- •1. Значення вивчення анатомії, цитології, ембріології, гістології, фізіології .
- •2. Коротка історія розвитку анатомії, фізіології та інших біологічних наук
- •3. Об'єкти вивчення і методи дослідження тварин. Еволюція тварин
- •1.Клітинна будова живого організму, його цілісність.
- •2.Клітинна теорія та її основні положення.
- •3. Будова клітини.
- •4. Хімічний склад і фізико-хімічні властивості протоплазми клітини
- •1. Фізіологічні властивості клітини.
- •1. Будова та розвиток сперматозоона.
- •3. Поняття про запліднення, утворення зиготи і розвиток зародка.
- •4.Плацента і її типи.
- •1. Тканини і їх класифікація.
- •2.Будова та функції епітеліальних тканин
- •3.Будова та функції сполучних тканин.
- •Класифікація сполучних тканин
- •1. Будова та функції м'язових тканин.
- •2. Будова та функції нервової тканини
- •Частина №2
- •1.Поняття про орган.
- •2. Спеціальна анатомічна термінологія.
- •1. Загальні закономірності будови скелета.
- •2. Вчення про кісткову систему
- •3.Будова кістки
- •4, Хімічний склад і фізичні властивості кісток.
- •5. Поділ скелета на частини та відділи
- •6. Будова осьового скелета
- •7. Будова типового хребця.
- •8. Будова шийного відділу хребта.
- •1.Будова і топографія грудного відділу хребта.
- •2.Будова грудного хребця.
- •3. Будова ребра.
- •4. Будова і топографія грудної кістки.
- •5. Будова і топографія грудної клітки.
- •6. Будова і топографія поперекового відділу хребта.
- •1. Будова і топографія крижового відділу хребта.
- •1. Будова і топографія мозкового відділу черепа.
- •2. Будова і топографія лицьового відділу черепа.
- •1. Будова і топографія кісток плечового поясу.
- •1. Будова і топографія кісток вільного відділу кінцівки.
- •1. Будова і топографія кісток тазового поясу.
- •2. Будова і топографія кісток вільної тазової кінцівки.
- •1.Загальні відомості про з’єднання кісток скелета.
- •2. Будова суглоба.
- •3. Типи суглобів.
- •4. З'єднання кісток черепа.
- •1. Загальна характеристика м'язової системи
- •2. Будова м'яза як органа.
- •3. Допоміжні органи м'язів
- •5. М'язи голови.
- •1. М'язи шиї і тулуба.
- •2. М’язи хребта.
- •3. М’язи грудної стінки.
- •1. М’язи черевної стінки.
- •1. Плечовий суглоб.
- •2. Ліктьовий суглоб.
- •1. М’язи, що діють на кульшовий суглоб.
- •2. М’язи, що діють на колінний суглоб.
- •3. М’язи, що діють на заплесновий (скакальний) суглоб.
- •1.М’язи, що діють на суглоби пальців.
- •1. Шкірний покрив, як зовнішня оболонка тіла тварини.
- •2. Розвиток шкірного покриву.
- •3. Будова шкіри.
- •4. Похідні шкірного покриву.
- •1.Будова порожнин тіла(грудна, черевна, тазова) та серозних оболонок.
- •2.Поділ черевної порожнини на відділи та ділянки.
- •3.Загальні закономірності будови внутрішніх органів.
- •4.Будова органів ротової порожнини (губів, щік, ясен, твердого та м’якого піднебіння)
- •1.Будова зубів та їх класифікація за розміщенням.
- •1.Будова і топографія стравоходу.
- •1.Будова і топографія однокамерного шлунку.
- •2.Будова і топографія багатокамерного шлунка
- •1.Дванадцятипала кишка
- •2.Порожня кишка
- •3.Клубова кишка
- •1. Сліпа кишка
- •2.Ободова кишка.
- •3.Пряма кишка
- •1. Будова і функції органів дихання.
- •2. Будова і топографія носової порожнини.
- •3.Будова і топографія гортані.
- •1.Будова і топографія легень.
- •1.Будова ітопографія нирок.
- •2. Будова і топографія сечоводів.
- •3. Будова і топографія сечового міхура.
- •1. Будова і топографія сечівника.
- •1. Будова і топографія сім’яників.
- •2. Будова і топографія придатка сім’яника.
