4. Кольоровий зір.

У тварин добре розвинений кольоровий зір, пов'язаний з функ­цією колбочок. Вперше теорію кольорового зору запропонував М.В. Ломоносов, потім ЇЇ розвинув Г. Гельмгольц. За цією теорією, в сітківці є три види колбочок, які сприймають кольори. Одні колбочки сприймають тільки червоний колір, другі — зелений, треті — фі­олетовий. Промені різних частин спектра нерівномірно збуджують різні види колбочок, у зв'язку з цим виникає відчуття різного кольору. При одночасному рівномірному збуд­женні всіх трьох видів колбочок виникає відчуття білого кольору. При порушенні функ­ції одного з видів колбочок настає кольорова сліпота.

Кольоровий зір у тварин вивчений недостатньо. Коні й корови розпізнають кольо­ри добре, собаки — погано.

Для здійснення нормального процесу зору велике значення має м'язовий апарат ока. Очі постійно перебувають у русі внаслідок скорочення м'язів очного яблука. Очні м'язи не лише забезпечують установлення ока на найкраще бачення, а й допомагають визначити напрямок, оцінити відстань і розміри предмета завдяки бінокулярному зору. Війкові м'я­зи забезпечують акомодацію. В райдужній оболонці є кільцеві й радіальні м'язи, за допо­могою яких контролюється зіниця. При яскравому освітленні внаслідок скорочення кіль­цевих м'язів зіниця звужується і на сітківку потрапляє менше світлових променів. У тем­ряві, навпаки, в результаті скорочення радіальних м'язів зіниця розширюється.

Лекційне заняття №55.

Тема: Аналізатори.

1. Слуховий аналізатор.

Слуховий аналізатор — це сукупність утворів в організмі тварин і людини, що сприймають коливання звукових хвиль і дають відчуття різних звуків. Периферичною частиною слухового аналізатора є вухо, яке складається із зовнішнього, середнього й внутрішнього вуха.

У завитці внутрішнього вуха знаходиться рецепторна частина слухового аналізатора — кортіїв орган, до складу якого входять рецепторні клітини, здатні сприймати коливан­ня звукових хвиль. Від цих клітин починається провідна частина аналізатора — слуховий нерв, по якому імпульси надходять у довгастий мозок, потім у задні горбки чотиригорб-кового тіла, від них — у таламус проміжного мозку, а з таламуса — у центр слухового ана­лізатора у скроневій ділянці кори великих півкуль. У центрі інформація аналізується і син­тезується, внаслідок чого у тварини виникає відчуття певного звуку.

Мал. Схема кортієвого орга­на (поперечний розріз):

1 — основна мембрана з кортієвим ор­ганом; 2 — опорні клітини кортієвого органа; 3 — рецепторні волоскові клі­тини; 4 — покривна мембрана; 5 — во­локна слухового нерва

Коливання звукових хвиль передаються до рецепторних клітин через спеціальні ор­гани — зовнішнє й середнє вухо.

Зовнішнє вухо за допомогою вушної раковини уловлює звукові хвилі, які по зовніш­ньому слуховому проходу потрапляють на барабанну перетинку. Під дією звукових хвиль барабанна перетинка коливається. Потім ці коливання передаються через слухо­ві кісточки середнього вуха до овального віконця, а від нього — до рідини внутрішньо­го вуха. Внутрішнє вухо складається з кісткового й перетинчастого лабіринтів. Кістко­вий лабіринт утворений присінком, півколовими каналами та завиткою і заповнений рі­диною — перилімфою. Перетинчастий лабіринт знаходиться всередині кісткового і включає перетинчасті півколові канали, перетинчасту завитку та два міхурці: круглий і овальний. Цей лабіринт заповнений рідиною — ендолімфою. Півколові канали та міхур­ці перетинчастого лабіринту містять на своїй стінці рецептори вестибулярного аналіза­тора, а перетинчастий канал завитки — слухові рецептори у складі кортієвого органа (Мал.). Коливання звукових хвиль від мембрани овального віконця передаються перилімфі та ендолімфі. Під дією коливань ендолімфи коливається покривна мембрана кортієвого органа, яка подразнює війки його рецепторних клітин. У них виникає збуд­ження, яке потім передається по слуховому нерву в центри головного мозку.