4.Правильної відповіді немає.

136. Застосування вимог щодо професійної сумлінності та незалежності аудиторів в Україні здійснюється через необхідність дотримання:

1. Закону України «Про аудиторську діяльність в Україні».

2. Кодексу етики МФБ.

3. Вимог Міжнародних стандартів аудиту стосовно впевненості у твердженнях.

4. Нормативних актів, перелік яких наведено в п.п. 1 – 3.

137. Аудит може стати обов'язковим:

1.Тільки на підставі закону.

2.На підставі судово-слідчої постанови.

3.За вимогою КРУ або ПАУ.

4.На підставі домовленості між аудиторською фірмою та клієнтом.

138. Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних вимогах:

1. Дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним на кінець попереднього періоду.

2. Про зміни вступного балансу на початок року в порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути відповідні пояснення.

3. Основні вимоги викладено в п.п. 2 і 3 даного тестового завдання.

4. Про ліквідність вступного балансу на початок року в порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути відповідні пояснення.

139. Керівництво аудиторськими фірмами в Україні здійснює:

1. Аудиторська Палата України.

2. Аудиторські фірми нікому не підпорядковані.

3. Податкова адміністрація України.

4.Головне контрольно-ревізійне управління України.

140. Обов'язковому аудиту підлягають:

1. Органи державної влади.

2. Підприємства, які офіційно оприлюднюють свою звітність.

3. Органи місцевого самоуправління.

4. Неприбуткові організації.

141. Які заходи вживає аудитор, щоб знизити ризик невиявлення?

1. Урахувати особливості роботи бухгалтерії клієнта.

2.Визначити помилки, які мають одиничний і випадковий характер.

3. Збільшити обсяг аудиторських процедур.

4. Провести опитування і спостереження за здійсненням операцій.

142. Аудиторськими доказами права власності клієнта на транспортні засоби є:

1.Результати інвентаризації транспортних засобів.

2.Усні ствердження продавця транспортних засобів.

3.Документи про реєстрацію транспортних засобів.

4.Документи, що підтверджують їх придбання клієнтом.

143. Сертифікація в аудиті – це:

1.Визначення кваліфікаційної придатності кандидата на здійснення аудиторської діяльності.

2.Визначення здібностей кандидата стосовно самостійного проведення аудиторських перевірок.

3.Визначення наявності у кандидата знань стосовно вимог МСА.

4.Визначення наявності у кандидата знань нормативно-правових актів аудиту.

144. Санаційний аудит проводиться з метою:

1. Підтвердження реальності результатів санації.

2. Підтвердження достовірності звітності банкрута.

3. Визначення фінансового стану санаторів.

4. Визначення ліквідаційного майна.

145. Сертифікацію аудиторів здійснює:

1. Міністерство фінансів України.

2. Спілка аудиторів України.

3. Аудиторська палата України.

4. Міністерство юстиції України.

146. Аудит легітимності створення суб'єктів підприємницької діяльності здійснюють:

1.Керівник аудиторської групи.

2.Керівник аудиторської групи або інший сертифікований аудитор.

3.Асистент аудитора.

4.Будь-які учасники аудиторської групи.

147. Для перевірки ефективності функціонування системи внутрішнього контролю застосовують:

1.Усі види тестів контролю.

3.Тільки тести відповідності.

4.Процедури по суті.

148. Для надання впевненості аудитор:

1.Оцінює накопичені докази.

2.Надає висновок.

3.Підсумовує докази.

4. Мають місце усі процедури, наведені в п.п. 1 – 3.

149. Сертифікат аудитора – це:

1. Документ, який підтверджує рівень професійних знань необхідних для здійснення аудиту підприємств різних форм власності.

2. Документ, який підтверджує освітньо-кваліфікаційний рівень аудитора.

3. Документ, який підтверджує рівень професійних навичок аудитора.

4.Документ, який підтверджує ступені знань та професійних навичок аудитора, котрі наведені в п.п. 1 – 3.

150. Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних вимогах:

1. Суми статей балансу по розрахунках із фінансовими органами повинні бути звірені з ними і бути тотожними.

2. Суми статей балансу по розрахунках із податковими органами повинні бути звірені з ними і бути тотожними.

3. Суми статей балансу по розрахунках з установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними, а також вимоги за п.п. 1 і 2.

4. У рішеннях даного тестового завдання не наведено правильної відповіді.