- •3. Будова і топографі сім’яникового мішка.
- •4. Будова і топографія мошонки.
- •5. Будова і топографія сім’яного канатика.
- •6. Будова і топографія сім’япроводу.
- •7. Будова і топографія сечостатевого каналу.
- •1. Будова і топографія с татевого члена.
- •2. Будова і топографія препуціального мішка.
- •1. Будова і топографія яєчників.
- •2. Будова і топографія яйцепроводів.
- •3. Будова і топографія матки.
- •4. Будова і топографія піхви.
- •1. Будова і топографія присінку піхви.
- •2. Будова і топографія зовнішніх статевих органів.
- •2.Будова і топографія серця.
- •3.Оболонки серця.
- •4.Автономна система серця.
- •5.Судини серця.
- •6.Клапанний апарат.
- •1.Велике та мале кола кровообігу.
- •2. Будова стінки кровоносних судин.
- •1.Загальні закономірності ходу та розгалуження судин.
- •2.Основні артерії великого кола кровообігу.
- •1 .Артерії грудної кінцівки.
- •2.Артерії таза і тазової кінцівки.
- •1.Характеристика і значення лімфатичної системи.
- •2.Будова лімфатичного вузла.
- •1. Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra)
- •2. Тимус (thymus)
- •1.Нервова система та її поділ .
- •2.Рефлекторна діяльність н.С.
- •3. Центральна нервова система.
- •4.Будова і розміщення спинного мозку.
- •5.Будова головного мозку.
- •1.Будова нерва.
- •4.Основні нервові сплетіння організму.
- •5.Черепномозкові нерви.
- •1.Роль органів чуттів у пристосуванні організму до зміни умов зовнішнього середовища.
- •1,Будова органа нюху.
- •2.Будова органа смаку.
- •3.Будова органів дотику.
- •1. Функціональне значення звс.
- •2.Будова та топографія окремих залоз внутрішньої секреції.
- •1. Особливості будови апарату руху.
- •2. Система органів шкірного покриву.
- •1. Система органів травлення
- •2. Система органів дихання.
- •3.Система органів крово- та лімфообігу.
- •4.Системи органів сечовиділення та розмноження
- •1.Нервова система та органи чуттів.
- •1. Органи внутрішньої секреції.
- •1.Загальна характеристика органів травлення та їх функцій.
- •4.Слиновиділення у різних видів тварин.
- •6.Формування кормової грудки. Акт ковтання.
- •1Травлення в однокамерному шлунку.
- •2.Склад і властивості шлункового соку.
- •6.Акт блювання.
- •1. Травлення в шлунку коня.
- •2. Травлення в шлунку свині.
- •2.Функція сітки.
- •3.Функція книжки.
- •5.Функція стравохідного жолоба.
- •1.Шлункове травлення у молодняка жуйних у молочний та перехідний періоди.
- •1.Травлення в тонких кишках.
- •2.Підшлунковий сік і його ферменти.
- •3.Методи вивчення секреції підшлункової залози.
- •4.Нервова і гуморальна регуляція секреції підшлункового соку.
- •5.Склад, утворення й виділення жовчі.
- •6.Склад кишкового соку і механізм його секреції.
- •1.Травлення в товстих кишках
- •2.Формування калу і дефекація.
- •1.Травлення в шлунках.
- •1. Склад і функції крові.
- •2. Фізико – хімічні властивості крові.
- •2.Осмотичний і онкотичний тиск крові.
- •3.Буферні системи крові
- •1. Протизсідальна система крові.
- •1. Групи крові людини.
- •6. Резус-фактор.
- •7. Групи крові сільськогосподарських тварин.
- •8. Кровотворення і регуляція системи крові
- •1. Кровообіг та його значення для організму.
- •2.Еволюція системи кровообігу.
- •3.Рух крові по великому та малому колах кровообігу.
- •5.Фізіологічні властивості серцевого м'яза
- •1.Тони серця.
- •2.Систолічний і хвилинний об'єми кровотоку.
- •3.Біопотенціали серця, їх виникнення.
- •4.Кровопостачання серця.
- •5.Регуляція роботи серця.
- •1.Законигідродинаміки. Фактори, що впливають на рух крові
- •3.Швидкість кровотоку.
