля кореня язика. Листкоподібні сосочки слабко помітні. В основі язика розміщений язиковий хрящ, що підтримує висунутий язик. Конічні сосочки зроговілі. Язикового мигдалика немає.

Основу язика утворюють добре розвинені м'язи, одні з них розміщені в товщі язика і є власними м'язами язика, інші йдуть до язика від під'язикового скелета та нижньої щелепи.

Власне язиковий м'яз — m. lingualis proprius, Щелепно-язиковий м'яз-m. myloglossus, Щелепно-під'язиковий м'яз-m. mylohyoideus,Шилоязиковий м'яз-m. styloglossus

Хрящоязиковий м'яз - m. chondroglossus,Підборідно-язиковий м'яз-m. genioglossus

Самостійна робота студентів.

Тема: Залози ротової порожнини

Залози ротової порожнини — glandulae oris — застінні (привушні, піднижньощелепні, під'язикові).

Мал. Слинні залози:

А — свині; Б — корови; 1 — при­вушна залоза; 2 — її протока; 3 — щічна вентральна і 4 — щічна до­рсальна залози; 5 — вставні відді­ли; 6 — міоепітеліальні клітини; 7 — серозні (білкові) кінцеві відділи; 8 — лімфовузол; 9 — привушна й ниж­ньощелепна залози; 10—11 — сли­зові клітини; 12 — серозні клітини

1.Привушна залоза — gl. parotis-найбільша і найкомпактніша із слинних залоз. Розміщена вона під шкірою, вентральніше від осно­ви вушної раковини, в заглибленні позаду заднього краю нижньої щелепи й атлантом. Зовні вона прикрита вентральними м'язами вушної раковини. Своєю широкою основою залоза лежить на дузі зовнішньої сонної артерії.

У ВРХ привушна залоза має бурувато-червоне забарвлен­ня. Протока залози йде в міжщелепному просторі, потім переходить через судинну вирізку з медіального боку щелепи на латеральний і відкривається в щоці на рівні 4-го верхнього кутнього зуба.

У коня привушна залоза найбільша, сірого чи жовто-червоного кольору. Протока залози проходить так, як у великої рогатої худоби, і відкривається низьким слинним сосочком на рівні 3-го кутнього зуба.

У свині залоза лежить у жировій тканині, сильно розвинена, трикутної форми. Протока залози проходить через судинну вирізку і відкривається в щоці на рівні 4-го чи 5-го кутнього зуба.

У собаки залоза порівняно невелика і обмежує верхнім кінцем основу вушної раковини. Протока залози проходить упоперек зовнішнього боку жу­вального м'яза і відкривається на щоці на рівні 3-го кутнього зуба.

2.Ннижньощелепна слинна залоза — gl. submandibularis- у ВРХ відносно добре розвинена і тягнеться від атланта до підщелепного простору, де майже стикається із залозою протилежного боку. Вона більша від привушної залози, має видовжену форму, жовтувате забар­влення. Протока залози проходить медіально від сухожилка двочеревцевого м'яза, і відкривається на під'язиковій бородавці. Залоза виділяє серозно-слизовий секрет.

У коня нижньощелепна слинна залоза видовжена, дорсально дохо­дить до атланта і продовжується в підщелепний простір. Лежить частково під привушною залозою. Протока залози виходить спереду вуз­дечки язика, підходячи до під'язикової бородавки.

У свині залоза невелика, червонуватого кольору, округлої форми, при­крита привушною залозою. Протока відкривається біля вуздечки язика.

У собаки залоза округлої форми, такого самого розміру, як привушна за­лоза. Лежить нижче від привушної залози і частково прикрита останньою. Протока залози відкривається на під'язиковій бородавці.

3.Під'язикова слинна залоза — gl. sublingualis — у ВРХ складається з багатопротокової і однопротокової залоз. Під'язикова багатопротокова залоза — gl. sublingualis polystomatica — побудована з ря­ду пакетиків, розміщених під слизовою оболонкою дна ротової порожнини в ділянці між язиком і яснами. її численні вивідні протоки відкриваються в бічній частині дна ротової порожнини.

Однопротокова під'язикова залоза-gl. sublingualis monostomatica — прилягає дорсально до передньої ділянки багатопротокової залози. її прото­ка проходить разом з протокою піднижньощелепної слинної залози і відкривається на під'язико­вій бородавці, інколи вони зливаються в одну протоку.

У коня є лише багатопротокова слинна залоза, яка лежить під слизовою оболонкою дна ротової порожнини. Близько тридцяти її вивідних проток відкрива­ються на валику на дні ротової порожнини.

У свині залоза подвійна. Багатопротокова залоза розміщена в ростраль­ній частині дна ротової порожнини, її вивідні протоки відкриваються на дні ротової порожнини збоку від язика. Однопротокова під'язикова залоза має стрічкоподібну форму і розміщується позаду попередньої, доходячи каудаль­но до нижньощелепної слинної залози. Протока залози розміщується по­ряд з протокою нижньощелепної слинної залози, часто вони зливаються.

У собаки під'язикова слинна залоза подвійна. Багатопротокова під'язи­кова залоза видовжена, вузька і лежить збоку від язика. Невелика кількість її вивідних проток відкриваються в дні ротової порожнини. Однопротокова під'язикова залоза прилягає ззаду до попередньої, сильно розвинута і тісно зв'язана з нижньощелепною слинною залозою.

Інд. Самостійна робота студентів.

Тема: Будова зубів.