151. Головна мета обов’язкового аудиту:

1. Виявлення помилок персоналу клієнта.

2. Встановлення загальної достовірності фінансової звітності.

3. Визначення фінансової стабільності підприємства.

4. Виявлення можливих фактів шахрайства.

152. Обов'язковому аудиту не підлягають:

1. Комерційні банки.

2. Холдинги та страхові компанії.

3. Органи місцевого самоуправління.

4. Підприємства, обсяг реалізації яких становить менше ніж 550 неоподатковуваних мінімумів громадян.

153. Визначення бюджету аудиторської перевірки проводиться:

1. До початку аудиторської перевірки.

2. На початку аудиторської перевірки. ?????

3. У міру необхідності у процесі перевірки.

4. У кінці аудиторської перевірки.

154. Для перевірки реальності існування матеріальних активів застосовують:

1.Спостереження за інвентаризацією матеріальних активів.

2.Порівняння з попередніми періодами.

3.Нормативну перевірку договорів на продаж матеріальних активів.

4.Перерахунок сум договорів та первинних документів.

155. До завдань з надання обґрунтованої впевненості належать:

1.Огляд фінансової звітності.

2.Аудит фінансової звітності.

3.Підготовка фінансової інформації.

4.Консультаційні послуги.

156. Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних вимогах:

1. Дані підсумкового балансу повинні відповідати оборотам і залишкам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року.

2. Дані підсумкового балансу повинні відповідати оборотам по рахунках Головної книги на кінець звітного року.

3. Дані підсумкового балансу повинні відповідати залишкам по рахунках Головної книги на кінець звітного року.

4. Дані підсумкового балансу повинні відповідати оборотам і залишкам усіх регістрів бухгалтерського обліку на кінець звітного року.

157. Ініціативним називають аудит, який проводиться з ініціативи:

1.Клієнта.

2.Державного контролюючого органу чи АІІУ.

3.Аудиторської фірми.

4.Регіонального відділення аудиту.

158. До іспиту на сертифікат аудитора не допускаються особи які:

1. Не мають вищої освіти.

2. Не мають вищої освіти та досвіду роботи на посаді головного бухгалтера понад 5 років. (по Закону – 3года)

3. Мають дисциплінарні стягнення Аудиторської палати України.

4. Усе, перелічене в п.п. 1 – 3.

159. При виявленні значної нестачі у процесі інвентаризації каси аудитор повинен:

1.Відмовитись від надання висновку.

2.Дати негативний висновок.

3.Передати матеріали в правоохоронні органи.

4.Оцінити суттєвість статті та зробити висновок.

160. Складання і представлення аудиторського висновку не потребують послуги:

1.Огляд фінансової звітності.

2.Аудит фінансової звітності.

3.Підготовка фінансової інформації.

4.Серед наведених прикладів правильної відповіді немає.

161. Іспит на сертифікат аудитора має гарантувати:

1.Рівень теоретичних знань за спорідненими з аудитом предметами.

2.Здатність застосовувати наявні теоретичні знання на практиці.

3.Іспит повинен гарантувати додержання вимог, викладених у п.п. 1 і 2.

4.Іспит повинен гарантувати знання кандидатом в аудитори вимог МСА стосовно аудиторської етики, а також вимог, викладених у п.п. 1 і 3.

162. Кодекс професійної етики застосовується:

1. До всіх професійних бухгалтерів (аудиторів).

2. До публічно практикуючих професійних бухгалтерів (аудиторів).

3. До найманих бухгалтерів (аудиторів),

4. До сертифікованих аудиторів.

163. Для перевірки правильності оцінки дебіторської та кредиторської заборгованості клієнта застосовується:

1.Нормативна перевірка договорів.

2.Нормативна перевірка облікової політики.

3.Зустрічна перевірка.

4.Усі прийоми контролю, наведені в п.п. 1 – 3.

164. До завдань з надання обмеженої впевненості належать:

1.Огляд фінансової звітності.

2.Погоджені процедури.

3.Підготовка фінансової інформації.

4.Аудит фінансової звітності.

165. Стандарти аудиторської діяльності – це:

1.Один з інструментів регулювання аудиторської діяльності.

2.Загальні правила, підходи, поняття щодо надання аудиторських послуг.

3.Один з інструментів регулювання аудиторської діяльності у вигляді добірки методичних вказівок і рекомендацій з надання аудиторських послуг.

4.Один з інструментів регулювання аудиторської діяльності у вигляді загальних правил, підходів, понять щодо надання аудиторських послуг.

