Використання полімерних матеріалів для покращення властивостей шкір

В. М. Кібзун, к.т.н., доцент,

І. В. Магузка, магістр

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

Т.М. Кіреєва, м. Донецьк

Розвиток теорії та удосконалення процесів шкіряного виробництва і особливо хімічної технології цих процесів дозволяє успішно вирішити задачу подальшого поліпшення якості шкіри, в тому числі знизити її водопроникність, підвищити зносостійкість, стійкість до дії хімічних реагентів, мікроорганізмів і радіації, одержати шкіру, більш рівномірну по щільності на усіх топографічних ділянках, ліквідувати віддушистість.

Для поліпшення якості шкір використовують: водні дисперсії полімерів; водорозчинні синтетичні полімери; кремнійорганічні сполуки; синтетичні дубителі (синтани); карбоксиметилцелюлоза; похідні вуглеводородів нафти; білкові наповнювачі, та ін.

При використанні акрилової емульсії шкіри мають більш щільну поверхню, поли та вороток стають більш повними ніж до опорядження. Приріст товщини залежить від концентрації полімеру і складає від 4 до 7%, але при цьому спостерігається зменшення площі на 1,5 - 3%.

Опорядження шкір мономерами акрилової кислоти з послідуючою полімеризацією їх на волокні дозволяє підвищити зносостійкість шкіри на 75%. У шкіряній промисловості використовують полімеризаційні полімери (поліізобутилен, поліізопропілен, бутилкаучук, полістирол, акрилові смоли, полівшілхлоридні) поліконденсаційні полімери (поліаміди, кремнійорганічні полімери, епоксидні смоли, фенолформальдегідні аміносмоли та інші). Найбільш широке застосування знаходять аміно- та кремнійорганічні смоли.

Зносостійкість шкір, оброблених поліізобутиленом марки П-118 підвищується на 80% у порівнянні з ненаповненими шкірами, при цьому спостерігається збільшення площі шкіри та зниження водопроникливості на 20-40%. Опорядження шкір бутилкаучуком знижує водопроникність їх у два рази. При наповненні хромових шкір полівініловим спиртом підвищується міцність та поліпшуються фізико-хімічні властивості, при цьому паропроникливість шкіри не знижується.

Епоксидні смоли марок ЕД-5, ЕД-6, ЕД-13 та ЕД-15, які відрізняються між собою молекулярного вагою, використовують для наповнення та дублення шкір, при цьому значно підвищується їх зносостійкість. З фенолформальде-гідних смол у шкіряному виробництві використовують новолачні смоли, як складову частину синтетичних дубителів, а також самостійно в якості дублячої смоли. При цьому зносостійкість шкір підвищується на 30%) і більше. Сечовино- та меланіноформальдегідні смоли мають чітко виражену дублячу дію та використовуються в якості дубителівта наповнювачів у виробництві шкір. В теперішній час використовують вітчизняний препарат карбомол (диметілосечовина) та препарат триметіломеламін (Чехія). Шкіри, оброблені диметілмочевиною мають строк носки 151 добу, а не оброблені -І менше 88 діб, крім того значно збільшуються пружні властивості шкір.

Для заповнення пор в шкіряній тканині використовують кремнійорганічні сполуки. Одна з найважливіших властивостей кремнійорганічних рідин є їх гідрофобність та здатність надавати обробленим цими матеріалами шкірам водовідштовхуючих властивостей.

У шкіряному виробництві використовують гідрофобізіровану рідину ГКЖ-94, ГЮК-10 та ГКЖ-11, які відрізняються один від одного ступеню полімеризації. Перевагами наповнення та гідрофобізації шкір кремній-органічними сполуками в порівнянні з іншими речовинами є їх висока термостійкість (стійкість, до високих та низьких температур), а також повна гідрофобність, при цьому не спостерігається зниження інших позитивних властивостей шкір. Опорядження кремнійорганічними сполуками значно знижує водопромокання шкірта водопроникність.

Принаповненні хромових шкір синтетичними дублячими речовинами встановлено, що різні синтани по-різному впливають на властивості шкіри, хоча завжди підвищується гідрофільність.

3 похідних вуглеводів нафти у шкіряному виробництві використо-вують синтетичні жирові кислоти - для наповнення, а мила та ефіри цих кислот в якості емульгаторів та пластифікаторів. З солей жирних кислот використовують хромолан, квілон, велан, бавон, перлоріл та інші.

Для оздоблення шкір використовують різні полімерні матеріали. Для шкір з лаковим покриттям застосовуютьпереважно розчини двокомпо-нентних лаків у органічних розчинниках. До першого компонента входить рицинова олія, розчинена в циклогексаноні, пластифікатор і розчин нітрату кобальту. Другий компонент: поліізоціанат і толуіленді-ізоціанат, розчинені в бутилацетаті. Застосовують також лаки із чотирьох розчинів, які змішуються перед нанесенням. Покриття має високу адгезію, стійке до багаторазового згинання.

Розглянуті полімерні матеріали та методи їх введення в технологічні процеси виробництва що дозволяє отримати натуральні шкіри с заданими. властивостями.

Література:

1. Байбакова Л.І. Товарознавство. Непродтовари: взуттєві і хутряні вироби: Підручник. - К.: Вища школа 2007. – 183 с.

2. Лойко Д.П. Кібзун В. М. та інш. «Товарознавство непродовольчих товарів». Підручник для технікумів. За ред. Затверджено МОН України.- К.: Знання, 2008 - 606 с.