П.3.5. Розміщення та розстановка бібліотечного фонду 11.3.5.1. Розміщення фонду

Раціональне розміщення та розстановка фонду мають забезпе­чити оперативне та якісне обслуговування читачів, сприяти дов­гочасному зберіганню та ефективному використанню фонду, до­цільному завантаженню корисних площ фондосховища.

У процесі розміщення визначають порядок просторового роз­ташування фонду в структурних підрозділах бібліотеки. Спочатку поділяють фонд на відносно автономні частини (підфонди), визна­чають архітектурно-планову композицію та інтер'єр фондосхови- ща, забезпечують можливі комунікації між пунктами приймання, обробки та зберігання документів тощо. Потім вирішують питан­ня про порядок розташування кожного документа на полицях сте­лажів, шаф, у осередках автоматизованих сховищ машинної па­м'яті, тобто вибирають спосіб розстановки фонду.

На вибір способів розміщення та розстановки фонду впливають особливості бібліотеки, специфіка творів друку та інших докумен­тів, якими вона комплектується, склад та інтенсивність викори­стання наявного фонду, архітектурно-планова композиція примі­щення, спосіб зберігання документів (відкритий чи закритий фонд для безпосереднього доступу до нього читачів) тощо.

Для розташування різних за обсягом зібрань застосовують три основні варіанта розміщення бібліотечного фонду: горизонталь­не, вертикальне та змішане.

У масових та інших бібліотеках, що мають фонд від 5 до 200 тис. пр., його розміщують переважно горизонтально, тобто на одній площині з пунктами приймання, обробки та видачі доку­ментів. Окреме приміщення для розміщення невеликого фонду виділяють рідко. При горизонтальному розміщенні фонду підви­щується оперативність обслуговування читачів, можна використа­ти відкритий доступ до полиць, легко забезпечити зв'язок між підрозділами і наблизити фонд до пунктів видачі. Разом з тим у цьому випадку неекономно використовуються корисні площі фондосховищ, не забезпечуються достатні умови для його збері­гання.

Якщо ж фонд налічує понад 200 тис. пр. і більше, доцільно його зберігати вертикальним способом, тобто в окремих примі­щеннях вежового типу. Позитивним в цьому випадку є те, що при вертикальному розміщенні фондосховище концентрується на мак­симальній площині, забезпечуються найкращі умови для зберіган­ня документів, легко застосовувати автоматизацію та механізацію. Але розміщення фонду в окремій вежі призводить до значного збільшення персоналу бібліотеки та вузлів зв'язку, інакше знижує­ться оперативність обслуговування читачів.

Оскільки у кожному з цих способів наявні прорахунку різні за величиною бібліотеки, як правило, практикують змішаний (гори­зонтально-вертикальний) спосіб розміщення фонду. Так, основне фондосховище та депозитарний фонд зберігають у вежі (вертикаль­но), а всі інші підфонди — на одній площині з пунктами видачі, тобто горизонтально.

II.3.5.2. Система розстановки фонду

Розстановка — це завершальний етап розміщення фонду, в про­цесі якого документи розташовують на полицях і стелажах. Усі існуючі способи розставлення фонду можна умовно поділити на дві групи: семантичні (змістовні) та формальні. При семантичних розстановках твори друку та інші документи розміщують на по- лініях за схожістю їхнього змісту. До цієї групи належить систе­матичне, тематичне та предметне розставлення. До формальних розстановок належать такі, як алфавітна, хронологічна, географіч­на, мовна, форматна, нумераційна тощо.

Оскільки жодна з названих розстановок сама по собі не до­статня для розкриття фонду, в практиці бібліотек найчастіше застосовують поєднання різних їх способів. Так, у невеликих та середніх бібліотеках для розстановки книг застосовують систе­матично-алфавітну, у великих — форматно-інвентарну чи інші види. В такому сполученні перша розстановка вважається основною, а всі наступні — допоміжними. Від її способу залежить структура шифру зберігання документа, що вказує його місце у фондосхо- вищі. Шифр пишуть на книзі, грамплатівці чи іншому документі, що надійшов до бібліотеки, а також на каталожній картці. Спосіб розстановки фонду носить стабільний характер і змінюється лише у виняткових випадках. В однотипових бібліотеках, як правило, розстановка фонду однакова.

II.3.5.2.1. Розстановки семантичного (змістовного) типу

Систематична розстановка передбачає розміщення доку­ментів на стележах за галузями знань у відповідності з прийнятою в бібліотеці системою класифікації. У практиці бібліотек вона за­стосовується переважно як основна для упорядкування книжко­вих фондів невеликих та середніх бібліотек, зокрема в ЦБС, під­собних та спеціалізованих фондів великих сховищ та для розста­новки фонду відкритого доступу. В межах певної галузі документи розміщують за алфавітом авторів або назв, роками видання тощо. Найчастіше трапляються такі різновиди систематичної розстанов­ки: систематично-алфавітна, систематично-нумераційна та систе- матично-хронологічна.

Тематична розстановка передбачає зібрання в межах тієї чи іншої теми документів різних галузей знання. Цей спосіб роз- ташування набув розповсюдження в дитячих бібліотеках для більш повного розкриття фонду. В інших бібліотеках така розстановка застосовується як допоміжна для тимчасового виділення актуаль­них тем. «Тематичні» шифри на документах не ставляться.

Предметна розстановка збирає документи з певного пред­мета для задоволення підвищених запитів читачів або виділення актуальних чи профільних документів із певного питання незалеж­но від галузі. Найчастіше використовується в науково-технічних бібліотеках.

Безумовною перевагою семантичних розстановок є те, що до­кументи одного змісту збираються в одному місці. Це дає змогу читачеві та бібліотечному працівникові без допомоги каталога досип, швидко знайти необхідний документ на полиці або заміни­ти його рівноцінним. При такій розстановці бібліотекар краще ОСВОЮ! сиііі фонд, що є необхідною умовою високоякісного обслу­говування читачі» і правильного комплектування фонду бібліоте­

ці

ки. Тобто семантичні розстановки сприяють повноті та оператив- ності задоволення потреб читачів. Однак їм властиві деякі про­рахунку найбільшим із яких є неекономне витрачання корисної площі фондосховищ. Так, у певному галузевому розділі фонду збираються документи різного формату. Необхідно залишати віль не місце для нових надходжень. Крім того, при семантичних роз­становках утруднюється багатоаспектне розкриття фонду, тому що документи певного змісту розміщують тільки в одному певно му місці на полицях. За цих умов важко впровадити автоматизацію розстановки фонду.