1930 Року засуджений на десять років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Покарання відбував на Далекому Сході у Владивостоці.

Перекладав твори Есхіла, Гете, Міцкевича, Шекспіра, Шіллера, Пушкіна… Упродовж 31 року працював над перекладом «Одіссеї» та «Іліади» Гомера.

Переклади.

Зі старогрецької:

«Прометей закутий» Есхіла (1949)

«Одіссея» (1963) й «Іліада» (1977) Гомера

«Хмари», «Лісістрата», «Жаби» (1956) Арістофана. (Переклад «Жаб» та «Хмар» насправді зробив український поет Володимир Свідзинський, який був персоною non-grata в радянській літературі — через те, що «не вписувався» в канон радянського письменника. Борис Тен видав переклади «Жаб» та «Хмар» під своїм іменем — з відома справжнього автора — аби блискучі переклади дійшли до читача.)

«Поетика (Арістотель)» Арістотеля (1967).

З німецької:

«Розбійники» і «Вільгельм Телль» Ф. Шіллера (1952, 1964);

Тексти кількох пісень Ф. Шуберта (в т.ч. на сл. Гете, В. Мюллера).

З англійської:

«Річард III» В. Шекспіра (1952).

Васи́ль (Семе́нович) Сту́с (*6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — †4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.

У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час.

У відкритих листах до Спілки письменників, Центрального Комітету Компартії, Верховної Ради Стус критикував панівну систему, що після відлиги стала повертатися до тоталітаризму, відновлення культу особи та порушення прав людини, протестував проти арештів у середовищі своїх колег. На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини. Літературна діяльність поета, його звернення у вищі партійні інстанції з протестами проти порушення людських прав і критичними оцінками тогочасного режиму спричинили арешт у січні 1972.

Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

Поезія Василя Стуса характеризується ліричністю, мелодійністю, її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України. Проте поступово домінуючими в творах поета стали песимістичні настрої, зневіра, породжені «соціалістичною» дійсністю.

Вагомий внесок в українську літературу зробив Василь Стус і на терені перекладу. Варто згадати його блискучі переклади з Ґете й Рільке (Сонети до Орфея, Дуїнські елегії).

З німецької Стус також переклав вірші Пауля Целана, Альберта Еренштайна, Готтфріда Бенна, Еріха Кестнера, Ганса Маґнуса Енценсберґера; з англійської — поезії Кіплінга, з італійської — Джузеппе Унґаретті, з іспанської — твори Федеріко Гарсіа Лорки, з французької — Гі де Мопассана, Артюра Рембо, Рене Шара. Перекладав також зі слов'янських мов.

Дмитро́ (Васи́льович) Павли́чко (*28 вересня 1929, Стопчатів на Івано-Франківщині) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Від осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА (Української повстанської армії).

Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. Павличко — перекладач.

Дмитро Павличко — один з найвизначніших українських перекладачів. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов'янських мов.

Завдяки зусиллям Павличка вперше українською мовою з'явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах (вид. «Дніпро» 1986 р.).

Український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Гвєздославом, Луїсом де Камоенсом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П'єра Ронсара, Жозе-Марія де Ередіа, Вітезслава Незвала та багатьох інших.

Захоплення Павличка сонетною формою вилилось у створення антології «Світовий сонет» (1983), яку свого часу готував, але не встиг реалізувати Микола Зеров. У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспіра, Шарля Бодлера, Гвєздослава, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого крім перекладів увійшли й оригінальні сонети Павличка, з'явилося 2004 року у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».

Андрі́й (Олекса́ндрович) Содомо́ра (*1 грудня 1937, Вирів) — український перекладач, письменник, науковець.

Автор перекладів з давньогрецької творів Менандра, Арістофана, Софокла, Есхіла, Евріпіда; з латинської творів Горація, Овідія, Лукреція, Сенеки, римських елегійних поетів; прозових творів «Жива античність». Лауреат премії імені Максима Рильського, Перший лауреат державної Літературної премії імені Григорія Кочура (2010).

Переклади.

Горацій. Твори / Пер. з латин. А. Содомора. — К.: Дніпро, 1982.

Овідій Публій Назон. Метаморфози / Пер. з латин. А. О. Содомора ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. — К.: Дніпро, 1985. — 304 с.

Тіт Лукрецій Кар. Про природу речей / Пер. з латин. А. Содомора. — К.: Дніпро, 1988. — 192 с.

Софокл. Трагедії / Переклад давньогрецької А. Содомори та Бориса Тена. — К.: Дніпро, 1989. — 303 с.

Есхіл. Трагедії / Переклади з давньогрецької А. Содомори та Бориса Тена. — К.: Дніпро, 1990. — 320 с.

Евріпід. Трагедії / Переклади з давньогрецької А. Содомори та Бориса Тена. — К.: Основи, 1993. — 448 с.

Сенека, Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія / Пер. з латин. А. Содомора. — К.: Основи, 1996. — 603 с.

Боецій, Северин. Розрада від філософії / Пер. з латин. А. Содомора. — К.: Основи, 2002. — 146 с.

