Аналіз нормативних вимог до зерна пшениці

У КРАЇНАХ ЄС

І.А. Оносова, к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

В даний час ринок ЄС характеризується нестачею якісного продовольчого зерна і наявністю надмірних запасів зерна середньої і низької якості. Україна як одна із світових країн-експортерів має певні шанси на зайняття сегменту цього ринку. Але при цьому необхідно знати нормативні основи регулювання ввезення і визначення якості зерна.

Ввезення зерна в країни ЄС регулюється певними правилами. Насамперед, необхідно враховувати, що з метою забезпечення продовольчої безпеки, іноземним виробникам і постачальникам необхідно отримувати сертифікат GMP (good manufacturing practice), що значно ускладнює процедуру оформлення і підвищує вимоги до безпеки зерна, що ввозиться у країни ЄС.

З 2003 р. на ввезення пшениці м'яких сортів на територію ЄС з третіх країн, включаючи Україну, діє тарифна квота. Розподіл внутрішньоквотового обсягу зерна між постачальниками з різних країн здійснюється щоквартально. Мито на постачання пшениці в рамках тарифної квоти становить 12 євро/т. Розпорядженням Єврокомісії від 17 серпня 2009 р. було введено мито на імпорт фуражної пшениці твердих сортів (ставка - 12,83 євро/т). На ввіз борошна в країни ЄС діє ставка імпортного мита в розмірі 172 євро/т.

При цьому необхідно враховувати, що вимоги при встановленні квот на ввезення зерна в країни ЄС не поширюються на високопротеїнове зерно, що створює певні переваги для України. Домігшись цінової переваги, багато в чому за рахунок демпінгу в закупівлях, Україна, має можливість відвантажувати таке зерно без проблем.

Проведений аналіз нормативної бази країн ЄС показав, що в них не існує єдиної системи зернових стандартів. При цьому ряд країн взагалі не мають власних стандартів показників якості на зерно. Тому узагальнену оцінку можна надати, виходячи із вимог експортних бірж ЄС і вимог до зерна, що купується Комісією ЄС в інтервенційні запаси.

Мінімальні вимоги до якості зерна, що купується в інтервенційні фонди ЄС відображені у вимогах до «зерна стандартної якості» і враховують наступні показники: максимальний вміст вологи, кількість базово здорових зерен, кількість інших зерен (пошкоджених, пророслих, вражених, домішок), максимальний вміст зерен, які повністю або частково втратили прозорість, максимальний вміст таніну, мінімальна натура, вміст протеїну, показник падіння (за Harberg), седиментація.

Як видно із наведених даних, у Європі вміст білка або клейковини в пшениці на відміну від України, не є вирішальним чинником при визначенні якості. Це не відноситься до високоякісної борошномельної пшениці, від вмісту білка у якої залежить якість виготовлених виробів з неї. Основні дані, на яких заснована методика визначення якості - натура, чистота і зовнішні споживчі ознаки - колір, запах, комерційний вигляд, тощо. Вологість зерна, як правило, обмежується 14,5-15%.

Експорт зерна з Європейського Співтовариства проходить через дві офіційні експортні біржі LIFFE (Великобританія) і MATIF (Франція). Пшениця, яка виставляється на продаж на LIFFE, повинна походити з країн ЄС і відповідати вимогам, які відрізняються від вимог до «зерна стандартної якості» в бік забезпечення більш високого рівня якості.

На французькій біржі MATIF продається пшениця борошномельних сортів, яка використовується виключно для виробництва високоякісних хлібобулочних виробів. Хоча необхідний вміст клейковини не вказується, цей показник, як правило, не буває нижче 28%.

Виходячи з специфікації контракту МАTIF країна походження значення не має, однак, через біржу субсидується тільки експорт пшениці французького походження.

Таким чином, по багатьом показникам якості зерна, що ввозиться в ЄС, висуваються більш високі вимоги, ніж до «зерна стандартної якості». Необхідно врахувати, що згідно нормативам країн ЄС "стандартна" якість не передбачає високу якість, а лише означає середню якість зерна за зразками в регіоні.