4. Седативні засоби

Седативні засоби – лікарські речовини, які зменшують підвищену дратівливість і володіють помірною заспокійливою дією.

До седативних засобів належать:

1.Броміди (натрію і калію бромід, бромізовал).

2. Препарати рослинного походження , зокрема, з валеріани лікарської (Valeriana) – настій кореня і кореневища валеріани, настойка і сухий екстракт валеріани); препарати пустирника – собача кропива (Leonurus) – настій і настойка; меліса лікарська (Melissa oficinalis) – настій листя.

Механізм дії і локалізація бромідів . У лабораторії І.П.Павлова вивчено механізм дії бромідів. Було встановлено, що броміди підсилюють процеси гальмування у корі головного мозку. Препарати цієї групи мають регулюючий вплив на функцію ЦНС. Ефект бромідів залежить від типу нервової системи і від функціонального стану організму. Людям із слабким типом нервової системи необхідні менші дози препарату, ніж для сильного типу.

Дія бромідів найбільш чітко проявляється при неврозах.

Застосовують при неврозах, підвищеній дратівливості, безсонні, істерії, епілепсії. Броміди сприяють відновленню у ЦНС правильного співвідношення процесів збудження та гальмування.

При тривалому застосуванні можливі побічні ефекти – кашель, нежить, в’ялість, кон’юнктивіт, ослаблення пам’яті, висипання на шкірі ( «бромізм»). Для зняття цих явищ дають у великій кількості натрію хлориду (10 – 20 г) на добу з водою (3 – 5 л).

Препарати рослинного походження, а саме валеріани, меліси та собачої кропиви (пустирника) зменшують збудливість ЦНС, особливо виражену дію виявляють при підвищеному збудженні нервової системи, підсилюють вплив снодійних засобів, проявляють спазмолітичний ефект.

Механізм заспокійливої дії препаратів валеріани (основна діюча речовина – борнеоловий ефір ізовалеріанової кислоти), полягає у відновленні рівноваги між процесами збудження гальмування (послаблюють процеси збудження ЦНС). Усувають спазми кровоносних судин, кишечника, розширюють коронарні судини і знижують збудливість чутливих нервів.

Седативними властивостями володіють також препарати собачої кропиви, або (пустирника) – настій трави, настоянка. Основними діючими речовинами собачої кропиви є ефірні олії, алкалоїди, сапоніни, дубильні речовини, мікро- та макроелементи. За своїми властивостями препарати собачої кропиви подібні до препаратів валеріани. Подібно діють також препарати меліси лікарської.

Седативні засоби рослинного походження мають ніжну дію і їх раціонально застосовувати для лікування початкових неврозів. Препарати валеріани, собачої кропиви та меліси можна застосовувати тривало з метою регулюючого впливу на ЦНС.

Седативні засоби використовують при неврозах, неврастенії, болях у ділянці серця, спазмах шлунково-кишкового тракту, стенокардії.

5. Антидепресанти.

Проблема депресивних розладів актуальна як для індустріально розвинутих країн, так і для країн слабо розвинутих в соціально-економічному плані. Депресіями частіше страждають люди працездатного віку.

Антидепресанти – психофармакологічні засоби, що застосовують для лікування депресій різного походження. Ця група речовин отримала також назву тимолептиків, тобто “засобів, що покращують настрій”.

Нейрохімічною основою впливу на центральну нервову систему антидепресантів різної хімічної будови є їх здатність стимулювати моноамінергічну передачу в головному мозку, що досягається за рахунок збільшення синаптичної концентрації норадреналіну та/або серотоніну.

Головним у дії антидепресантів є вплив на емоціональний стан психічно хворих людей. Антидепресанти покращують настрій хворих депресивними психозами.

Класифікація антидепресантів.

1. Трициклічні антидепресанти (імізин, амітриптилін, меліпрамін).

2. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) – ніаламід, піразидол, моклобемід.

3. Інгібітори нейронального захвату серотоніну (флуоксетин, сертрамізин, сертралін, венлафаксин).

