МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет ветеринарної медицини
Кафедра епізоотології та інфекційних хвороб тварин
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ «ЕПІЗООТОЛОГІЯ ТА ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ»
«ДІАГНОСТИКА, ПРОФІЛАКТИКА ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ
З САПОМ ТВАРИН»
для студентів спеціальностей
6.110101 «ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА» ОКР «БАКАЛАВР»,
7.130501 «ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА» ОКР «СПЕЦІАЛІСТ»,
8.11010101 «ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА» ОКР «МАГІСТР»
Д
ніпропетровськ,
2013
Методичні вказівки до проведення лабораторних робіт та самостійної роботи з дисципліни «Епізоотологія та інфекційні хвороби» для студентів спеціальностей 6.110101 «Ветеринарна медицина» ОКР «Бакалавр», 7.130501 «Ветеринарна медицина» ОКР «Спеціаліст», 8.11010101 «Ветеринарна медицина» ОКР «Магістр» Діагностика, профілактика та заходи боротьби з сапом тварин ‑ Дніпропетровський державний аграрний університет. – Дніпропетровськ, 2012. – 30 с.
Укладачі:
д. вет. н., професор Ткаченко О.А.,
к. вет. н., доцент Алексєєва Н.В.
к. вет. н., доцент Зажарський В.В.
Методичні рекомендації складені відповідно до типової програми з дисципліни «Епізоотологія та інфекційні хвороби тварин» для вищих аграрних закладів 2–4 рівнів акредитації зі спеціальностей 6.110101 «Ветеринарна медицина» ОКР «Бакалавр», 7.130501 «Ветеринарна медицина» ОКР «Спеціаліст», 8.11010101 «Ветеринарна медицина» ОКР «Магістр» і розраховані для студентів 3, 4, 5, 6 курсів.
Рецензент: завідувач кафедри нормальної та патологічної анатомії д. вет. н., професор Гаврилін П.М.
Методичні рекомендації розглянуто і ухвалено до друку кафедрою епізоотології та інфекційних хвороб тварин від ________ , протокол № ___ та науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАУ _________ , протокол № ___ .
ЗМІСТ
|
||
|
стор. |
|
ВСТУП |
4 |
|
I. |
ДІАГНОСТИКА САПУ |
5 |
1 |
Клінічний огляд |
5 |
2 |
Алергічні дослідження |
6 |
3 |
Серологічні дослідження |
7 |
4 |
Патолого-анатомічні зміни |
13 |
5 |
Бактеріологічні дослідження |
14 |
6 |
Гістологічне дослідження |
16 |
II. |
ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ |
17 |
III. |
ОЗДОРОВЧІ ЗАХОДИ |
19 |
IV. |
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ПЕРСО-НАЛУ, ЗАХОДИ ЗАХИСТУ В НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ ПУНКТАХ, ГОСПОДАРСТВАХ |
21 |
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ |
26 |
|
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА |
28 |
|
ДОДАТКИ |
29 |
|
В С Т У П
Сап (MALLEUS - лат.; Glanders end Farcy - англ.) - інфекційне захворювання непарнокопитих тварин - коней, віслюків, мулів, лошаків. Крім них, хворіють хижаки родини котячих (при поїданні м'яса хворих на сап тварин), верблюди і людина. У коней захворювання протікає хронічно, у віслюків, мулів, лошаків - гостро, у хижаків родини котячих - у вигляді септицемії і характеризується виразковим ураженням слизових оболонок і внутрішніх органів.
Збудник - Bacillus mallei (від грецького malis - дурний, злий) - нерухома грамнегативна паличка із закругленими краями довжиною 1 ‑ 5 мкм і шириною 0,3 ‑ 0,8 мкм, яка не утворює спор.
Під дією сонячних променів збудник гине протягом 24 год., при нагріванні до 55° C через 10 хв., при 80° C - через 5 хв., при кип'ятінні - миттєво, але стійкий до низьких температур. У висушених гнійних виділеннях виразок та виділеннях із носа збудник хвороби зберігається від 7 - 15 днів до 3 міс., у вологому середовищі - до 15 ‑ 30 діб, в тканинах, що гниють, - 14 ‑ 24 діб. У воді може зберігатись до місяця і більше. У заморожених продуктах збудник зберігається тривалий час.
