1. Гормони надниркових залоз.

Надниркові залози — це парні органи овальної чи бобоподібної форми, що знахо­дяться попереду нирок. Під капсулою надниркових залоз розміщені кірковий і мозковий шари. Кірковий шар побудований з тяжів епітеліальних клітин, які утворюють три зони: клубочкову, пучкову та сітчасту. Клітини цих зон виділяють три групи стероїдних гормо­нів: глюкокортикоїди, мінералокортикоїди та статеві гормони (андрогени, естрогени та прогестерон).

До глюкокортикоїдів належать гормони кортизон, гідрокортизон та кортикостерон, які беруть участь у регуляції вуглеводного, білкового, жирового та водно-сольово­го обмінів, запальних реакцій, реакціях організму на дію стресових факторів.

При нестачі глюкози в крові здійснюється її утворення з амінокислот під дією цих гормонів. Протизапальна дія гормонів зумовлена зменшенням проникності капілярів та виділенням гістаміну.

Секреція глюкокортикоїдів регулюється гормоном передньої частки гіпофіза — кор­тикотропіном, виділення якого перебуває під контролем кортиколіберину гіпоталамуса.

Мінералокортикоїди регулюють мінеральний і водний обміни. Найбільш активний гормон цієї групи — альдостерон. Завдяки його дії посилюється зворотне всмоктуван­ня води, натрію і хлору в канальцях нирок та підвищується виділення в сечу калію. Сек­реція альдостерону залежить від концентрації в крові йонів натрію і калію, а також об'є­му міжклітинної рідини і крові. При зменшенні кількості натрію або збільшенні калію, а також при зменшенні об'єму міжклітинної рідини і крові спостерігається стимуляція ви­ділення альдостерону і, навпаки, гальмування його виділення в разі збільшення кількос­ті натрію, об'єму міжклітинної рідини і крові та зменшення вмісту калію.

До статевих гормонів надниркових залоз належать чоловічі — андрогени і жіночі — естрогени та прогестерон. Ці гормони беруть участь у формуванні й розвитку статевих органів самця і самки та вторинних статевих ознак.

Мозковий шар надниркових залоз складається з нервових клітин симпатичної нер­вової системи, які виділяють гормони адреналін та норадреналін. Фізіологічна дія цих гормонів подібна до дії симпатичної нервової системи.

Адреналін у мінімальних дозах впливає на серцево-судинну систему — звужує про­світ кровоносних судин, за винятком судин мозку, серця та працюючих м'язів, підвищує частоту й силу серцевих скорочень, знижує проникність капілярів.

Під впливом адреналіну гальмується моторика шлунка та кишок, скорочення м'язів матки й селезінки; розширюється зіниця ока: відновлюється активність стомлених м'язів, особливо в стресових умовах; стимулюється секреція слинних, слізних та потових залоз. Адреналін впливає на обмін вуглеводів, збільшуючи вміст цукру в крові; стиму­лює окисні процеси в клітинах, посилюючи основний обмін речовин; підвищує збудли­вість нервової системи.

Норадреналін є попередником адреналіну. Дія цього гормону подібна до дії адре­наліну, але не цілком тотожна.

Секреція адреналіну й норадреналіну регулюється гіпоталамусом, імпульси від яко­го передаються по симпатичних нервах до мозкового шару надниркових залоз. Секре­ція адреналіну активізується під час посиленої м'язової роботи, сильних емоцій (гнів, біль, страх, переляк).

У разі дії на організм різних ушкоджувальних подразнень, переохолодження, інтоксикацій виникає неспецифічна захисна, пристосувальна реакція, що має назву "реакції стресу". Під час стресу збуджуються кора великих півкуль, гіпоталамус і симпатична нервова система, при цьому мозковий шар надниркових залоз виділяє в кров адрена­лін і норадреналін. Під їх впливом у гіпоталамусі збільшується утворення кортиколіберину, який стимулює утворення й виділення гіпофізом адренокортикотропного гормону, який, у свою чергу, стимулює утворення в корі надниркових залоз глюкокортикоїдів. Во­ни підвищують резистентність організму до стрес-факторів. У розвитку стресу спосте­рігають три стадії: тривоги, резистентності й виснаження.