- •4.Артеріальний та венозний пульс
- •5.Тиск крові. Фактори, що впливають на тиск крові та методи вимірювання кров’яного тиску.
- •6.Регуляція кровообігу
- •7.Вплив симпатичних і парасимпатичних нервів на просвіт судин.
- •8.Кровопостачання серця, мозку, легень, печінки і селезінки.
- •1. Депо крові.
- •2. Лімфообіг
- •2.Зовнішнє дихання
- •Частота дихальних рухів (за 1 хв в стані спокою)
- •7.Газообмін у легенях і тканинах.
- •1.Регуляція дихання
- •2.Вплив на дихання різних факторів
- •3.Особливості дихання у птахів
- •4.Голос тварин
- •1. Взаємозв'язок органів дихання з іншими системами організму
- •1.Поняття про обмін речовин.
- •2. Методи вивчення обміну речовин.
- •4.Біологічна цінність білків.
- •5.Азотистий баланс. Азотиста рівновага. Білковий мінімум.
- •6.Обмін амінокислот.
- •7. Регуляція білкового обміну.
- •1. Теплообмін і регуляція температури тіла.
- •2. Хімічна теплорегуляція.
- •3. Фізична теплорегуляція.
- •1. Органи виділення.
- •2. Утворення сечі.
- •3. Склад сечі та її фізико-хімічні властивості.
- •1. Шкіра і її функції.
- •2. Залози шкіри і її секреторна здатність.
- •3. Секреція шкірного сала.
- •4. Рецептори шкіри.
- •5. Волосяний покрив тварин.
- •1.Линяння та його види.
- •1. Загальна характеристика органів розмноження тварин.
- •2. Фізіологія органів розмноження самців.
- •4. Статеві рефлекси у самців.
- •5. Регуляція статевого циклу.
- •9. Живлення плода.
- •1. Трансплантація зигот.
- •1. Особливості розмноження птахів
- •1. Ріст і розвиток молочних залоз.
- •2. Молоко і молозиво.
- •3. Процес молокоутворення.
- •1. Фізіологія доїння.
- •1. Фізіологічний стан тканин.
- •2. Види подразників.
- •3. Біоелектричні явища.
- •4. Основні властивості живої тканини.
- •4. Хімізм м'язового скорочення.
- •5. Механізм м'язового скорочення.
- •6. Сила м'язів.
- •7. Робота м'язів.
- •8. Стомлення м'язів.
- •9. Тонус м'язів.
- •10. Гладенькі м'язи.
- •1. Рефлекс, рефлекторна дуга.
- •2.Зворотній зв’язок.
- •5. Гальмування в цнс.
- •1. Трофічна функція нервової системи.
- •1. Методи вивчення функцій кори великих півкуль
- •2. Умовні рефлекси.
- •3. Відмінності умовних рефлексів від безумовних.
- •4. Методи вироблення умовних рефлексів у тварин.
- •5. Процес утворення умовного рефлексу.
- •6. Біологічне значення умовних рефлексів.
- •1. Аналіз і синтез у корі великих півкуль.
- •2. Сон і гіпноз.
- •3. Типи нервової системи.
- •1. Методи вивчення поведінки тварин.
- •2. Форми поведінки тварин.
- •1. Значення аналізаторів.
- •2. Загальні властивості аналізаторів.
- •3. Зоровий аналізатор.
- •4. Кольоровий зір.
- •1. Слуховий аналізатор.
- •2. Сучасна теорія слуху.
- •3. Вестибулярний апарат.
- •1. Методи вивчення функцій залоз внутрішньої секреції.
- •2. Властивості гормонів та механізм їх дії.
- •3. Нервова регуляція залоз внутрішньої секреції.
- •4. Гормони гіпофіза.
- •5. Гормони щитоподібної залози.
- •6. Гормони прищитоподібних залоз.
- •1. Гормони надниркових залоз.
- •2. Гормони підшлункової залози.
- •3. Гормони статевих залоз.
- •1.Гормони плаценти.
- •2. Гормони тимуса.
- •3. Гормони епіфіза.
- •4. Тканинні гормони.
- •5. Взаємозв'язок між залозами внутрішньої секреції.
- •1. Використання гормонів та гормональних препаратів у тваринництві
1. Теплообмін і регуляція температури тіла.