166. Аудиторські фірми згідно з чинним законодавством мають право:

1.Відмовитись від надання аудиторського висновку у випадку обмеження аудиту з боку клієнта.

2.Вилучати первинні документи і облікові регістри по фактах виявлених порушень або зловживань.

3.Вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, винних у виявлених зловживаннях.

4. Повідомити адміністрацію про факти виявлених порушень або зловживань, а також наведене в п.п. 1 – 3.

167. Міжнародні стандарти аудиту визначають:

1. Стратегію аудиторської перевірки.

2. Загальні вимоги до аудиту.

3. Масштаб аудиторської перевірки.

4. Етику аудиту.

168. В обов’язковому порядку аудиторський висновок підписує:

1. Керівник аудиторської фірми.

2. Керівник клієнта.

3. Голова зборів акціонерів клієнта

4. Керівник аудиторської фірми та керівник аудиторської групи.

169.У процесі аудиту власного капіталу слід:

1. Організувати проведення інвентаризації зобов'язань, якщо вона не проводилась протягом року.

2. Не організовувати проведення інвентаризації зобов'язань.

3. Достатньо здійснити необхідні запити до засновників.

4.Необхідно доручити головному бухгалтеру підприємства провести інвентаризацію зобов'язань у наступному році.

170. Перелік видів діяльності, несумісної з аудиторською, визначає, що аудиторам забороняється:

1. Безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю.

2. Отримувати дивіденди від акцій.

3. Отримувати доходи від будь-яких корпоративних прав.

4. Безпосередньо займатися діяльністю та отримувати доходи, перелік яких наведено в п.п. 1 – 3.

171. За допомогою стандартів здійснюється:

1.Державне регу­лювання аудиторської діяльності (оскільки стандарти враховують всі законодавчі вимоги дер­жави до аудиту).

2.Недержавне регулювання з боку громадських професійних організацій, які визначають рекомендаційні положення стандартів.

3.Як державне, так і недержавне регулювання аудиторської діяльності.

4.Стандарти взагалі не регулюють аудиторську діяльність.

172. Аудитор відмовився надати клієнту проміжний звіт:

1. Це дисциплінарне правопорушення з боку аудитора.

2. Аудитор не має права подавати проміжні звіти.

3. Аудитор повинен надавати звіти щокварталу згідно із стандартами.

4. Аудитор зобов'язаний надавати проміжні звіти, якщо це обумовлено в договорі.

173. Поєднання діяльності аудиторської фірми з бізнесом у сфері нерухомості:

1. Можливе.

2. Не можливе.

3. Можливе тільки за наявності відповідних ліцензій.

4. Можливе тільки з відома АПУ.

174. Елементами ризику невиявлення є:

1.Властивий ризик і ризик контролю.

2.Ризик вибірки і ризик неефективності аудиторських процедур.

3.Аудиторський ризик і господарський ризик аудитора.

4.Властивий ризик і аудиторський ризик.

175. Аудитор не несе матеріальну відповідальність за невиявлення суттєвих відхилень, якщо він:

1.Дотримувався стандартів аудиту та склав усю необхідну робочу документацію.

2.Дотримувався стандартів аудиту та здійснив додаткові процедури перевірки підозрілих операцій клієнта.

3.Здійснив усе зазначене в п.п. 1 – 2.

4.У будь-якому разі аудитор несе матеріальну відповідальність.

176. У відповідності до вимог МСА слід описати процес аудиторської перевірки , зокрема:

1.Тестування перевірки доказів, які підтверджують суми у фінансових звітах і розкриття інформації

2.Оцінку принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються при підготовці фінансових звітів і аналіз попередніх суттєвих оцінок, здійснених управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів

3.Оцінку загального подання фінансових звітів

4.Відповідно п.п.1,2,3

177. Для перевірки правильності періодизації відображення дебіторської та кредиторської заборгованості клієнта застосовується:

1.Зустрічна перевірка первинних документів і звітності.

2.Нормативна перевірка договорів.

3.Нормативна перевірка первинних документів.

4.Нормативна перевірка облікової політики.

178. Вимоги щодо обмеження статутної діяльності аудиторських фірм передбачають, що аудиторська фірма може займатися:

1. Будь-якими видами робіт, окрім виробництва продукції та торгівлі.

2. Наданням виключно аудиторських послуг.

3. Складанням аудиторських висновків.