Овідій Публій Назон. Метаморфози / Пер. з латин. А. О. Содомора ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. — Х.: Фоліо, 2008. — 380 c. (Перевидання)

Катон, Марк Порцій Старший. Дистихи Катона / Пер. з латин. А. Содомора. — К.: Грані-Т, 2009. — 320 с.

Галл, Тібулл, Проперцій, Овідій. Римська елегія / Пер. з латин. А. Содомора. — Львів: Літопис, 2009. — 578 с.

Верґілій. Буколіки. Георгіки. Малі поеми / Пер. з латин. А. Содомора. — Львів: Літопис, 2011. — 404 с.

Вілланова, Арнольд де. Салернський кодекс здоров'я / Пер. з латин. Андрій Содомора. — Л.: Медицина і право, 2011. — 64 с.

Ю́рій (Я́кович) Лісня́к (* 15 травня 1929, с. Ківшовата, Таращанського району, Київської області — †23 листопада 1995, м. Київ) — український радянський перекладач та художник-графік, лауреат літературної премії імені Максима Рильського (1991) та премії журналу «Всесвіт» імені Миколи Лукаша (1993). Без сумніву, є одним з найбільш знаних та впливових українських перекладачів радянської доби.

За політичні вподобання був виключений з числа студентів, сім років провів у виправно-трудовому таборі за Полярним колом.

Юрій Лісняк переклав близько сотні романів, повістей, оповідань, драматичних та поетичних творів. Серед його творчого доробку переклади праць Едгара Алана По, Роберта Льюїса Стівенсона, Карела Чапека, Айзека Азімова, Джонатана Свіфта, Вільяма Шекспіра, Генріха Гейне, Чарльза Діккенса, Германа Мелвілла, Вальтера Скотта, Бертольда Брехта, Джерома Клапки Джерома, Джеймса Джойса, Оноре де Бальзака, Жерара де Нерваля, Анатоля Франса, Генріха Манна, Джека Лондона, Редьярда Кіплінга, Еріха Марії Ремарка, Генріха Теодора Белля, Ярослава Гашека та багатьох інших авторів.

У збірках «Німецькі прислів’я та приказки» (1975), «Французькі прислів’я та приказки» (1976), «Чеські прислів’я та приказки» (1977) Юрій Лісняк познаходив відповідні українські еквіваленти іноземним прислів’ям та приказкам.

Твори Шекспіра в перекладі Лісняка «Приборкання норовливої» (1985), «Сон літньої ночі» (1985) та «Перікл — цар Тірський» (1987) сьогодні звучать зі сцен українських драматичних театрів.

За роман Джона Ле Карре «Таємний мандрівець» опублікований у 1993 в журналі «Всесвіт» Лісняк отримав премію імені Миколи Лукаша. Юрій Якович займався також живописом та графікою, так, скажімо, одними з перших перекладених ним творів були твори Алоїса Їрасека котрі вийшли з графічними ілюстраціями Лісняка.

Мико́ла (Плато́нович) Бажа́н (26 вересня (9 жовтня) 1904, Кам'янець-Подільський — 23 листопада 1983, Київ) — український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР (з 1951 року), Заслужений діяч науки УРСР (з 1966 року), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (з 1964 року), народний поет Узбецької РСР.

М. Бажану належать переклади поем Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (1937), Алішера Навої «Фархад і Ширін» (1947), Давида Гурамішвілі «Давитіані» (1949), віршів О. Пушкіна, В. Маяковського, С. Чіковані , Ю. Словацького, Ц. Норвіда, Я. Івашкевича, Р. М. Рільке та інших.

Проте протистояння із владою поет не витримав. У середині 1930-х років відбувається такий бажаний для більшовиків перелом у творчості М. П. Бажана. Головною темою його творчості стає прославляння соціалістичного будівництва і боротьба з «буржуазним націоналізмом». Його твори 1930-х років повні лестощів і вихваляння радянському ладу і його вождям («Товариш стоїть в зореноснім Кремлі» (1932), поема-трилогія про Кірова «Безсмертя» (1935–1937), поема «Клич вождя» (1939)).

Сучасні видатні перекладознавці України.

Зорівчак Р.П.

Одним із корифеїв українського перекладу є доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету ім. І.Франка, академік Академії наук вищої школи України, член Національної спілки письменників України Зорівчак Роксоляна Петрівна (народилася у 1934 р.). Вона є англіст-фразеолог, дослідник теоретичних проблем перекладу, історії та лінгвостилістичної специфіки входження української літератури до англомовного світу і англомовних літератур до української літератури, засновник англомовної Шевченкіани як окремої дослідчої галузі, автор монографій: “Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (на матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою)“ (1983), “Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози)” (1989).

З.П. Зорівчак досліджує історію українсько-англійських літературних зв’язків, своєрідність сприймання англомовними читачами українського художнього слова (зокрема творчості Т. Шевченка, І. Франка, Марка Вовчка, українського пісенного і казацького епосу) та українськими читачами англомовної літератури, а саме творів Дж. Байрона, Г. Лонгфелло та Дж. Лондона.