У ссавців і птахів підтримується відносно стала температура тіла, тому їх відносять до теплокровних тварин. У риб, земноводних і плазунів температура тіла змінюється відповідно до коливань температури навколишнього середовища, тому їх відносять до холоднокровних тварин. Для кожного виду теплокровних тварин характерна певна температура тіла.
Таблиця. Температура тіла тварин (у прямій кишці)
Тварина |
Температура, "С |
Тварина |
Температура, 'С |
Кінь |
37,5-38,5 |
Собака |
37,5-39,5 |
Корова |
37,5-39,0 |
Кріль |
38,5-39,5 |
Свиня |
38,0-40,0 |
Курка |
41,0-43,0 |
Вівця |
38,5-40,0 |
Качка |
41,0-43,0 |
Коза |
38,5-40,0 |
Гуска |
40,0-41,0 |
Верблюд |
37,5-38,5 |
Індик |
40,0-41,5 |
Буйвол |
37,0-38,5 |
Олень |
38,0-38,5 |
Сталість температури тіла тварини — необхідна умова для обміну речовин і енергії в організмі. У той же час рівень обміну речовин і енергії визначає сталість температури тіла. Підтримання сталої температури тіла здійснюється завдяки діяльності складного фізіологічного механізму, який регулює теплопродукцію і тепловіддачу. Теплопродукція — процес хімічний, а тепловіддача — процес фізичний.
Температура тіла залежить від віку, статі, стану організму тварини, часу доби. У молодих тварин температура тіла вища, ніж у старих; у самців — вища, ніж у самок. Вночі температура тіла нижча, ніж удень. Фізична робота, активний рух підвищують температуру тіла, тривале голодування знижує її. Загибель тварини настає в разі зниження температури нижче за 24°С або підвищення понад 44°С. З внутрішніх органів найвищу температуру мають печінка і серце.
Утворення теплоти в організмі супроводжується постійною її віддачею. Організм втрачає стільки теплоти, скільки її в ньому утворюється. Процеси регуляції утворення і віддачі теплоти організмом називають хімічною і фізичною теплорегуляцією.
2. Хімічна теплорегуляція.
Теплота утворюється в тілі тварин у результаті окис-нення поживних речовин до кінцевих продуктів їх розпаду. Понад 2/3 теплоти утворюється в скелетних м'язах під час роботи. У них теплота утворюється навіть тоді, коли тварини перебувають у стані спокою. Це пов'язано з тим, що м'язи зберігають певний
тонус. Багато теплоти виробляється також у печінці, травному каналі, під час приймання корму, жування. Отже, під хімічною теплорегуляцією слід розуміти сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують обмін речовин і утворення теплоти в організмі тварин під дією температур та інших факторів зовнішнього середовища.
3. Фізична теплорегуляція.
Теплота безперервно виділяється з організму завдяки випаровуванню води крізь шкіру й дихальні шляхи, виділенню її з калом і сечею, а також процесам радіації і конвекції.
Будь-яке нагріте тіло витрачає теплоту, якщо температура навколишнього повітря нижча від температури тіла. Цей спосіб віддачі теплоти називають теплопровідністю. Шляхом теплопровідності тварини віддають значну частину теплоти в холодну пору року. Рух повітря посилює теплопровідність. Теплота видаляється з поверхні тіла тварин шляхом невидимого інфрачервоного випромінювання. Тварини з добре розвиненими потовими залозами (кінь, велика рогата худоба, вівця) віддають теплоту з потом, який складається переважно з води. При випаровуванні 1 мл води витрачається приблизно 2,4 кДж, або 0,58 ккал. Залежно від кількості утвореної теплоти і температури навколишнього середовища виділяється різна кількість поту. У собак потові залози розвинуті слабко, тому тепловіддача у них здійснюється випаровуванням води з поверхні слизової оболонки язика, з ротової порожнини, через дихальні шляхи.
З підвищенням температури навколишнього середовища не тільки знижується утворення теплоти, а й збільшується його віддача. При цьому посилюється потовиділення, розширюються шкірні судини, прискорюється дихання.
Зниження зовнішньої температури, навпаки, спричинює збільшення утворення теплоти і зниження її віддачі за рахунок зменшення або припинення потовиділення, звуження судин. Деякі тварини згортаються в клубок, щоб зменшити поверхню тіла і, отже, тепловіддачу.
