3.Загальні закономірності будови внутрішніх органів.

Для нутрощів (при їх функціональному та структурному різноманітті) є багато спільних елементів. Усі вони мають трубчасту будову і сполучаються із зовнішнім середовищем. Травна трубка має два отвори: вхідний (ротовий) і вихідний (відхідник).

Є багато спільного в будові стінок внутрішніх органів, які складаються з трьох основних оболонок: слизової, м'язової і серозної.

М ал. Схема травного апарату корови:

1 — ротова порожнина; 2 — язик; 3 — під'язикова слинна залоза; 4 — підщелепна слинна залоза; 4' — її протока; 5 — привушна слинна залоза; 5' — її протока; 6 — м'яке піднебіння; 7 — глотка; 8 — гортань; 9 — трахея; 10 — стравохід; 11 — рубець; 12 — стравохідний жолоб; 13 — сітка; 14 — книжка; 15 — сичуг; 16 — дванадцятипала кишка; 17 — порожня кишка; 18 — здухвинна кишка; 19 — печінка; 20 — ворітна вена; 21 — жовчний міхур; 22 — загальна жовчна протока; 23 — підшлункова залоза; 24 — протока під­шлункової залози; 25 — сліпа кишка; 26 — ободова кишка; 27 — пряма кишка

Слизова оболонка — tunica mucosa — вкриває внутрішню поверхню трубчастих органів і вистелена епітелієм залежно від функції: у ділянках, де можливі механічні пошкодження, розміщений плоский багатошаровий епітелій (ротова порож­нина, стравохід); там, де механічні пошкодження менш можливі, знаходить­ся миготливий (трахея, маткова труба), циліндричний (кишки), циліндрич­ний секреторний (залози) епітелій.

Слизова оболонка складається з епітеліальної пластинки — lamina epithelialis, власне сполучнотканинної пластинки — lamina propria mucosae — та підслизової основи.

Мал. Схема травного апарату свині:

1 — верхня губа, або хоботок; 2 — нижня губа; 3 — під'язикова слинна залоза; 4 — підщелепна слинна залоза; 5 — привушна слинна залоза; 6 — стравохід; 7 — шлунок; 8 — дванадцятипала кишка; 9 — по­рожня кишка; 10 — здухвинна кишка; 11 — печінка; 12 — жовчний міхур; 13 — загальна жовчна протока; 14 — підшлункова залоза; 15 — протока підшлункової залози; 16 — сліпа кишка; 17 — ободова кишка; 18 — пряма кишка

М'язова оболонка — tunica muscularis — порівняно масивна і склада­ється з внутрішнього колового — stratum circulare — і зовнішнього поздовж­нього — stratum longitudinale — шарів. М'язова оболонка представлена непосмугованою м'язовою тканиною, проте в деяких органах вона може бути представлена посмугованою тканиною (гортань, глотка), яка розділяється на окремі м'язи.

Серозна оболонка — tunica serosa — вкриває органи, розміщені в по­рожнинах тіла, і розвивається там, де органи зберігають деяку рухливість. Вона складається із сполучнотканинної основи — tela subserosa — і поверхневого шару плоских клітин мезотелію — mesothelium. Клітини мезотелію виділяють незначну кількість серозної рідини, яка вкриває гладеньку поверхню серозної оболонки.

Якщо органи лежать поза межами порожнини, вони вкриті пухкою спо­лучною тканиною — адвентицією — tunica adventitia (трахея, стравохід).

У товщі стінки трубчастих органів або поза їх межами розміщені зало­зи — glandulae, які виділяють у просвіт трубчастих органів специфічну ре­човину — секрет (слину, жовч, слиз, шлунковий сік). Частину залоз, які та­кож розвинулись із епітелію порожнистих органів, однак виділяють специ­фічну речовину в кров і не мають вивідних шляхів, називають залозами внутрішньої секреції (ендокринними залозами), а їхню речовину — інкре­том. Залози, розміщені в товщі трубчастого органа, називають інтрамуральними, або пристінковими (щічні, піднебінні, язикові, кишкові). Залози, що виходять за межі стін­ки органа, називають застінними, або екстрамуральними (слинні та під­шлункова залози, печінка).

Кожна багатоклітинна залоза складається з паренхіми і строми. Парен­хіма — це специфічна тканина, до складу якої входить епітелій, вид і діяль­ність якого в різних органах неоднакові: він створює балки часток печінки, залозисту тканину всіх застінних залоз. Строма - складається з пухкої спо­лучної тканини й утворює капсулу органа й сполучнотканинні перегородки, які розділяють орган на частки і часточки. В перегородках строми прохо­дять судини та нерви.

У стінці трубчастих органів розміщені судини (кровоносні, лімфатичні), та нерви.

Апарат травлення — apparatus digestorius — забезпечує організм пожив­ними речовинами.

В органах травлення їжа зазнає механічної й хімічної обробки, поживні речовини всмоктуються стінками травних органів і розносяться судинами по всьому організму. Слід зазначити, що функція травного апарату тісно пов'язана з органами кровообігу й дихання. Регулювальну діяльність органів травлення та їх взаємозв'язок з іншими апаратами забезпечує нервова система.

Отже, апарат травлення забезпечує організм поживними речовинами, перебуваючи в тісному взаємозв'язку з іншими апаратами організму. При цьому діє загальний принцип живого організму, що все в організмі взаємо­зв'язане і взаємозумовлене, ніщо не зайве, одна часточка впливає на іншу.