Визначення якості шкіри, що використовується для виготовлення низу взуття

О.О. Зубарєва, магістр

В.М. Кібзун, к.т.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

На сучасному етапі розвитку шкіра посідає важливе місце у шкіряної промисловості. Натуральна шкіра є основним матеріалом для виготовлення споживчих товарів різного призначення.

Різноманітність шкір дуже велика, властивості та її призначення залежать від особливостей сировини і техніки обробки.

У залежності від призначення виділяють шкіри: для взуття; технічні; шорно-сідельні та сириця; для швейних виробів; и для рукавичок і рукавиць; галантерейні; для протезних виробів; для деталей музичних інструментів; пергамент; для меблів; спецпризначення.

Крім загальної класифікації шкір існує поділ їх за видами сировини, за методами дублення, способом і характером обробки, конфігурації, товщині, площі.

Шкіри длянизу взуття одержують переважно зі шкур великої рогатої худоби й у меншій кількості – зі свинячих шкур і кінських хазів (ділянок шкур, що покривають круп коня). Ці шкіри відрізняються підвищеною товщиною і твердістю. Виробляють їх комбінованими методами дублення.

За призначенням шкіри для низу взуття бувають:

• підошовними товщиною 3,6 – 6 мм – переважно чепраки (центральні ділянки шкір великої рогатої худоби) і кінські хази;

• устілковими – воротки, товщиною менш 3,5 мм;

• для каблукових фліків (шарів набірного каблука).

Свинячі підошовні шкіри для низу взуття відрізняються дещо меншою товщиною.

В залежності від ступеня твердості розрізняють шкіри для взуття ниткових і клейових методів кріплення і шкіри для взуття гвинто-цвяхових методів кріплення (більш тверді).

Необхідно виділити, що в умовах сучасного ринку як для споживачів так і для виробників важливості набуває якість готових виробів.

Якість товару є одним із його основних характеристик, що надають вирішальний вплив на створення споживчих переваг і формування конкурентноздатності. Це обумовлено сутністю категорії якості.

Важливим фактором що впливає на якість готових виробів із натуральної шкіри є вихідна сировина, що використовується в процесі виробництва.

Згідно з міжнародним стандартом ІSО 8402-94 під якістю розуміється сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені або передбачувані потреби.

Номенклатура показників якості шкіряної сировини представлена у ДСТУ 3177-95 «Шкіра. Номенклатура показників якості». Цей стандарт поширюється на шкіру різноманітного призначення і встановлює номенклатуру її якості. Стандарт використовується під час розробки продукції, нормативної документації на неї, проведення науково-дослідних робіт. Вимоги даного стандарту є обов’язковими.

Відповідно до ДСТУ 3177-95 «Шкіра. Номенклатура показників якості» всі показники якості шкір поділяються на обов’язкові та рекомендовані.

Розглянемо більш детально номенклатуру показників якості шкір, що використовуються для низу взуття гвинтового і цвяхового методів кріплення.

До обов’язкових показників якості шкір даного типу відносяться: товщина; масова частка вологи; границя міцності під час розтягування; міцність тримання шпильки у сухому та вологому стані (визначають для шкір цвяхового методу кріплення); число продубу.

До рекомендованих показників якості шкір для низу взуття гвинтового і цвяхового методів кріплення відносяться: гігротермічна стійкість (визначають за вимогою споживача); опір стиранню у повітряно-сухому та вологому стані (визначають для шкір, призначених для підошв, за вимогою споживача); вологомісткість (визначають для шкір, призначених для підошв); масова частка речовин, екстрагованих органічними розчинниками; масова частка загальних воло вимивних речовин; масова частка оксиду хрому; масова частка діоксиду цирконію та діоксиду титану; pH хлоркалісної витяжки.

Показники якості готових до використання шкір поділяють на такі основні групи:

• естетичні - досконалість виробничого виконання;

• ергономічні - гігієнічні показники;

• показники надійності - довговічності.

При естетичній оцінці шкіри основними показниками є структура і характер лицьової поверхні, колір, м'якість, пружність і т.д.

Отже, натуральна шкіра є матеріалом, призначеним для виробництва в більшій мірі взуття, одягу, шкіргалантерейних виробів та інших споживчих товарів, що створюються на база шкіряної сировини. Якісна шкіра – це сукупність її властивостей, що забезпечують можливість виготовлення необхідних виробів з гарним зовнішнім виглядом, з відповідністю вимогам естетики і моди, що є зручнимипри експлуатації, мають високі гігієнічні властивості та незмінюваність властивостей шкіри протягом досить тривалого часу, однорідність властивостей, особливо фізико-механічних.

Виходячи з цього, необхідним є дотримування ретельного контролю усіх аспектів виробництва, бо якість натуральної шкіри залежить від виду сировини з якої вона виготовлена, які має властивості стосовно як вимог нормативної документації на певний вид товару, так і переваг споживачів.

Література:

1. ДСТУ 3177-95 «Шкіра. Номенклатура показників якості».

2. ІSО 8402-94 «Управление качеством и обеспечение качества – Словарь».

3. Товарознавство. Непродовольчі товари: підручник / Д.П. Лойко [та ін.]; за ред. проф. Д.П. Лойко. – К: [Б:В.], 2007. – 606 с.