
- •1.Вихідні дані для виконання курсової роботи:
- •2. Конструкція робочої площадки
- •3.4. Монтажні болти для з’єднання балок настилу з головними балками
- •4.Розрахунок стального настилу
- •5. Розрахунок балки настилу
- •6. Розрахунок головної балки
- •6.1 Збір навантажень та визначення розрахункових зусиль.
- •6.2. Підбір поперечного перерізу головної балки
- •6.3. Перевірка міцності підібраного перерізу головної балки за нормальними напруженнями
- •6.4. Зміна перерізу по довжині балки
- •6.5. Перевірка міцності за дотичними напруженнями
- •6.6. Перевірка міцності стінки за приведеними напруженнями
- •6.7. Загальна стійкість балки
- •6.8. Місцева стійкість елементів балки
- •6.9. Перевірка прогину балки
- •6.10. Розрахунок з’єднання полиці зі стінкою
- •6.11. Розрахунок опорного ребра
- •6.12. Монтажний стик
- •6.13. Розрахунок прикріплення балок настилу до головних балок
- •7. Розрахунок колони
- •7.1. Вибір розрахункової схеми колони
- •7.2. Компонування перерізу стержня колони
- •7.3. Розрахунок стержня колони
- •7.3.1. Розрахунок колони відносно матеріальної осі х1-х1 (рис. 9)
- •7.3.2. Розрахунок колони відносно вільної осі y1-y1 (рис.9)
- •7.3.3. Перевірка стійкості колони відносно вільної осі
- •7.3.4. Розрахунок планок
- •7.3.5. Розрахунок бази колони
- •7.3.6. Розрахунок оголовка колони
- •7.3.7. Конструювання колони
- •Список використаної літератури
7. Розрахунок колони
7.1. Вибір розрахункової схеми колони
Вибір розрахункової схеми передбачає визначення осьового зусилля, геометричної довжини колони та способу закріплення її кінців.
Розрахункове зусилля в колоні: N=2·Q=2·1893,12=3786,2 кН.
Геометрична довжина колони:
lc=H+d1-(h0+d)=8000+150-(2011+39)=6100 мм,
де Н=8000 мм – відмітка підлоги робочої площадки; d1=150 мм – заглиблення бази нижче відмітки чистої підлоги; h0 – будівельна висота перекриття робочої площадки, залежить від способу сполучення балок:
h0=h+h1+t=1600+400+11=2011 мм,
де h=1600 мм – висота головної балки; h1=400 мм – висота балки настилу; t=11мм – товщина настилу, d=39мм – виступ торцевого опорного ребра за межі нижнього поясу головної балки.
Враховуючи конструкцію обпирання балок на колони та колон на фундаменти, приймаємо шарнірне закріплення кінців колони. Розрахункова схема колони показана на рис. 9.
Розрахункові довжини колони:
lef,у= lx1 = μ x1·lc = 1·6100 = 6100 мм;
7.2. Компонування перерізу стержня колони
Стержень наскрізної колони компонуємо із двох прокатних швелерів або двотаврів з’єднаних між собою планками.
7.3. Розрахунок стержня колони
Стержень колони проектуємо зі сталі С275 з розрахунковим опором Ry=270 МПа.
7.3.1. Розрахунок колони відносно матеріальної осі х1-х1 (рис. 9)
Рис. 8 Розрахункова схема колони
Прийнявши попередньо гнучкість колони λ=50<λu=120, за табл. 72 [1] визначаємо коефіцієнт φ=0,840.
Необхідний радіус інерції перерізу колони згідно з прийнятою гнучкістю:
іх1=lx1/λ=610/50= 12,2см.
Необхідна площа перерізу вітки колони:
А1=N/(2·φ·Ry·γc)= 3786,2 /(2·0,840·27·1)=83,5 см2.