Такі дезінфекційні засоби, як 3 – 5 % розчин лугу, 5 – 10 % розчин хлорного вапна, 3 ‑ 5 % розчин карболової кислоти вбивають збудник протягом 1 год.
Зараження в основному проходить аліментарним шляхом через забруднені корми, воду, підстилку. Можливе зараження аерогенним шляхом, контактним (через поранення, потертості шкіри, при використанні загальної упряжі, предметів догляду), статевим шляхом.
Профілактика сапу ґрунтується на попередженні заносу збудника в країну, систематичному контролі за благополуччям поголів'я коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів, запобіганні поширенню хвороби і ліквідації її у випадку появи.
Діагностика сапу
Діагноз на сап встановлюють на основі результатів клінічного огляду, серологічних, алергічних, патолого-анатомічних, а також бактеріологічних і гістологічних досліджень з врахуванням епізоотологічних даних. При позитивному результаті хоч одного із наступних методів дослідження (клінічного огляду, очної малеїнової проби, дослідження сироватки крові в РА або РЗК) тварин вважають підозрілими в захворюванні сапом.
Діагноз на сап вважають встановленим в таких випадках:
- позитивна малеїнова проба підтверджена результатом патолого-анатомічного дослідження;
- виявлення характерних для сапу змін у внутрішніх органах і тканинах;
- виділення культури із патологічного матеріалу з властивостями, характерними для збудника сапу;
- отримання позитивних результатів біологічного дослідження, навіть якщо культура збудника не виділена.
1. Клінічний огляд
При проведенні клінічного огляду звертають увагу на стан шкіряного покрову, поверхневих лімфатичних вузлів і судин, слизової оболонки носової порожнини, загальний стан здоров’я тварини.
По клінічному перебігу хвороби розрізняють сап носовий, шкіряний і легеневий. Іноді всі три клінічні форми можуть бути виражені одночасно.
При носовому сапі на слизовій оболонці носової порожнини з’являються дрібні жовтуваті вузлики, обведені червоним колом. На їх місці утворюються характерні виразки і зірчасті рубці. Розвиток виразок супроводжується гнійними виділеннями з носу іноді з домішками крові, а також підпуханням підщелепових лімфатичних вузлів.
При сапних, поверхневих ураженнях шкіри спостерігають пустули, виразки з гнійним вмістом або заповнені грануляційною тканиною. При неглибоких ураженнях в товщі шкіри виявляють тверді вузлики з гнійно-некротичним вмістом на розрізі, виразки чи рубці, які можуть бути розміщені по ходу лімфатичних судин.
За ураження легень спостерігають глухий кашель, швидку втомлюваність тварини, періодичні підйоми температури тіла вище 38,5 С.
2. Алергічні дослідження
Для алергічного дослідження на сап застосовують малеїн, що являє собою стерильний культуральний фільтрат з вузлика сапу вирощеного на рідкому поживному середовищі. При діагностиці хвороби застосовують очну і підшкірну малеїнові проби.
Очна малеїнова проба.
Протягом доби перед проведенням дослідження коні, віслюки, мули, лошаки, верблюди повинні бути протягом доби звільнені від фізичного навантаження і утримуватись на прив’язі. Дослідження тварин, що мають кон’юнктивіти і інші захворювання очей, очною пробою не проводять.
За допомогою очної піпетки досліджуваним тваринам наносять 3–4 краплі малеїну на кон’юнктиву одного ока при відтягнутому нижньому віці. Облік реакції проводять через 3, 6, 9, 12 і 24 години шляхом огляду слизової оболонки ока.
Позитивна реакція характеризується довготривалою або короткотривалою гіперемією і опуханням кон’юнктиви різного ступеня з гнійними виділеннями з внутрішньої частини ока або накопиченням гною в кон’юнктивальному мішку.
Реакцію вважають негативною при відсутності будь-яких змін або при слабому почервонінні кон’юнктиви і сльозотечі.
Через 5–6 діб тваринам, не реагуючим на першу аплікацію алергену, препарат наносять другий раз в тій же дозі на кон’юнктиву того ж ока.