Антиспермальні антитіла і їхні функціональні особливості

У чоловіків місцеві аутоантиспермальні антитіла визначаються в насінній плазмі. Вони подані класами IgG і IgA. ІgM зустрічаються тільки в сироватці крові. Імуноглобуліни приводять до чоловічої стерильності або внаслідок прямої дії на сперматозоїди, або в кооперації з клітинними факторами (наприклад АЗКОЦ і посилення фагоцитарної активності макрофагів у репродуктивних шляхах).

IgG виявляють свої агглютинаційні властивості в насінній плазмі, якщо їхній титр перевищує 1:32. При титрі 1:64 сперматозоїди склеюються в еякуляті хвіст до хвоста. У деяких суб'єктів спермагглютиніни міцно фіксуються на сперматозоїдах і тому їх важко визначити в звичайному серологічному тесті. У цьому випадку вони виявляються в тесті непрямої імунофлюоресценції за допомогою моноклональних антитіл.

У жінки антиспермальні антитіла, крім цервікального слизу, можуть бути у відокремлюваннях маткових труб і ендометрії. Антиспермальні антитіла цервікального слизу агглютинують сперматозоїди голівка до голівки. Ці антитіла відносяться до класу IgM і IgG і впливають у присутності комплементу. Якщо вони синтезовані локально, то є ІgG і IgA. Секреторний IgA "працює" без комплементу. Імобілізуючи сперматозоїди за допомогою комплементу або без нього (у залежності від класу Ig), ці антитіла перешкоджають їхньому просуванню через канал шийки матки, а також гнітять капацитацію.

Спермагглютиніни по своїй дії малоспецифічні, більш специфічними є сперміммобілізини і спермцитотоксини.

Імунодіагностика. Розробка методів дослідження антиспермальних антитіл дала можливість діагностувати порушення фертильності і прогнозувати результати лікування. При відсутності якоїсь іншої видимої причини безплідності наявність місцевого антиспермального конфлікту є свідченням імунозалежної безплідності.

Існують якісні і кількісні тести визначення імунозалежної безплідності. Головна умова їхньої інформативності — проведення на день овуляції.

До якісних тестів відноситься тест контакту сперми і цервікального слизу (ТКСЦС), що об'єднав у собі вивчення здатності до пенетрації сперматозоїдів і "спорідненість" до них цервікального слизу. У нормі сперматозоїди проникають у краплю цервікального слизу й активно в ній мігрують.

Кількісні імунологічні тести визначення антиспермальних антитіл вимагають спеціальної підготовки, тому у даному посібнику лише коротко викладена їхня методика.

Зараз для імунодіагностики безплідності застосовують тести спермагглютинації і сперміммобілізації (в останньому, фактично, працюють і спермцитотоксини).

1. Мікроагглютинаційний тест Фріберга (МТФ). Проводиться на день овуляції. Як уже відзначалося, спермагглютиніни мало специфічні. Для підвищення специфічності методу він був удосконалений шляхом використання контролів, а також розведення біологічних середовищ крові, еякулята, цервікального слизу, що дозволило більш точно діагностувати імунозалежну безплідність і здійснювати контроль у динаміці. У якості контролів використовуються зазначені біологічні середовища фертильної подружньої пари.

На практиці надзвичайно важливо проводити перехресні проби між біологічними середовищами безплідних і фертильних суб'єктів, тому що наявність у цервікальному слизі антиспермальних антитіл до сперми донора-контролю свідчить про сенсибілізацію жінки до сперматозоїдів і інших чоловіків, а не тільки партнера.

Тест вважається позитивним із сироваткою крові в титрі 1:32, із секретом шийки матки — 1:16, із насінною плазмою в титрі 1: 64. У насінній плазмі склеювання сперматозоїдів відбувається хвіст до хвоста, а в цервікальному слизі — частіше голівка до голівки. Спермагглютиніни діють без комплементу.

2. Сперміммобілізуючий тест Ізоджима (СIТ ).

Ставиться на день овуляції. Для постановки СІТ використовуються свіжеотримані цервикальний слиз, еякулят, сироватка крові, що обстежується (для визначення сироваткових сперміммобілізінів). У якості контролів використовується імунна до сперматозоїдів людська сироватка, з якої в присутності комплементу протягом 1г інкубації при 37°С відбувається іммобілізація 90% сперматозоїдів, а також нормальна людська сироватка, інактивована 30 хв. при температурі 56°С. Досліджувані сироватки крові чоловіка і дружини також інактивуються. Джерелом комплементу служить сироватка крові морської свинки. Умовою постановки досліду є нормальна сперма, тобто коли в 1 мл міститься не менше 40 млн сперматозоїдів, а їхня рухливість перевищує 70%.

Облік результатів тесту проводиться по числу рухливих сперматозоїдів після експозиції з досліджуваною сироваткою крові, плазмою еякулята і ендоцервікального слизу. Показник спермімобіліції після співвідношення контролю з дослідженням буде позитивним, якщо він більше 2,0.