За необхідними площею перерізу вітки А1=83,5 см2 і радіусом інерції іх1=12,2см з таблиць сортаменту(дод.1 табл.2 [5]) приймаємо прокатний двотавр 45 з геометричними характеристиками:
Аb=84,7 см2, Іх=27696см4, Іy=808 см4, іх=18,1 см, іy=3,09 см, bf=160 мм, tf=14,2мм, tw=9 мм.
Перевірка стійкості підібраного перерізу колони відносно матеріальної осі Х1-Х1, для чого:
обчислюємо гнучкість колони: λх1 = lx1/ix1 = 610/18,1 = 33,7< λu=120;
залежно від λх1 = 33,7 і Ry = 270 МПа з табл. 72 [1] приймаємо коефіцієнт φ=0,912 і перевіряємо стійкість колони:
σ = N/(2·φ·Ab) = 3786,2/(2·0,912·84,7) = 24,53кН/см2=245,3 МПа < Ryγc =270·1= =270 МПа.
7.3.2. Розрахунок колони відносно вільної осі y1-y1 (рис.9)
Для попередніх розрахунків приймаємо гнучкість окремої вітки колони на відстані між планками у просвіті λb=30.
Виходячи з умови рівностійкостіλх1= λef, визначаємо гнучкість стержня колони відносно вільної осі перерізу:
λy1=
Необхідний радіус інерції перерізу колони відносно вільної осі:
iy1=ly1/λy1=610/15,4=39,6 см.
Необхідна ширина перерізу колони:
b =iy1/αy1=39,6/0,6=66,0 см,
де αy1– коефіцієнт форми перерізу, приймається αy1 =0,6 - для перерізу із двох двотаврів.
Приймаємо b=660 мм, що забезпечує необхідний зазор між внутрішніми кромками полиць віток колони:
а2=b-bf=660-160=500мм > 150 мм,
де bf – ширина полиці двотавра.
7.3.3. Перевірка стійкості колони відносно вільної осі
Призначаємо розміри планок (рис.9): ширина планки ds=(0,5…0,8)b= =(0,5…0,8)·660 = 330 … 528 мм, приймаємо ds= 450 мм; довжина планок bs= =a2+ 2·50 = 500+2·50=600 мм; товщину планок приймаємо ts= (1/30..1/50)·ds =(1/30…1/50)·450 =15…9 мм. Приймаємо ts= 11 мм > 6 мм.
Рис. 9 Фрагмент конструктивної схеми стержня колони
Геометричні характеристики поперечного перерізу планки:
Is= Ix= ts·ds3/12 = 1,1 ·453/12 = 8353,1 см4;
Ws= Wx= ts·ds2/6 = 1,1·452 /6 = 371,3 см3.
Відстань між планками у просвіті:
см,
приймаємо для попередніх розрахунків
lв=90
см.
Обчислюємо відстані:
між осями планок: l=lb+ds=90+45=135 см;
між осями віток: с = b = 66 см.
Величина відношення погонних жорсткостей вітки колони і планки:
n = Is·l/(Ib·c) = 8353,1 · 135/(808 · 66) = 21,1> 5, де Iв= Iy=808 см4.
Момент інерції та радіус інерції перерізу колони відносно вільної осі Y1-Y1:
Iy1 = 2·[Iy+Aв·(c/2)2] = 2·[808+84,7·(66/2)2] = 186092,6 см4;
.
Гнучкість колони відносно вільно осі Y1-Y1:
λy1 = ly1/iy1 = 610/33,14 = 18,4
Гнучкість вітки колони на відстані між планками у просвіті:
λв = lв/iy= 90/3,09 = 29,1
Приведену гнучкість колони відносно вільної осі Y1-Y1 обчислюють залежно від величини відношення погонних жорсткостей при n=21,1> 5, то:
Залежно від λеf=34,4і Ry=270 МПа за табл. 72 [1] знаходимо коефіцієнт φ= = 0,914 і перевіряємо стійкість колони відносно вільної осі:
σ = N/(2·φ·Ab)= 3786,2/(2·0,914·84,7)=24,45 кН/см2=244,5МПа < Ry·γc=270·1= =270МПа.