2. Система оподаткування в Україні, її характерні особливості

На сучасному етапі податки визначають характер взаємин держави й усіх господарюючих суб'єктів. Рівень оподаткування залежить від соціально-економічних умов у країні й цілей, які стоять перед суспільством, а також регулює формування фінансових ресурсів держави на різних рівнях.

Зміст податку визначається трьома факторами:

- економічною побудовою суспільства;

- соціальною політикою держави;

- стратегією розвитку держави.

На сучасному етапі в чинному законодавстві України податок розглядається як безумовний платіж юридичних та фізичних осіб до державного та місцевого бюджету з метою створення централізованих державних фондів фінансових ресурсів для виконання державою своїх функцій.

Відповідно до цього податки мають наступні характерні риси:

- є формою розподілу доходу;

- мають неповоротний обов'язковий характер;

- встановлюються для утримання державних структур і для забезпечення виконання ними функцій держави;

- не мають ознак еквівалентного обміну;

- не мають конкретного цільового призначення;

- мають регулярний характер;

- носять об'єктивний характер і відображають дійсні фінансові відносини, які існують в суспільстві.

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

- платники податку;

- об’єкт оподаткування;

- база оподаткування;

- ставка податку;

- порядок обчислення податку;

- податковий період;

- строк та порядок сплати податку;

- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

У податковій термінології вживають ще декілька термінів, які мають спільні ознаки обов'язкового податкового характеру та відображають платежі державі, а саме плата, відрахування, внески, збори.

Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Отже, податки, плата, внески, збори є обов'язковими платежами до бюджетів відповідного рівня та цільових державних фондів, встановлюються державою та стягуються згідно з законодавством і складають податкову систему України. Вона є найважливішим елементом ринкової економіки. Відображаючи дійсність, що змінюється, і маючи наукове обґрунтування, вона може повною мірою впливати на економічні процеси, унеможливлювати негативні явища, розвивати цивілізовані правові відносини в суспільстві. Податкова система покликана створювати необхідні умови для мотивації діяльності суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності.

Податки є одним з основних інструментів перерозподілу національного прибутку й під час формування єдиного економічного простору держави забезпечують мобілізацію переважної частини фінансових ресурсів, пов'язаних регіональними, господарськими й політичними інтересами.

Для визначення сутності податку як економічної категорії необхідно вивчити його основні функції. Розвиток податкової системи історично визначив три основні його функції -фіскальну, стимулюючу й регулюючу.

Як і в багатьох інших податкових системах, основною функцією оподаткування в Україні є фіскальна. .Її суть полягає в тому, що держава за рахунок надходжень - необхідних коштів до бюджетів різних рівнів намагається покрити загальнодержавні витрати. Саме фіскальна функція підготовлює реальні можливості для перерозподілу частини вартості національного прибутку, створює об'єктивні передумови для втручання держави в економіку.

Виконання регулюючої функції досягається за рахунок участі держави у відтворювальному процесі, але не у формі прямого втручання, а шляхом керування потоками інвестицій в окремі галузі. Виходить, що регулююча дія орієнтована на галузевий і народногосподарський рівень, тобто на макроекономічні процеси.

Отже, під час вираження різних сторін податкових відносин виникає необхідність поєднання цих двох функцій: обов'язки платників податків перед державою перетворюються на обов'язки держави перед платниками податків.

Значення стимулюючої функції у діючій податковій системі зведено до мінімуму. Можна сказати, що її практично немає, оскільки держава не створює умов для розширення відтворювальних процесів, а також нагромадження капіталу в різноманітних сферах економіки. Тому першочерговим завданням вдосконалення податкової системи є розвиток її стимулюючої функції. Домогтися здійснення цієї функції можна за рахунок зміни розмірів ставок податків, раціонального застосування пільг і санкцій, а також інших способів.

Незважаючи на те, що податкова система України перебуває в стадії реформування, вона все ж таки виконує свої основні функції: фіскальна створює матеріальні умови, необхідні для формування державного бюджету; регулююча проявляється в тому, що податковий механізм здійснює цілеспрямований вплив на економічні процеси.

Податкова система України будується за вимогою системності, сутність якої полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не входити у протиріччя з системою в цілому та іншими її елементами. Системний підхід також означає, що в податковій системі повинні реалізовуватись всі функції податків: фіскальна, економічна, регулююча, стимулююча тощо.

Побудова податкової системи України базується на класичних принципах оподаткування та на принципах побудови податкових систем, таких як:

- формування доходів бюджету тільки в процесі перерозподілу створеного в суспільстві валового національного продукту;

- встановлення рівноцінних прав і обов'язків перед бюджетами для всіх форм власності;

- використання фінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств, їх працівниками та державою, між коштами, що направляються на споживання та на накопичення.

Податкова система України включає три підсистеми:

- підсистему оподаткування юридичних осіб;

- підсистему оподаткування фізичних осіб;

- підсистему платежів до державних цільових фондів.

Стягнення податків та. обов'язкових платежів базується на виділенні таких елементів: суб'єкт ,і носій податку, об'єкт та одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка та квота

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Податковим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Податковим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Це є другий за черговістю елемент оподаткування, адже, визначивши платника, необхідно встановити, що саме у нього оподатковується. Податкова робота можлива тільки за чітко визначеним об'єктом оподаткування. Об'єкт оподаткування має бути стабільним, підлягати обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його вплив на даний об'єкт. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

База оподаткування  це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

Одиниця оподаткування - конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Фізичний вимір досить точно відображає об'єкт оподаткування. Чим більші розміри об'єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім - при оцінці доходів і опосередкованим - при оцінці тієї ж земельної ділянки (за ринковою чи нормативною ціною), майна тощо.

Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати відношення до об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам). У цілому правомірним є пов'язування джерела сплати податку з об'єктом оподаткування. Таке оподаткування е досить справедливим, оскільки тільки дохід є джерелом сплати.

Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на (від) одиницю (ці) виміру бази оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універсальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому -кілька. Диференціація ставок може відбуватись у двох напрямах: 1) у розрізі платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників; 2) у розрізі різних характеристик і оцінок об'єкта оподаткування.

Встановлення податкових ставок є найважливішою та найскладнішою проблемою оподаткування. Встановлення ставок податків ґрунтується на емпіричному методі та економіко-математичному моделюванні.

Сутність емпіричного методу, який орієнтується здебільшого на фіскальну функцію податків, полягає у визначенні ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпечення видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платників. При накопиченні емпіричних даних про фінансовий стан держави та платників податків ставки оподаткування можуть коригуватися.

Сутність методу економіко-математичного моделювання полягає в розробці математичної моделі, яка враховує економічні інтереси держави та платника, а також певні фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку. Цей метод орієнтовано на економічну функцію податків, тому що одним із критеріїв оптимізації податкової ставки виступає рівень впливу податку на поведінку платника. Одночасно враховується і фіскальне значення податку за допомогою введення в модель певних обмежень.

За будовою податкові ставки поділяються на тверді та процентні.

Тверді ставки встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування. Вони є: