Тема Багатозначні слова і контекст. Синонімічний вибір слова. Пароніми та омоніми у мові фаху

Властивість слова вживатися у різних значеннях називається багатозначністю, або полісемією. В українській мові більшість слів належить до багатозначних. У “Словнику української мови” в 11 томах, у реєстрі якого 134058 слів, до більшості з них подані найповніші їхні значення. Наприклад, до прикметника добрий – 9 значень, іменника ряд – 12 значень, займенника той – 11, дієслова сіяти – 8. У багатозначних словах одне з його значень є основним, або прямим, а решта – переносні. Кожне значення слова встановлюється у реченні або у словосполученні.

Синоніми – це слова, відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний.

Синоніми поділяються на три основні групи:

1. лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий – видатний – славетний – знаменитий);

2. стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються стилістичним і емоційним забарвленням (говорити – мовити – пророчити – ректи – верзти);

3. абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство – лінгвістика; століття – сторіччя).

Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне нанизування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову.

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту.

Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки –ся.

Наприклад: адрес – письмове привітання на честь ювілею тощо;

Адреса – напис на конверті, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова.

Омоніми – це слова, які за своїм звуковим складом однакові, але мають різні значення. Омоніми бувають:

1. лексичні – це слова тотожні за написанням у всіх граматичних формах (коса – сільськогосподарське знаряддя, вузька намивна смуга суходолу в морі);

2. граматичні (омоформи) – це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах (коса – іменник; коса (лінія) – прикметник);

3. фонетичні (омофони) – це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться неоднаково (мріяти -–мрія ти);

4. омографи – це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом (мука – мука).

Омонімію слід відрізняти від багатозначності.