1. Органи виділення.

Видільними органами тварини є нирки, потові залози, легені і кишки. Через легені з організму виводиться незначна кількість води та деякі леткі речовини. Кишки виділя­ють разом з каловими масами неперетравлені часточки корму і деякі мінеральні солі. Потові залози виводять воду, солі, особливо багато NaCI, та деякі органічні речовини.

Основним видільним органом є нирки, які виконують в організмі такі функції: 1) утворення сечі і виділення з нею в наколишне середовище кінцевих продуктів білко­вого обміну: аміаку, сечовини, сечової кислоти, креатину та інших, а також води і со­лей; 2) підтримання нормального вмісту в організмі води, солей, глюкози та інших ре­човин; 3) регуляція рН крові; 4) збереження сталості осмотичного тиску крові; 5) виве­дення деяких речовин, що надійшли іззовні (лікарські препарати, барвники тощо).

2. Утворення сечі.

Сеча утворюється внаслідок складної роботи нирок. Здійснюєть­ся це в структурних одиницях паренхіми нирок — нефронах, які складаються з келихо­подібних утворів — капсули Шумлянського — Боумена, в порожнині якої розміщений су­динний клубочок із сітки артеріальних капілярів ниркової артерії і звивистих ниркових канальців, які відходять від капсули. Звивисті канальці впадають у збирні канальці, а ті у видільні, які потім відкриваються отворами в ниркову миску.

На інтенсивність сечоутворення впливають різні фактори. Кількість виділеної сечі залежить від часу доби: вдень її утворюється більше, ніж уночі. У разі надходження в організм значної кількості рідини, соковитих кормів сечоутворення збільшується. Трива­ла м'язова робота зменшує кількість утвореної сечі у зв'язку з посиленим потовиділен­ням. Пори року, погода також впливають на сечовиділення. В середньому за добу ви­діляється сечі: у коней — 2—2,5 л, у великої рогатої худоби — 6—12 л, у овець — 1—1,5 л, у собак — 0,5—1 л.

3. Склад сечі та її фізико-хімічні властивості.

Склад сечі змінюється залежно від складу корму, кількості вжитої рідини, стану тварини (спокій, робота, голод, ситість тощо).

Сеча більшості тварин прозора, рідка, жовтого кольору за рахунок наявності в ній пігментів — урохрому, уробіліну та пігментів рослинних кормів. Тільки у коней сеча ка­ламутна, слизиста, темно-зеленого кольору внаслідок наявності в ній дрібних кристалів карбонату кальцію.

Густина сечі коливається від 1,018 до 1,040 і залежить від кількості рідини, що на­дійшла в організм. Реакція сечі залежить від складу з'їденого корму. В разі поїдання корму, багатого на білки, сеча стає кислою, при переважанні рослинних кормів вона має нейтральну або лужну реакцію.

За складом сеча подібна до плазми крові, за винятком білків, жирів і глюкози, яких у нормальній сечі немає (табл. 8).

Таблиця . Склад сечі і плазми крові

Речовина	Масова частка в сечі, %	Масова частка в плазмі крові, %	Відношення масової частки даної речовини в сечі до масової частки в плазмі крові
Вода	90-93	93-95	1
Білки	7-9	-	-
Глюкоза	0,1	-	—
Сечовина	2,0	0,03	70
Сечова кислота	0,05	0,002	25
Натрій	0,35	0,32	1
Калій	0,15	0,02	7
Фосфати	0,27	0,009	ЗО
Сульфати	0,18	0,002	90

У сечі сільськогосподарських тварин міститься близько 96% води і 4% сухої речо­вини, яка складається з органічних та неорганічних речовин. У складі сечі здорових тва­рин немає білків. Наявність білків у сечі свідчить про запальні процеси в нирках або па­тологічні зміни в стінці капілярів. Наявність білка в сечі називають альбумінурією, вміст крові в сечі — гематурією. Під час деяких інфекційних та інвазійних хвороб у сечі вияв­ляють гемоглобін — гемоглобінурія.

Утворення сечі здійснюється в дві фази. Перша фаза — фільтраційна. Процесу фільтрації сприяють особливі умов кровообігу в капілярах судинного клубочка нефронів нирок. Через ворота нирок заходить ниркова артерія, яка розгалужується в ниркових пірамідах до приносних артеріол. Ці артеріоли в порожнині капсули Шумлянського — Боумена розгалужуються до капілярів, утворюючи судинний клубочок, від якого відхо­дить виносна артеріола. Діаметр приносної артеріоли в два рази ширший, ніж винос­ної. Внаслідок цього в капілярах судинного клубочка створюється кров'яний тиск 70— 90 мм рт.ст., під дією якого плазма крові фільтрується крізь стінку капілярів і внутрішню стінку капсули Шумлянського — Боумена. У процесі такої фільтрації утворюється пер­винна сеча, яка не містить у своєму складі формених елементів крові й білків і потрап­ляє в порожнину капсули. Оскільки кров'яний тиск у капілярах перевищує онкотичний, то й фільтрація відбувається безперервно. З кожних 10 л крові, що протікає через ка­піляри судинного клубочка, відфільтровується близько 1 л первинної сечі, внаслідок чо­го за добу утворюються значні її об'єми.

