Вплив рослинних барвників на формування екологічної безпеки текстильних матеріалів

О.М. Гущак, асистент

Львівський інститут економіки і туризму, м. Львів

Проблема формування ринку екологобезпечних груп товарів в Україні тісно пов’язана з широким використанням в різних галузях промисловості (в тому числі легкій та текстильній) екологічно чистої рослинно-технічної сировини (РТС). Як свідчить аналіз літературних джерел обсяги виробництва продукції з використанням РТС в останнє десятиліття постійно зростають у всьому світі. Більше того, у багатьох економічно розвинутих країнах вже створені та успішно функціонують ринки екологобезпечних на базі широкого використання різних видів рослинно-технічної сировини.

Практичний інтерес представляє розкриття механізму підвищення екологічної безпеки текстильних матеріалів в результаті їх світлостабілізації перспективними та поширеними в природі видами рослинних барвників.

Необхідність оцінки ролі рослинних барвників у формуванні екологічної безпеки текстильних матеріалів і виробів диктується низкою причин, а саме:

• потребою обґрунтування пріоритетної сфери застосування рослинних барвників для екологізація текстильного виробництва, враховуючи широту їх асортименту і багатофункціональність властивостей;

• поглибленим дослідженням саме тих властивостей рослинних барвників, які визначають рівень їх екологічної безпеки, а також безпеку пофарбованих ними текстильних матеріалів і виробів;

• потребою обґрунтування вибору об’єктивних критеріїв і методик для оцінки екологічної безпеки текстильних матеріалів і виробів в практиці роботи текстильної промисловості, сфери торгівлі, установах Держспоживстандарту та інших заціплених відомствах;

• доцільністю використання для оцінки екологічної безпеки текстильних матеріалів і виробів принципів екологічної сертифікації, експертизи та аудиту.

Аналіз забруднень у викидах текстильних підприємств показав що до їх складу входять такі основні компоненти: окисли заліза, окисли та інші сполуки марганцю, окисли заліза, сажа, сірчистий ангідрид, сірководень, фенол, оцтова кислота, мінеральні масла, бавовняний пил.

Слід зазначити, що навіть виробництво окремих видів натуральних волокон пов’язане з певними екологічними проблемами. Так, наприклад, для забезпечення врожайності бавовнику використовується велика кількість води для зрошування, а також мінеральних добрив і пестицидів, залишки яких під час поливання забруднюють ґрунт і ріки.

Висока токсичність відходів при виробництві багатьох видів хімічних волокон різко загострила екологічну ситуацію у районах їх виробництва.

Формування екологічної безпеки текстильних матеріалів і виробів побутового та спеціального призначення залежить від багатьох чинників. Основні з них:

• екологічна чистота сировини – волокон, барвників, апретів, текстильно-допоміжних речовин та інших хімікатів

• екологічна безпека технології прядильного, ткацького і фарбувально-обробного виробництва;

• екологічно обґрунтовані та безпечні для здоров’я людини умови транспортування, зберігання, експлуатації та утилізації текстильних матеріалів і виробів.

Оцінюючи екологічну ситуацію на окремих етапах текстильного виробництва, слід зазначити, що найбільш гостро вона стоїть на підприємствах фарбувально-оздоблювального виробництва.

Як відомо, формування асортименту і споживних властивостей текстильних матеріалів і виробів практично неможливе без широкого застосування для їх забарвлення різних класів синтетичних барвників.

Незважаючи на багаторічні зусилля хіміків, технологів, екологів і певні досягнення, вирішення проблеми екологічної безпеки багатьох марок синтетичних барвників, як і технології фарбувального виробництва в цілому, ще далеке до завершення. Тому, одним з радикальних шляхів зниження токсичності при одночасному підвищенні якості забарвлень, як свідчить зарубіжний досвід, є часткова заміна синтетичних барвників екологічно чистими рослинними барвниками аналогічних кольорів.

Для обґрунтування екологічної та економічної доцільності більш широкого застосування рослинних барвників у текстильному виробництві, були досліджено показники колористичних характеристик і стійкості забарвлень рослинних барвників, найбільш поширених в Україні

Отримані результати досліджень можуть бути використані при проектуванні текстильних одягових і декоративних матеріалів не тільки з заданою стійкістю їх забарвлень і субстрату до дії різних чинників, але й формування необхідного рівня їх екологічної безпеки за рахунок заміни синтетичних барвників рослинними, а також більш оптимального використання потенційних ресурсів окремих компонентів в цих матеріалах (волокон, барвників, протравлювачів).