1. Будова і топографія крижового відділу хребта.

Крижовий відділ хребта складається з крижових хребців, які зрослися між со­бою і утворили одну крижову кістку (os sacrum).

Крижова кістка є міцною основою для з'єднання тулуба з тазовими кінцівками. Во­на має тіло, на якому краніально розміщені голівка і крила з вушкоподібною поверхнею, а каудально — ямка. Над тілом є дужка з остистими і поперечними відростками.

У коня крижова кістка утворена зростанням 5 хребців. Тіло її слабкозігнуте, остис­ті відростки роз'єднані, на кінцях потовщені. Крила трикутної форми з овальною сугло­бовою поверхнею, призначеною для з'єднання з такою самою поверхнею поперечно­реберного відростка останнього поперекового хребця. Краї бокових частин потовщені.

У жуйних тварин крижова кістка утворена зростанням 5 хребців і має вигляд три­кутного тіла. Остисті відростки зрослися і утворили крижовий гребінь. Крила товсті і ко­роткі, чотирикутної форми, загнуті вниз. На кожному крилі є вушкоподібна поверхня для з'єднання з такою поверхнею крила клубової кістки таза. Тут утворюється тугий, мало-

рухомий крижово-клубовий суглоб. Суглобові відростки утворюють латеральні крижові гребені, між ними є крижові отвори.

У свині крижова кістка утворена зростанням 4 хребців. Остистих відростків немає, замість них збереглися дуже незначні гребені. Крила слабкорозвинені, міждугові отво­ри великі.

Мал. Крижові хребці (вигляд зліва зверху): А — коня; Б — собаки; В — великої рогатої худоби; Г — свині; 1 — крило, 2 — основа і 3 — бокова частина крижо­вої кістки; 4 — краніальні суглобові відростки; 5 — вушко-подібна поверхня; 6 — дорсальні крижові отвори; 7 — бо­ковий гребінь; 8 — вершина; 9 — серединний гребінь

Самостійна робота студентів.

Будова і топографія хвостового відділу хребта.

Хвостовий відділ хребта складається з хвостових хребців (vertebrae caudales), які утворюють найрухливіший відділ хребта. Кількість їх у різних видів тварин не­однакова: у коня — 17—19, у великої рогатої худоби — 18—20, у свиней — 20—23, у вів­ці — 3—24 (залежно від породи), у кози — 12—16. Перші 5—6 хвостових хребців ще збе­рігають основні ознаки хребців, а в інших хребцях відростки й дужки редукуються, і то­му останні хвостові хребці мають тіло циліндричної форми без хребетного каналу.

Лекційне заняття №7.

Тема: Будова і топографія кісток черепа.

1. Будова і топографія мозкового відділу черепа.

Череп (cranium) — скелет голови, де розміщені головний мозок, органи чуття, но­сова порожнина, органи ротової порожнини. У черепі розрізняють мозковий і лицьовий відділи, межею між якими є умовна лінія, проведена через задній край очних ямок.

Череп складається з 13 парних і 6 непарних кісток. Деякі кістки черепа (лобна, вер­хньощелепна, клиноподібна) мають пазухи (синуси) — порожнини, заповнені повітрям.

Мал. Черепи:

А — корови; Б — вівці; В — свині; Г — коня (латеральний бік): 1 — різцева і 2 — верхньощелепна кістки; З — підорбітальний отвір; 4 — лицьовий гребінь (лицьовий горб у корови); 5 — носова, 6 — слізна і 7 — вилична кістки; 8 — очна ямка; 8а — надорбітальний отвір; 9 — скроневий відросток виличної кістки; 10 — лобна кістка; 11 — виличний відросток лобної кістки; 12 — м'язовий відросток нижньої щелепи; 13 — суглобовий відросток; 14 — підборідний отвір; 15 — нижньощелепна кістка; 16 — судинна вирізка; 17 — ріг; 18 — тім'яна кістка; 19 — виличний відросток скроневої кістки; 20 — скронева ямка; 21 — луска скро­невої кістки; 22 — вилична дуга; 23 — потилична кістка; 24 — виростки потиличної кістки; 25 — яремний відросток; 26 — барабанна частина кам'янистої кістки; 27 — зовнішній слуховий прохід; 28 — гілка ниж­ньої щелепи; 29 — ямка великого жувального м'яза; 30 — щелепний кут нижньої щелепи; 31 — соскопо­дібний відросток кам'янистої кістки

Мал.. Череп великої рогатої худоби:

А — поздовжній розпил; Б — вентральний бік; 1 — задня пазуха лобної кістки; 2 — роговий відросток; З — лобна кістка; 4 — мозкова порожнина; 5 — жолоб зорового перехрестя; 6 — лабіринт решітчастої кіс­тки; 7 — дорсальна раковина; 8 — носова кістка; 9 — вентральна раковина; 10 — різцева кістка; 11 —

скроневий канал; 12 — виростковий канал; 13 — під'язиковий отвір; 14 — великий потиличний отвір; 15 — яремний відросток; 16 — внутрішній слуховий прохід; 17 — овальний отвір; 18 — очноямковий круг­лий отвір; 19 — м'язовий відросток кам'янистої кістки; 20 — пазуха клиноподібної кістки; 21 — задня час­тина лемеша; 23 — піднебінна кістка; 24 — клинопіднебінний отвір; 25 — піднебінна пазуха; 26 — підне­бінний відросток верхньої щелепи; 27 — леміш; 28 — піднебінна щілина; 29 — великий отвір піднебінного каналу; ЗО — різцева вирізка; 31 — скронева кістка; 32 — кістковий барабан

До мозкового відділу черепа належать 4 непарні (потилична, клиноподібна (основ­на), міжтім'яна, решітчаста) і 3 парні кістки (тім'яна, скронева і лобна).