Друга фаза сечоутворення — рєабсорбційна, або фаза зворотного всмоктування в кров води і розчинених у ній речовин первинної сечі. Під час протікання первинної се­чі по звивистих канальцях з неї всмоктуються назад у кров вода, амінокислоти, глюко­за, багато органічних і неорганічних речовин. Тільки сечовина, сечова кислота, креати-нін, сульфати не всмоктуються в кров.

Крім зворотного всмоктування у звивистих ниркових канальцях відбувається про­цес секреції, тобто виділення в їх порожнину деяких речовин. У звивистих канальцях здійснюються також процеси синтезу нових речовин. Так, з бензойної кислоти і гліко­колу утворюється гіпурова кислота. Внаслідок зворотного всмоктування, секреції і синтезу утворюється кінцева сеча. Для утворення 1 л кінцевої сечі необхідно, щоб через канальці нирок пройшло 90 л первинної сечі.

4. Регуляція функції нирок. Цей процес здійснюється нервовою системою гумо­рально. Нирки іннервуються симпатичними і парасимпатичними нервами. В разі по­дразнення симпатичних нервів звужуються ниркові артерії. Якщо звуження настає в приносних артеріолах, то утворення сечі в ниркових тільцях зменшується. Навпаки, при звуженні виносних артеріол утворення сечі збільшується. Різко зменшується сечоутво-рення при больових подразненнях. У разі подразнення волокон блукаючого нерва спо­стерігається посилення виділення води і зменшення кількості азотистих речовин.

На діяльність нирок впливає кора великих півкуль головного мозку. Можливе ви­роблення умовних рефлексів на посилення або на затримку сечоутворення. Якщо опе­ративним шляхом вивести кінці сечоводів, підшити їх до шкіри черева і почати вливати в шлунок воду, поєднуючи це із звуком дзвінка, то після кількох таких поєднань один тільки звук спричинюватиме значне виділення сечі.

Пересаджена на шию нирка продовжує виділяти сечу, що доводить гуморальну ре­гуляцію її функцій.

Сечовина, азотовмісні речовини, хлорид натрію та інші солі, що містяться в крові, є специфічними подразниками ниркового епітелію і сприяють збільшенню сечоутворення.

Діяльність нирок змінюється також під впливом гормонів. Особливо значну пригні-чувальну дію виявляє антидіуретичний гормон задньої частки гіпофіза. Так само впли­ває на нирки гормон щитоподібної залози — тироксин. Гормон надниркових залоз ад­реналін спричинює звуження судин нирок і зниження сечоутворення.

Самостійна робота студентів.

1. Виведення сечі. Нирки функціонують безперервно, однак сеча виділяється з ор­ганізму періодично. Сеча із звивистих канальців потрапляє у ниркову миску, а з неї по сечоводах надходить у сечовий міхур. По сечоводах сеча переміщується завдяки пери­стальтичним скороченням їх м'язової оболонки зі швидкістю 2—3 см/с. При виході се­човивідного каналу із сечового міхура розміщені внутрішні і зовнішні сфінктери. Під час наповнення міхура сечею сфінктери перебувають у стані скорочення, а під час сечови­ділення — розслаблюються.

Сечовиділення — акт рефлекторний. Сечовий міхур, сфінктери сечовивідного кана­лу іннервуються симпатичними і парасимпатичними нервами. У разі збудження симпа­тичних нервів стінки сечового міхура розслаблюються, а сфінктери в цей час залиша­ються скороченими і сеча не виділяється, тобто сечовий міхур наповнюється сечею. При накопиченні сечі сечовий міхур розтягується, при цьому відбувається подразнення нервових закінчень його стінки. Ці подразнення передаються в крижову частину спин­ного мозку, а звідти в центр сечовиділення, від центру сечовиділення збудження пере­дається по парасимпатичних нервах до сфінктерів і сечового міхура. При цьому сфінк­тери розслаблюються, а стінка сечового міхура скорочується, і сеча виводиться назов­ні через сечовивідний канал.

Велика рогата худоба виділяє сечу 5—10, коні — 5—8, вівці — 1—3 рази за добу.

У нирках птахів немає миски і сечового міхура, а сечоводи відкриваються прямо в клоаку. Сеча у птахів виділяється разом з калом.

Лекційне заняття №45

_{Розділ №8. Тема: Фізіологія шкіри.}

_{Тема: Фізіологія шкіри.}