Волосся і пір'я, підшкірний жир захищають тіло від надмірної втрати теплоти. Вовна в овець в умовах жаркого клімату сприяє також запобіганню перегріванню організму сонячними променями.
Шкірі належить основна роль у тепловіддачі. Внаслідок подразнення рецепторів шкіри холодом рефлекторно скорочуються підшкірні м'язи, піднімається волосся на тілі. Між настовбурченими волосинами утворюється повітряний простір, завдяки чому організм затримує теплоту. При цьому одночасно закриваються протоки потових залоз, і виділення поту на деякий час припиняється. Взимку тварини обростають густим волоссям, у них збільшується відкладання підшкірного жиру, тому тепловіддача зменшується. Після весняного линяння волосся стає рідким, що зумовлює збільшення тепловіддачі з поверхні шкіри.
Регуляція температури тіла здійснюється корою великих півкуль, гіпоталамусом і гормонами залоз внутрішньої секреції. У гіпоталамусі є центри теплорегуляції — теплоутворення і тепловіддачі. Збудження центру теплорегуляції відбувається рефлекторно і гуморально. У разі зміни температури зовнішнього середовища подразнюються холодові й теплові рецептори шкіри, імпульси від них передаються у центри теплорегуляції. При подразненні холодових рецепторів рефлекторно збуджується центр теплоутворення. Внаслідок цього посилюються окисні процеси в організмі і збільшується утворення теплоти. Одночасно зменшується віддача теплоти організмом.
При підвищенні зовнішньої температури подразнюються теплові рецептори, внаслідок чого збуджується центр тепловіддачі, при цьому зменшується утворення теплоти і збільшується його віддача організмом.
Центри теплорегуляції подразнюються ще гуморально через кров. Залежно від її температури збуджується або центр теплоутворення, або центр тепловіддачі. Якщо температура крові, що омиває центр теплорегуляції, буде знижена, то збуджуватиметься центр теплоутворення, і тоді в організмі відбуватимуться зміни, які сприяють підвиценню температури. Навпаки, кров з підвищеною температурою збуджує центр тепло-зіддачі, і тоді посилюється процес тепловіддачі.
У теплорегуляції беруть участь гормони гіпофіза, щитоподібної залози і наднирко-зих залоз. Гормон передньої частки гіпофіза — тиреотропін стимулює утворення в щитоподібній залозі тироксину, який посилює обмін речовин і, отже, теплоутворення. Гормон надниркових залоз — адреналін посилює окисні процеси в тканинах, особливо у м'язових, які входять до складу м'язів, при цьому збільшується теплоутворення. Крім того, цей гормон звужує шкірні судини і підвищує температуру тіла.
Регуляторні механізми змінюють свою функцію під впливом умов навколишнього середовища. Особливо легко це відбувається у молодняка, на чому грунтується загартування тварин. Для вирощування здорових, життєздатних і високопродуктивних тварин певне значення має привчання їх до температурних умов.
Самостійна робота студентів.
Тема: Особливості теплорегуляції у птахів. У шкірі птахів немає потових залоз. За високої температури зовнішнього середовища деяка віддача теплоти у птахів відбувається при розширенні кровоносних судин ротової порожнини, а також випаровуванням води з поверхні слизових оболонок дихальних шляхів. Підвищення температури збільшує споживання води і знижує поїдання корму. Внаслідок цього зменшується маса птиці, знижується несучість, погіршується якість яєць. У курчат до 20-денного віку регуляція температури тіла ще не вдосконалена. Вони віддають багато теплоти, тому температура їх тіла на 0,5—1°С нижча від температури дорослої птиці. Температура тіла птахів значною мірою залежить від температури і вологості повітря. У зв'язку з цим потрібно не лише добре годувати птицю, а й підтримувати оптимальну температуру та вологість повітря у пташниках.
Лекційне заняття №44
Розділ №7. Фізіологія виділення.
Останнім етапом обміну речовин і енергії' в організмі є дисиміляція (катаболізм), внаслідок якого з нього виводяться у зовнішнє середовище кінцеві продукти обміну. Живі клітини постійно виділяють продукти своєї життєдіяльності (екскрети). Виведення їх із організму — обов'язкова умова життя, в протилежному разі настає самоотруєння і загибель тварини.