4. Атипічні антидепресанти – міансерин, тразодон.

5. Рослинні антидепресанти – гіперицин.

Трициклічні антидепресанти . Основним представником цієї групи є імізин, наділений вираженою антидепресивною активністю, яка поєднується з седативним ефектом. Водночас в окремих випадках проявляє психостимулюючу дію.

Механізм дії трициклічних антидепресантів – зменшують зворотний нейрональний захват норадреналіну, це приводить до того, що в ділянці рецептора накопичується значна концентрація медіатору, й адренергічний вплив посилюється (адреносенсибілізуюча дія). На активність МАО імізин не впливає. Імізин підвищує вміст серотоніну (серотонінсенсибілізуюча дія); посилення гальмівного впливу серотоніну на лімбічну систему є одним із механізмів антидепресивної дії імізину.

Адреносенсибілізуючим впливом антидепресантів пояснюється їх стимулююча, психоаналептична дія та активація моторики. Тимолептичний (аналептичний) ефект антидепресантів, очевидно, обумовлений їх серотонінсенсибілізуючою активністю.

При використанні імізину антидепресивний ефект розвивається через 12 – 15 днів від початку прийому препарату. Слід зазначити, що тривале застосування імізину може призвести до розвитку побічних ефектів, а саме – тахікардії, порушенні акомодації, сухості шкіри і слизових оболонок, запорів. Може знижуватись артеріальний тиск.

Не можна одночасно призначати з інгібіторами МАО препарати для лікування щитовидної залози (може призвести до пароксизмальної тахікардії). Не застосовувати при захворюваннях печінки, нирок, крові (може призвести до агранулоцитозу), при атеросклерозі.

Трициклічні антидепресанти застосовують при депресіях.

Механізм дії інгібіторів МАО – блокують фермент МАО.

Із суттєвих недоліків інгібіторів МАО є відносно висока токсичність, вони інактивують не тільки МАО, а також і неспецифічні ферменти печінки, які беруть участь у інактивації токсичних продуктів життєдіяльності організму, сповільнення інактивації ряду лікарських речовин (барбітурати, анальгетики, алкоголь). Із побічних ефектів слід назвати

захват серотоніну нейронами кори головного мозку. також рухове збудження, тахікардію, безсоння, підвищення артеріального тиску.

Застосовують інгібітори МАО при депресивних психозах, які супроводжуються погіршенням настрою, появою відчуття апатії.

Інгібітори МАО не можна одночасно призначати з трициклічними антидепресантами. При лікуванні інгібіторами МАО із харчових продуктів слід виключити банани, сир, вершки, каву, пиво, вино, які містять попередники біогенних амінів. Недотримання цього може призвести до різкого звуження судин – розвивається гіпертензивний ефект.

Моклобемід – зворотний інгібітор МАО, добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Взаємодіє з іншими інгібіторами МАО, ефект швидко минає після виведення його з організму.

Протипоказання до застосування – захворювання печінки, анемія, лейкопенія. Не можна їх призначати одночасно з інгібіторами МАО.

Інгібітори зворотного захвату серотоніну, блокують зворотний захват серотоніну у синаптичній щілині.

Золофт (сертралін) – селективно інгібує зворотне захоплення серотоніну у нейронах. Застосовують при депресії, панічних розладах.

Побічні ефекти – втомлюваність, головний біль, безсоння, зниження або підвищення артеріального тиску, сухість у роті, тахікардія, порушення перистальтики кишечника.

Атипічні антидепресанти не впливають на зворотний нейрональний захват моноамінів, проявляють незначну вегетотропну дію, малотоксичні. Проявляють седативну дію. Міансерин блокує пресинаптичні альфа 2-адренорецептори в ЦНС, підвищує рівень норадреналіну в синаптичній щілині. Тривале застосування атипічних антидепресантів може викликати агранулоцитоз і апластичну анемію.

Рослинні антидепресанти – (гіперицин) підвищують зворотний