1. Трофічна функція нервової системи.

Трофічна функція виявляється в регулювальному впливові нервової системи на об­мін речовин органів І тканин.

У здійсненні трофічного впливу на організм бере участь кожний відділ ЦНС, однак особливо важлива роль належить гіпоталамусу, де знаходяться центри регуляції обміну речовин.

Вчення про трофічну функцію нервової системи обгрунтував І.П.Павлов. Він довів, що кожний орган перебуває під потрійним нервовим контролем: нервів функціональних, що зумовлюють його діяльність; нервів судинних, що регулюють просвіт судин і достав­ку по них поживних речовин кров'ю; нервів власне трофічних, що визначають точну по­требу в поживних речовинах кожного органа і тканини. Регуляцію трофіки в органах і тканинах І.П.Павлов пов'язував з симпатичними і парасимпатичними нервами, які бе­руть безпосередню участь у регуляції процесів асиміляції й дисиміляції. Ця ідея І.П.Пав­лова набула подальшого розвитку в дослідах інших учених. Л.А.Орбелі встановив, що подразнення симпатичних нервів призводить до збільшення сили скорочень скелетних м'язів, підвищує їх працездатність. Вплив симпатичних нервів особливо виявляється на стомленому м'язі. Ізольований м'яз внаслідок втомлення припиняє скорочення, а потім знову починає скорочуватися при подразненні симпатичного нерва.

Нині встановлено, що трофічний вплив на органи й тканини нервова система чи­нить як через вегетативні, так і через соматичні нерви. Вирішальна роль у регуляції тро­фічних процесів в організмі належить корі великих півкуль, яка впливає на ці процеси через підкіркові ядра (смугасте тіло), ретикулярну формацію та гіпоталамус. Досліди на тваринах свідчать, що в разі порушень функції кори настають трофічні розлади.

Лекційне заняття №52.

Тема: Фізіологія вищої нервової діяльності.

Фізіологія вищої нервової діяльності вивчає нервові механізми роботи мозку, що визначають поведінку тварин. Кора великих півкуль головного мозку та найближчі до неї підкіркові утвори відіграють першорядну роль у цих процесах.

1. Методи вивчення функцій кори великих півкуль

Великі півкулі головного мозку — вищий відділ ЦНС. Функції їх вивчають різними ме­тодами. Найпростіший з них метод спостереження за поведінкою тварини за різних умов і в різному їх стані.

Метод подразнення кори полягає в тому, що під наркозом оголюють ділянку кори великих півкуль і на певні її точки наносять подразнення електричним струмом або хі­мічними речовинами, а тоді спостерігають за скороченням м'язів та функціями інших органів. В умовах хронічного досліду в певні ділянки кори вводять електроди.

Видалення кори або окремих її ділянок дає можливість виявити функції різних зон і кори в цілому. Наприклад, у собаки після видалення потиличної ділянки кори змінюють­ся зорові функції, вона не впізнає господаря, не помічає корм, який знаходиться поряд. Після видалення всієї кори собака майже весь час спить, просинається лише від голоду та від переповнення сечею сечового міхура, розрізняє світло й темряву, може ходити. У голубів після видалення кори зберігається координація рухів, вони можуть літати, клюва­ти зерно. Проте вони не здатні вибирати зерно серед непридатних для їжі предметів.

Метод записування біострумів кори великих півкуль — електроенцефалографія — дістав найбільшого визнання. Записування біострумів здійснюють за допомогою досить чутливих приладів — електроенцефалографів. У корів біоструми кори вивчають шляхом трепанації кісток черепа і встановлення електродів у тверду мозкову оболонку. Для за­пису біострумів кори у дрібних тварин використовують накладні електроди.

Частота й амплітуда електричних потенціалів кори залежать від стану активності тварин. Нині розроблена методика записування біострумів окремих нервових клітин та їх волокон.

Метод умовних рефлексів, розроблений І.П.Павловим, є основним у вивченні функ­цій кори великих півкуль. Він об'єктивно відображує основний принцип діяльності голо­вного мозку, спрямований на здійснення взаємодії організму із зовнішнім середовищем.

Вироблення у тварин умовних рефлексів та дослідження фізіологічних механізмів їх утворення дають можливість вивчати основні закономірності діяльності кори великих півкуль.

Методи кібернетичного моделювання на основі математичної логіки дають змогу теоретично абстрактно розглянути проблеми вищої нервової діяльності.

Широко використовується також метод моделювання. Створюються такі кіберне­тичні моделі, які певною мірою відтворюють діяльність головного мозку.

Будь-які методи дослідження є не самостійними, а додатковими, лише в поєднан­ні і з допомогою методу умовних рефлексів вони мають значення для пояснення про­цесів вищої нервової діяльності.

Роль І.М.Сєченова та І.П.Павлова у вивченні фізіології великих півкуль. Явища психічної діяльності людини і поведінки тварин з давніх часів були недоступні для наукових досліджень. І.М.Сєченов у книзі "Рефлекси головного мозку" (1863) вперше висловив сміливу думку про можливість фізіологічного пояснення проявів вищої нерво­вої діяльності людини, які лежать в основі психіки. Він вважав, що складна психічна ді­яльність людини (мислення, емоції тощо) має рефлекторну природу і пов'язана з фун­кціями кори великих півкуль.

І.П.Павлов та його учні, виходячи з уявлень І.М.Сєченова про рефлекторну приро­ду психічної діяльності, створили вчення про умовні рефлекси — новий плідний метод дослідження вищої нервової діяльності. Він вважав, що вищу нервову діяльність слід ви­вчати з допомогою тих самих методів досліджень, що й інші явища природи. За допо­могою відкритого ним методу умовних рефлексів Павлов створив фізіологію великих півкуль — вчення про вищу нервову діяльність.