Перекладознавство з німецької мови.

Тара́с (Рома́нович) Кия́к (* 23 березня 1944, Винники, Львівська область, Україна) — український вчений-мовознавець, громадський та політичний діяч, завідувач кафедри теорії та практики перекладу з німецької мови Інституту філології Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка

Сім’я Тараса Кияка була зв’язана з Українським Рухом Опору. Батько – Роман Кияк – діяч українського визвольного руху та Української Греко-Католицької Церкви) .

З 2003 р. обіймає посаду завідувача кафедрою теорії і практики перекладу з німецької мови.

Наукові інтереси: фахові мови, термінознавство, науково-технічний переклад, концептологія, перекладознавство, мовна політика, українська латинка.

Автор близько 250 наукових публікацій.

Монографії.

1. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики). — Львов: Вища школа, 1988. — 210 с.

2. Лингвистические аспекты терминоведения. — Киев: УМК ВШ, 1989. — 104 с.

3. Основи термінотворення. Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. — К.: Видавничий дім КМА, 2000. — 270 с. (спільно з Д'яковим А. С. та Куделько З. Б.)

4. Перекладознавство (німецько-український напрям). — К.: Вид-во КНУ, 2010. (спільно з Науменком А. М. та Огуєм О. Ф.) — 510 с.

На кафедрі теорії і практики перекладу з німецької мови усвідомлено необхідність заснування “Бібліотеки перекладача німецької мови” й активізації праці у цьому напрямку в рамках Української спілки германістів вищої школи. Опубліковано посібник з художнтого перекладу, монографія з питань термінотворення, подано до друку посібник з військового перекладу. Готуються посібники з науково-технічного перекладу, фахових мов, орфоепічних засад перекладацької риторики тощо. Таким чином, український загал перекладачів буде озброєний достатньою кількістю дидактичного матеріалу, теоретичною базою та практичними зразками німцько-українського та українсько-німецького перекладу, який би цілком відповідав сучасним вимогам як усного, так і письмового його варіантів.

Література

1. Зорівчак Р. П. Про підготовку перекладачів для України ХХІ ст.. // Сучасна лінгвістика, 2005., №7. - с.15-17

2. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. - Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови/ Відп. ред. В.М. Русанівський.- К.: Наукова думка, 1977.- 237 с.

3. Зорівчак Р. П. Іван Франко як перекладач і перекладознавець: [електронний ресурс].

4. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. -Київ: Вища школа, Вид-во при Київському університеті, 2001.-166с.

5. Любченко Т.Н. Практичні підходи до перекладу // Теорія i практика перекладу. - К., 1991. - Вип. 17. - с.89-97.

6. Людинов О. Іван Франко – перекладач: [електронний ресурс].

7. Новикова М.А. Микола Лукаш: миф и антимиф // Теорiя і практика перекладу. -К.: Вища школа, 1991. -Вип.17. -С.98-107.

8. Новикова М.А. Про історію перекладу // Теорiя і практика перекладу. -К.: Вища школа, 1991. -Вип.10. – С.21-27.

9. Пелипась М. І. Лінгвістичні концепції перекладацької діяльності М. Рильського: [електронний ресурс].

10. Рильський М. Мистецтво перекладу. Статті, виступи, нотатки. Київ, 1975.– 183 с.