Видатний теоретик та практик перекладу Коптілов в.В.

Одним із видатних українських перекладознавців є Віктор Вікторович Коптілов - перекладач, теоретик перекладу (народився в 1930 році). Він є лауреат премії 2000-го року імені М.Рильського за кращий художній переклад.

У 1971 році він захистив докторську дисертацію "Актуальні теоретичні проблеми українського художнього перекладу". Проте в ній було охоплено не лише слов'янський, а значно ширший літературний і мовний ареал Європи та Нового Світу, а головне - вона засвідчила, що у ділянці перекладу Україна нарешті має концептуально плідного вченого міжнародного масштабу. Того ж року вийшла і однойменна книжка. Потім з'явилися книжки "Першотвір і переклад" (1972), "Теорія і практика перекладу" (1982).

Опановуючи нові мови, В.Коптілов розширював сферу своїх перекладацьких зацікавлень. У 1960-80-ті роки переклав чимало поезій з англійської мови (Донн, Шеллі, Блейк, По, Вітмен, Єйтс, Джойс та інші ірландці), з німецької (поети бароко, Гельдерлін, Гайне, Рільке, Шторм, Фонтане, Бехер та інші), з польської (Кохановський, Лесьмян, Броневський, Слонімський, Стафф, Виспянський, Каспрович, Словацький та інші), з російської (Некрасов, Брюсов, Блок). Пізніше в центрі творчих інтересів перекладача опинилася французька поезія ХХ століття і Середньовіччя. Серед поетів ХХ століття: П.Валері, П.Клодель, Р.Шар, Л.Араґон, А.Мішо, Ф.Супо, Ж.Превер, Ж.Ануй, Е.Ґільвік. Поруч з ними слід поставити добірки поезій швейцарських та канадських авторів, поетів регіону Індійського океану та Карибського басейну тощо, а також прозові переклади романів Ф.Саґан "Тьмяний профіль" і А.Лопеса "Новий романс" та його оповідання. З епохи Середніх Віків: переспіви "Роману про Трістана та Ізольду" і "Роман про Ренара", а також прозові "Легенди про лицарів Круглого Столу". "Зимова казка" В.Шекспіра - єдиний драматичний твір у доробку перекладача.

Науковці Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка кафедр теорії і практики перекладу англійської, німецької, романських і східних мов досліджують проблеми перекладознавства і контрастивної лінгвістики в межах комплпксної наукової теми “Дослідження жанрово-стилістичних проблем перекладу і створення на цій основі сучасної науково-методичної літератури”.

Олександр (Іванович) Чередниченко (народився 15 червня 1947 року,

м. Київ). Галузі наукових інтересів: загальне й романське мовознавство, соціолінгвістика (зокрема, теорія варіювання літературних мов в інонаціональному контексті, теорія мовних контактів), контрастивна лінгвістика, історія й теорія перекладу; заснував власну школу перекладознавства.

В'ячеслав (Іванович) Карабан (*16 липня 1947) український вчений-перекладознавець і мовознавець. Доктор філологічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 2005 р.

Сфери наукових інтересів: перекладознавство, контрастивна лінгвістика, етнолінгвістика, теорія мови, лексикографія, історія перебування готів на території України.

Автор та співавтор близько 120 наукових і методичних праць, зокрема посібника «Теорія і практика перекладу з англійської мови на українську» (2004), укладач «Англо-українського юридичного словника» (2003) та «Українсько-англійського юридичного словника» (2004).

Віталій (Дмитрович) Радчук – український мовознавець, перекладач, публіцист. Автор понад 100 студій перекладу, мови й мовної політики. Перекладач-синхроніст, має опубліковані переклади, зокрема художні.