До лицьового відділу черепа належать непарні кістки — під'язикова та леміш, у сви­ней є ще хоботкова кістка, а також парні кістки — верхньо- і нижньощелепна, різцева, носова, слізна, піднебінна, вилична, крилоподібна, носові раковини (верхня й нижня).

Мозковий відділ черепа. Потилична кістка (os occipitale) утворює задню стінку черепної коробки і з'єднує череп з хребтом. У центрі її є великий потиличний от­вір, по боках якого розміщені потиличні виростки, зчленовані з першим шийним хреб­цем (атлантом), і два яремних відростки, до яких прикріплюються м'язи шиї і жувальні м'язи. Знизу ця кістка має тіло з м'язовими горбками, де воно з'єднується з тілом кли­ноподібної кістки. Зверху від потиличного отвору розміщена луска, де розрізняють потиличну й тім'яну поверхні, відмежовані одна від одної потиличним гребенем. На поти­личній поверхні луски виступає шорсткий горб, до якого прикріплюється стовпчикова частина вийної зв'язки.

Клиноподібна, або основна, кістка (os sphenoidale) має тіло й дві пари крил: оч­ноямкові та скроневі. До тіла цієї кістки прикріплюються крилоподібні м'язи. На нижній поверхні клиноподібної кістки відкривається ряд отворів, у які входять нерви й судини.

Скронева кістка (os temporale) обмежує бокові стінки черепної коробки й разом з тім'яною кісткою утворює скроневу ямку. Вона поділяється на луску та кам'янисту кіс­тку. Від луски відходить добре виражений виличний відросток, який формує разом з ви­личною кісткою виличну дугу. На нижній поверхні виличного відростка міститься сугло­бовий валик, з яким зчленовується суглобовий відросток нижньої щелепи.

У кам'янистій кістці (os petrosum) розміщений орган слуху. Вона складається з соскоподібної частини, що зв'язує кам'янисту кістку з сусідніми кістками (скроневою й потиличною); барабанної частини, що містить середній відділ вуха і сполучається через слухову трубу з глоткою (від неї відходить також зовнішній слуховий прохід), та кам'я­нистої частини, в якій розміщені внутрішній відділ вуха та орган рівноваги.

Тім'яна кістка (os pahetale) формує більшу частину верхньої стінки мозкової ко­робки і разом зі скроневою кісткою утворює скроневу ямку.

У коня й свині тім'яні кістки зростаються між собою медіальними краями і утворю­ють сагітальний гребінь.

У жуйних тварин вона має вигляд вузької смуги, яка зміщена вниз та назад і зрос­тається з міжтім'яною та потиличною кістками.

Міжтім'яна кістка (os interparietale) розміщена між потиличною й тім'яною кіст­ками, з якими в дорослих тварин вона зростається.

Лобна кістка (os frontale) утворює верхню стінку черепної коробки і має пазухи. У ділянці очної орбіти від неї відходить виличний відросток, який формує задній край ці­єї орбіти. На його внутрішній поверхні розміщена ямка слізної залози. У коня й великої рогатої худоби виличний відросток досягає виличної кістки, тому в цих тварин орбіта замкнена. У свині й вівці орбіта незамкнена — у них виличний відросток не досягає ви­личної кістки. Біля орбіти є надорбітальні отвори, в яких проходять судини й нерви. За­дня частина лобної кістки у великої рогатої худоби формує лобний гребінь, по боках якого є рогові відростки.

У дрібних жуйних тварин рогові відростки відходять від лобної кістки позаду орбіт, не досягаючи потиличної кістки.

Решітчаста кістка (os ethmoidale) утворює передню стінку черепної коробки і задню стінку носової порожнини; має горизонтальну та перпендикулярну пластинки і лабіринт.

Горизонтальна, або решітчаста, пластинка має численні отвори для проходжен­ня гілок нюхового нерва, що відходить від клітин нюхової ділянки слизової оболонки но­сової порожнини.

Перпендикулярна, або вертикальна,, пластинка розділяє обидва лабіринти й орально переходить у хрящову перегородку носа, знизу вона входить у жолоб леміша. Лабі­ринт являє собою скупчення невеликих комірок з тонких кісткових пластинок, вкритих слизовою оболонкою, в якому розміщений орган нюху (нюховий епітелій).

Самостійна робота студентів.