1.Будова і топографія грудного відділу хребта.

Грудний відділ хребта складається з грудних хребців, ребер і грудної кістки — груднини, які, з'єднуючись між собою, утворюють грудну клітку. Це відділ, де збере­жений повний кістковий сегмент, до складу якого входять хребець, два ребра та час­тина грудної кістки. Кількість грудних хребців і пар ребер у тварин різних видів неоднакова: у коня — 17—18 (частіше 18), у корови, вівці, кози, собаки — 13, у свині — 13—15, у верблюда — 12, у північного оленя — 14.

Мал. Грудні хребці: А — коня; Б — великої рогатої худоби; Б — свині; Г— собаки; 1 — краніальна і 2 — каудальна реберні напів'ямки; 3 — остис­тий відросток; 4 — краніальний і 5 — каудальний суглобові від­ростки; 6 — соскоподібний від­росток; 7 — міжхребцевий отвір

2.Будова грудного хребця.

Грудний хребець (vertebrae thoracicae) має тіло і дужку (мал.). На тілі з кра­ніального боку є голівка, з каудального — ямка, з вентрального — вентральний гребінь. Збоку від голівки й ямки тіла хребця розміщені краніальні та каудальні суглобові ребер­ні ямки для з'єднання з голівками ребер.

На дужці хребця слабко виражені парні краніальні та каудальні суглобові відростки й добре розвинений непарний остистий відросток, нахилений назад. Перші грудні хребці мають найдовші остисті відростки й утворюють кістяк холки, яка є опорною час­тиною хребта в ділянці розміщення лопаток.

У кореня дужки ще розрізняють краніально — хребцеві вирізки, каудально — між-хребцеві отвори. Латерально від дужки відходять слабко розвинені поперечні відрост­ки, на яких є суглобові реберні поверхні для з'єднання з горбками ребер.

У останніх восьми грудних хребців остисті відростки плоскі. Замість латерального хребцевого отвору — каудальна хребцева вирізка, яка разом з краніальною хребцевою вирізкою сусіднього хребця формує міжхребцевий отвір.

У жуйних тварин остисті відростки грудних хребців дуже нахилені назад.

У свині тіла грудних хребців короткі й широкі, вентральний гребінь не розвинений, голівки й ямки плоскі. Остисті відростки плоскі й широкі, три перших досить довгі й спрямовані вперед, останні — назад, на поперечних відростках є поперечні отвори.

3. Будова ребра.

Ребра (costae) — довгі зігнуті кістки, які попарно з'єднані з кожним грудним хреб­цем і складаються з кісткового ребра та реберного хряща (Мал.).

У свою чергу, реберна кістка має тіло й два кінці: дорсальний (вертебральний) — звернений до грудних хребців, і вентральний (стернальний) — звернений до груднини. На дорсальному кінці ребра є голівка з суглобовою поверхнею для з'єднання з сугло­бовою реберною ямкою грудних хребців і горбок для з'єднання з суглобовою поверх­нею поперечних відростків грудних хребців.

Між голівкою і горбком ребра є звужена частина — шийка ребра. Тіло ребра плос­ке, широке, має зовнішню опуклу і внутрішню ввігнуту поверхні, а також краніальний і каудальний краї. На краніальному краї розміщений м'язовий жолоб, на каудальному — судинний жолоб. Мал. Ребра (1-е, 5-е і 8-е): / — корови; // — коня; III — хребце­вий кінець ребра; 1 — голівка; 2 — горбок; 3 — шийка; 4 — кут і 5 — тіло ребра; 6 — судинний і 7 — м'язовий жолоби

Розрізняють ребра справжні (стернальні), які за допомогою реберних хрящів з'єд­нуються з грудною кісткою, і несправжні (астернальні), що з'єднуються тільки між собою реберними хрящами і утворюють реберну дугу, яка є задньою межею грудної клітки.

У коня 18 пар ребер, з них 8 пар стернальних. Ребра масивні, шийки їх короткі. У жуйних тварин 13 пар ребер, з них 8 пар стернальні, вони широкі, незначної товщи­ни. Краніальний і каудальний жолоби слабко розвинені. На вентральних кінцях 2-го—10-го кісткових ребер є суглобові ямки для з'єднання з реберни­ми хрящами. Горбки і голівки останніх ребер не зливаються між собою, як у тварин інших видів.

У свині 14—17 пар вузьких ребер, з них 7 пар стернальні. Кісткова частина 2-го—5-го ре­бер з'єднується з реберними хрящами суглобами.