4. Усіма видами робіт, наведених за п.п. 1 – 3.

179. Стандарти аудиту формують:

1.Єдині базові вимоги до якості та надійності аудиту, а також наведене в п.п. 2 та 3.

2.Забезпечують певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні.

3.Визначають загальний підхід щодо проведення аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види звітів аудиторів, питання методології та базові принципи.

4.Визначають положення за п.1, окрім рівня гарантії результатів аудиту.

180. У процесі перевірки правильності відображення в балансі основ­них засобів необхідно:

1. Впевнитись у тому, що відповідні активи підприємства, внесені до складу основ­них засобів, справді є в наявності.

2. Впевнитися в доцільності вибору методології відображення господарських операцій та оцінки майна клієнта та викладене в п. 1.

3. Перевірити, чи не було протягом аудованого періоду змін у методології обліку основних засобів і викладене в п. 2.

4. Перевірити наявність цінних паперів, їх вартість, власника та відповідність усіх реквізитів, а також викладене в п.п 1 – 3.

181.За своєю сутністю зовнішній аудит слід розглядати як:

1. Окрему форму державного фінансового контролю.

2. Самостійний вид внутрішнього контролю.

3. Самостійний вид фінансового контролю.

4. Окрему форму відомчого фінансового контролю.

182. Єдиний підхід до методики аудита визначають:

1.Внутрішньофірмові аудиторські нормативи.

2.Міжнародні стандарти аудита.

3.Робочі документи аудитора.

4.План і програма аудиту.

183. Аудиторська вибірка не здійснюється:

1. Якщо властивий ризик і ризик контролю високі.

2. Якщо властивий ризик і ризик контролю низькі.

3. Якщо аудиторський ризик високий.

4. Якщо ризик невиявлення низький.

184. Критеріями оцінки доказів в аудиті є:

1. Точність та законність.

2. Повнота та відповідність.

3. Надійність та відповідність.

4. Законність і надійність.

185. При виконанні завдань з огляду аудитор надає:

1.Обґрунтовану впевненість та забезпечує високий її рівень.

2.Обґрунтовану впевненість та забезпечує абсолютний її рівень.

3.Обмежену впевненість та забезпечує високий її рівень.

4.Обмежену впевненість та забезпечує помірний її рівень.

186. На обсяг аудиторських процедур впливає:

1. Ціна аудиту.

2. Кількісний склад аудиторської бригади.

3. Професійний рівень аудиторів.

4. Рівень суттєвості.

187. Аудиторський звіт складається з:

1.Основного і пояснювального параграфів.

2.Звіту і аудиторського висновку.

3.Аналітичної і підсумкової частини.

4.Вступної, аналітичної і заключної частини.

188. У процесі аудиту використовуються:

1. Загальнонауковий метод.

2. Методи економічних наук.

3. Метод фінансового контролю.

4. Методи, перераховані в п.п. 1 – 3.

189. Ознайомлення з бізнесом клієнта проводиться:

1. До початку аудиторської перевірки.

2. На початку аудиторської перевірки.

3. У міру необхідності у процесі перевірки.

4. У кінці аудиторської перевірки.

190. Оцінка системи внутрішнього контролю здійснюється для:

1. Визначення платоспроможності клієнта.

2. Визначення стратегії і планування аудиту.

3. Перевірки безперервності існування клієнта у наступний період.

4. Складання програми аудиту і визначення стабільності фінансового стану клієнта.

191. Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності – це:

1. Офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм і аудиторів.

2. Офіційний загальнодержавний реєстр регіональних відділень АПУ.

3. Офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм і відділів аудиту КРУ та ПАУ.

4. Офіційний загальнодержавний реєстр відділень, фірм і відділів, перелік яких наведено в п.п. 1 – 3.

192. Наявність основних засобів перевіряється:

1. На підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності основних засобів.

2. На підставі фактичної наявності основних засобів.

3. На підставі вибіркової перевірки інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів.

4. На підставі відомостей з нарахування зносу основних засобів та наведене в п. 3.

193. Право перевірити діяльність аудиторські фірми мають:

1.Аудиторська палата України.

2.Спілка аудиторів України.

3.Контрольно-реєстраційна комісія.

4.Міністерство фінансів України.

194. Принципи аудиту вимагають незалежності аудиторів від:

1. Власника аудиторської фірми, де вони працюють.

2. Клієнта.

3. Державних органів і АПУ.

