Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Анатомія. Конспект лекцій.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
8.64 Mб
Скачать

2.Вплив на дихання різних факторів

Залежність дихання від віку, виду і продуктивності тварин. Частота ди­хання у різних видів тварин неоднакова і залежить від віку, виду тварин, рівня обміну речовин в організмі, температури навколишнього середовища, атмосферного тиску та інших факторів.

Схема регуляції дихання:

  1. — кора великих півкуль; 2 — дихальний центр у довгастому мозку; 3 — центр діафрагмального нерва; 4— центри міжреберних нервів у спинному мозку; 5— міжреберні нерви; 6 —діафрагмальний нерв; 7 — діафрагма; 8 — легеня; 9 — волокна блукаючого нерва, які несуть імпульси від рецепторів легень; 10 — імпульси від шкірних та інших рецепторів

У новонароджених тварин дихання частіше, з віком його частота поступово зменшується. У телят частота дихання зменшується з 67 дихальних рухів при на­родженні до 22 в 11- місячному віці, у поросят — з 42 до 31 дихального руху.

Фізична робота, емоційні навантаження, підвищення температури повітря, трав­лення прискорюють дихання. Частота й глибина дихання залежать також від інтенсив­ності обміну речовин. Так, у високопродуктивних корів дихання дорівнює ЗО, у середньо продуктивних — 15—20 рухів за хвилину.

Під час м'язової роботи дихання стає не лише частішим, а й глибшим. Вентиляція легень також збільшується. М'язова робота супроводжується посиленням кровообігу і підвищенням вмісту гемоглобіну в крові. Внаслідок прискорення обміну речовин під час м'язової роботи в м'язах збільшується утворення СО2 і молочної кислоти і посилюється надходження їх у кров. Молочна кислота відщеплює іони натрію і калію від солей ву­гільної кислоти, що призводить до значного збільшення концентрації останньої в крові і збудження дихального центру.

Молочна кислота, яка швидко утворюється, повністю не окислюється до води і вуг­лекислого газу і накопичується в м'язах у зв'язку з нестачею в них кисню. Такий стан називають кисневою заборгованістю.

Окиснення утвореної молочної кислоти завершується вже після закінчення роботи, тому деякий час після роботи дихання ще залишається частим і глибоким.

Дихання за зниженого і підвищеного атмосферного тиску. Зниження ат­мосферного тиску на висотах 2500—3000 м веде до зниження парціального тиску кис­ню в альвеолярному повітрі до 55—60 мм рт.ст. При цьому насичення крові киснем зменшується і тканини відчувають кисневу недостатність. Гостра киснева недостатність може спричинити втрату свідомості. Тварини, які ще не пристосувалися до життя в гір­ській місцевості, тяжко переносять нестачу кисню в атмосферному повітрі. У них вини­кає сильна задуха, зменшується кількість О2 в організмі. У тварин, які мешкають у го­рах, підвищується вміст еритроцитів і гемоглобіну в крові та міоглобіну в м'язах. Коли тварини піднімаються в гори, їх дихання прискорюється і поглиблюється, з кров'яних депо надходить кров з підвищеним вмістом еритроцитів і гемоглобіну, а пізніше під впливом гормону еритропоетину посилюється кровотворення.

Під час занурення у воду на значну глибину атмосферний тиск підвищується. Так, при зануренні на кожні 10 м тиск підвищується на 101 кПа (1 атм). У таких випадках азот повітря розчиняється в крові. Швидке підняття з глибини супроводжується виді­ленням з крові азоту з утворенням пухирців, які можуть закупорити дрібні кровоносні судини й спричинити повітряну емболію. У разі закупорення пухирцями азоту судин серця і мозку спостерігаються тяжкі розлади в організмі, можлива навіть смерть. Тому для запобігання виникненню у водолазів кесонної хвороби з глибини на поверхню їх під­німають повільно.