1.4. Функціональна модель процесу розпізнавання.

В якості основи, яка визначає структурну побудову функціональної моделі розпізнавання вибирають сукупність розпізнаваних об’єктів. В загальному процес розпізнавання схематично представлений на рис. 1.

Рис.1. Схема функціональної моделі процесу розпізнавання.

Структурний зв’язок об’єкт – сенсорна система дає можливість вибирати оптимальну (в сенсі швидкодії і допустимих значень точності) технічну організацію системи сприйняття сенсорної інформації. Розмірні і якісні характеристики форми об’єктів однозначно визначають розміри області зчитування інформації і спосіб представлення об’єктів , наприклад у вигляді градаційних, бінарних, графічних, текстових та ін. Зображень. конструктивна складність об’єктів зумовлює вибір роздільної здатності сенсора і яскравісних параметрів зображень .

Структурний ланцюжок об’єкт – метод аналізу забезпечує вибір оптимальних способів представлення апріорних даних в моделі середовища, формалізацію сенсорної інформації і співставлення даних в просторі ознак на стадії розпізнавання. В загальному випадку на основі апріорних знань про об’єкти формалізуються: система ознак опису об’єктів ; форма представлення даних про об’єкти в моделі середовища ; спосіб оперативного обміну сенсорною інформацією з моделлю , включаючи процедури самонавчання.

Врахування двохстороннього структурного зв’язку «сенсорна система – метод аналізу» дозволяє виконати корекцію формалізованої зорової інформації в залежності від локалізації та величини зміщення об’єкта відносно сенсорної сітки. Одночасно враховується вплив характеру апроксимації контуру об’єкта при дискретному (за площею) і градаційному (за яскравістю) перетвореннях зображень на якість ідентифікаційних характеристик. В свою чергу метод аналізу визначає спосіб керування процесом зчитування інформації ( вибір інформативних зон, послідовність сканування, і т. ін.).

Таким чином, результатом пошуку відповідності між параметрами реального середовища і моделі є ідентифікація об’єкта з формалізацією його типу , вироблення рішення про управління у відповідності з вимогами поставленої задачі, а також визначення орієнтації об’єкта , знання якої необхідно для корекції зчитуючих пристроїв. Величини і є апостеріорними даними про об’єкт розпізнавання, які однозначно ідентифікують його на множині . Формально, опис процесу ідентифікації, який враховує весь комплекс зв’язків, алгоритмічних ланок і об’єкта можна відобразити наступною схемою.

. (12)

Якщо орієнтація об’єктів детермінована, або є неістотною, то процес ідентифікації характеризується схемою

. (13)

Аналіз схеми процесу ідентифікації дозволяє виділити основні етапи формування, обробки і трансляції інформації про об’єкт за результатами аналізу апріорних і апостеріорних відомостей стосовно даної задачі, тобто провести аналіз розпізнаваних об’єктів, формалізувати значення , побудувати алфавіт ознак опису зображень, формалізувати значення та з врахуванням параметрів сенсорної системи , врахувати модель середовища , здіснити аналіз сенсорної інформації і побудувати і побудувати представлення про об’єкт в термінах простору ознак , співставити сенсорну інформацію з моделлю засобами і отримати ідентифікаційні характеристики у вигляді значень і та передати дані про об’єкт або сформувати керуючі команди .

Лабораторна робота № 1.