4. Все, перераховане в п.п. 1 – 3.

195. Строк аудиторської перевірки визначається:

1. Міжнародними стандартами аудиту.

2. Договором на аудит.

3. Кодексом професійної етики аудиторів.

4. Рішенням загальних зборів акціонерів клієнта.

196. Контроль якості роботи аудитора полягає у:

1.Перевірці замовниками якості аудиторського звіту.

2.Контролі основного аудитора за роботою своїх асистентів.

3.Контролі державною податковою інспекцією.

4.Контролі державними органами.

197. Тести відповідності здійснюються шляхом:

1.Заповнення анкет середовища, обліку і процедур.

2.Словесного опису.

3.Створення блок-схем.

4.Застосовуються усі прийоми, наведені за п.п. 1 – 3 .

198. Для перевірки повноти відображення дебіторської та кредиторської заборгованості клієнта застосовується:

1. Спостереження за інвентаризацією зобов'язань.

2.Запит та підтвердження до дебіторів та кредиторів.

3.Нормативна перевірка договорів.

4.Зустрічна перевірка договорів та первинних документів.

199. При здійсненні аудиту фінансової звітності аудитор надає:

1.Обґрунтовану впевненість та забезпечує високий її рівень.

2. Обґрунтовану впевненість та забезпечує абсолютний її рівень.

3.Обмежену впевненість та забезпечує високий її рівень.

4.Обмежену впевненість та забезпечує помірний її рівень.

200. Предметною сферою аудиту фінансових інвестицій є:

1. Інвестиції підприємства в державні цінні папе­ри.

2. Цінні папери і статутні капітали інших підприємств та інвестиції за п. 1 даного тестового завдання.

3. Надання іншим підприємствам позик та інвестиції за п. 2 даного тестового завдання.

4. Облігації та інвестиції за п. 3 даного тестового завдання.

200. Предметною сферою аудиту фінансових інвестицій є:

1. Інвестиції підприємства в державні цінні папе­ри.

2. Цінні папери і статутні капітали інших підприємств та інвестиції за п. 1 даного тестового завдання.

3. Надання іншим підприємствам позик та інвестиції за п. 2 даного тестового завдання.

4. Облігації та інвестиції за п. 3 даного тестового завдання.

201. Міжнародні стандарти аудиту та етики в Україні впроваджуються:

1. Міністерством фінансів України.

2. Верховною Радою України.

3. Професійною аудиторською організацією.

4. Кабінетом Міністрів України.

202. Згідно з договором аудитор не відповідає за достовірність висновку:

1.Це суперечить законодавству і суті аудиту.

2.Відповідальність сторін визначається договором, отже, це правомірно.

3.Якщо клієнт не заперечує, це правомірно.

4.Правомірним може бути будь-яке із наведених в п.п. 1 – 3 рішень.

203.Нормативні документи міністерств та відомств:

1.Регулюють специфічні особливості аудиту за видами: загальний, банківський, страховий, інвестиційних інститутів тощо;

2.Встановлюють правила організації аудиторської діяльності та проведення аудиту стосовно конкретних галузей, організацій та наведене за п. 1;

3.Встановлюють правила проведення аудиту окремих питань оподаткування, бухгалтерського обліку, фінансів, господарського права та наведене за п. 2;

4.Регулюють специфічні особливості аудиту за видами та наведене за п. 3.

204. Головна мета аудиторської перевірки:

1. Надати аудиторський висновок клієнту.

2. Встановити достовірність звітності клієнта.

3. Виявити порушення в бухгалтерському обліку.

4. Все, перераховане в п.п. 1 – 3.

205. Межа суттєвості в аудиті – це:

1. Гранично припустимий рівень можливого викривлення окремої статті.

2.Гранично припустимий рівень відхилень у звітності.

3.Ступінь неправильного відображення даних обліку.

4.Попередня оцінка ймовірності викривлення звітності.

206. Комп'ютерний аудит здійснюється, якщо:

1. Клієнт дотримується П(С)БО та має розвинену систему внутрішнього контролю.

2. Бухгалтерський облік клієнта повністю автоматизовано.

3. Аудитор володіє навичками роботи в умовах ПЕОМ.

4. Все, перелічене в п.п. 1 – 3.

207. Аудиторський ризик в комп'ютерному середовищі знижує:

1.Розробка довгострокового плану розвитку системи комп'ютерної обробки даних економічного суб'єкта.

