1. Фізіологія доїння.

Доїння — це досить складний процес. Усі заходи, пов'язані з до­їнням, — підхід до тварини, обтирання вимені, його масаж, надівання доїльних стаканів на соски — слід здійснювати в певній послідовності, це сприятиме закріпленню умовнореф­лекторних реакцій у корів і забезпечуватиме повноцінний рефлекс молоковиділення.

Машинне доїння — найдоцільніший спосіб отримання молока. Під час ручного до­їння одноразово видоюють лише дві четвертини вимені, а з допомогою доїльного апарата— відразу всі чотири частки.

Рис. 120. Схема регуляції молоковиділення:

1 — чутливі рецептори дійки; 2 — аферентний шлях; 3 — спинний мозок; 4 — еферентний шлях; 5 — гіпоталамус; 6 — кора великих півкуль; 7 — гіпофіз; 8 — окситоцин; 9 — зірчасті міоепі-теліальні клітини; 10 — дійка

Якщо до­їти корову по черзі, одну четвертину за другою, то з четвертини, яку видоювали останньою, отриму­ють менше молока і з меншим вмістом жиру. Це пов'я­зано з тим, що молоко з неї переходить у протоки й аль­веоли. Отже, доїти треба швидко й енергійно. Рефлекс молоковиділення у корів триває в середньому 5 — 7 хви­лин, виділення й дія гормону окситоцину — 4 — 7 хвилин і лише у деяких тварин — до 12 хвилин.

Виходячи з цього, доїння слід закінчувати в період дії окситоцину. Не можна пере­тримувати доїльні стакани на видоєному вимені.

При організації машинного доїння корів потрібно добирати оптимальний вакуум у підсосковій камері з урахуванням атмосферного тиску. Оптимальним вакуумом за ін­струкцією вважають 360—380 мм рт.ст. Більш високий вакуум може спричинити розри­ви кровоносних судин паренхіми й сфінктерів соска та виникнення маститів.

Під час машинного доїння використовують дво- і тритактні доїльні апарати.

Тритактна машина видоює повільно, однак не гальмує рефлексу молоковиділення і є більш фізіологічною.

При правильно організованому машинному доїнні більшість корів видоюють за 5— 10 хвилин. Основна маса молока виводиться за перші 3 хвилини доїння.

За допомогою двотактної машини молоко видоюється швидко, однак повного ви­доювання не досягається. У наш час розроблені також методи машинного доїння ко­бил, особливо потрібні на кумисних фермах.

Лекційне заняття №49.

Розділ №11. Фізіологія м'язів і нервів.

1. Фізіологічний стан тканин.

Сучасна фізіологія вважає, що нервова ї м'язова тканини можуть перебувати в трьох станах: фізіологічного спокою, збудження і гальмування. Перехід з одного стану в інший відбувається швидко, стрибкоподібно внаслідок поступових кількісних змін.

Фізіологічний спокій — це такий стан, коли тканина або орган не виявляють ознак властивої їм діяльності. Наприклад, якщо м'яз не скорочується, то вважають, що він пе­ребуває в стані спокою.

Активний стан м'язів і нервів може мати дві основні форми: збудження і гальмування.

Збудження — це активний стан живої тканини, в який вона входить під впливом по­дразнення. Збудження — це складна біологічна реакція, що виявляється сукупністю фізико-хімічних, фізичних та функціональних змін у клітинах тканин. Наприклад, у відпо­відь на дію подразника клітини нервової тканини генерують і поширюють нервовий ім­пульс, а клітини м'язової тканини скорочуються. У м'язах і нервах під час збудження ви­никає електричний струм, який поширюється вздовж клітинної мембрани. Проведення збудження здійснюється також електричним шляхом — за допомогою потенціалу дії. Ви­никнувши в одній клітині, потенціал дії поширюється на сусідні клітини. Наявність по­тенціалів дії є найчіткішим показником збудження, яке відбувається в клітинах, тканинах і органах.

Гальмування — це такий стан тканини чи органа, коли їх діяльність (функція) по­слаблюється або зовсім припиняється.