2.Відсутність внутрішнього контролю за функціонуванням комп'ютерної обробки даних.

3.Незалежний контроль комп'ютерної обробки даних.

4.Децентралізована комп'ютерна обробка даних.

208. На надійність аудиторських доказів впливають фактори:

1. Джерела одержання аудиторських доказів.

2. Добірка аудиторських процедур.

3. Час одержання аудиторських доказів.

4. Все, перелічене в п.п. 1 – 4.

209. У разі виявлення відсутності майна, переданого клієнту як внесок засновника до статутного капіталу аудитор повинен:

1.Відмовитись від надання висновку.

2.Дати негативний висновок.

3.Передати матеріали до правоохоронних органів.

4.Оцінити суттєвість статті і зробити висновок.

210. Залучення кредитів банку та інших позик на тимчасове поповнення оборотних за­собів свідчить про:

1. Кризовий фінансовий стан підприємства.

2. Нестійкий фінансовий стан підприємства.

3. Абсолютну фінансову стійкість.

4. Нормальну фінансову стійкість

211. При аудиті правильності відображення в балансі запасів перевіряють:

1. Відповідність фактичної наявності виробничих запасів обліковим даним і викладене в п.п. 2 та 3 даного тестового завдання.

2. Дотримання порядку зберігання матеріальних цінностей на складах.

3. Правильність оцінки запасів.

4. Відповідність фактичної наявності запасів обліковим даним і викладене в п.п. 2 та 3 даного тестового завдання.

212. Складання програм аудиту проводиться:

1.До початку аудиторської перевірки.

2.На початку аудиторської перевірки.

3.У міру необхідності у процесі перевірки.

4.У кінці аудиторської перевірки.

213.У разі виявлення факту привласнення грошей касиром аудитор повинен:

1. Повідомити керівництво своєї фірми.

2. Усунути касира від роботи.

3. Повідомити про нестачу керівництво клієнта.

4. Повідомити Аудиторську палату України.

214. Предметною сферою аудиту правильності відображення в балансі запасів є:

1.Відповідність фактичної наявності виробничих запасів обліковим даним і викладене в п.п. 2 та 3 даного тестового завдання.

2.Відповідність фактичної наявності МШП обліковим даним.

3.Відповідність фактичної наявності готової продукції обліковим даним.

4.Відповідність фактичної наявності запасів обліковим даним і викладене в п.п. 2 та 3 даного тестового завдання.

215. Аудиторські фірми згідно з чинним законодавством мають право:

1.Самостійно визначати форми і методи аудиторської перевірки.

2.Накладати адміністративні штрафи на керівника і головного бухгалтера підприємства.

3.Повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти порушень і зловживань.

4.Вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, повинних у виявлених зловживаннях.

216.У разі отримання аудитором негативної відповіді на запит до дебітора аудитор повинен:

1.Оцінити суттєвість статті та зробити висновок.

2.Дати негативний висновок.

3.Перевірити обґрунтованість відмови дебітора.

4.Відмовитись від надання висновку.

217. Не є етапом аудиторської вибірки:

1.Визначення методу відбору.

2.Визначення критеріїв відхилення.

3.Стратифікація генеральної сукупності.

4.Оцінка системи внутрішнього контролю клієнта.

218. Аудитор несе відповідальність за:

1.Свій висновок.

2.Достовірність звітності клієнта.

3.Звіти інших спеціалістів, залучених клієнтом до роботи.

4.Результати перевірок клієнта державними органами.

219. Джерелами перевірки правильності відображення в балансі незавершеного виробництва є:

1. Залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунку 23 «Виробництво».

2. Залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунках 23 «Виробництво» та 26 «Готова продукція».

3. Залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунках 23 «Виробництво» та 22 «МШП».

4. Залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунку 20 «Виробничі запаси» та на рахунках за п.п. 1 – 3 даного тестового завдання.

220. Визначити правильне ствердження:

1. Якщо ризик контролю високий, то також високий ризик невиявлення.

2. Якщо внутрішній ризик високий, то також високий рівень невиявлення.

3. Ризик контролю не може становити 0%.

4. Ризик невиявлення має один і той самий рівень для всіх ділянок перевірки.

221. До завдань, які не є завданнями з надання впевненості, належать:

1.Складання фінансової та іншої інформації.

2.Складання податкових декларацій, які передбачають висловлення думки.

3.Підтвердження достовірності фінансової звітності.