01.03.2013 – Лекція 5

Внутрішня структура парламенту:

- конституційно-правовий статус депутата (парламентаря)

- правовий статус керівних органів

- правовий статус фракцій

У нижній палаті всіх парламентів світу, крім парламенту Великої Британії, кількість депутатів більша, ніж у верхній палаті.

Конституційно-правовий статус парламентаря включає:

І. Депутатський мандат

ІІ. Депутатський імунітет

ІІІ. Депутатський індемнітет

IV. Принцип заборони поєднання депутатської діяльності з іншими видами діяльності

Імперативний мандат:

1) депутат відповідальний перед своїми виборцями за результати свого голосування в парламенті

2) депутат може бути відкликаний своїми виборцями

3) депутат розглядається як представник певного виборчого округу

В основі імперативного мандату лежать ідеї Жан-Жака Руссо щодо природи народного суверенітету: суверенітет як право не може бути переданий депутату, а передається лише право голосування (право прийняття рішень). Імперативний мандат до певної міри архаїзм в КонПр, фактично він існує в Китаї та Кубі.

Вільний мандат:

1) депутат є представником не одного конкретного округу, а всього народу

2) депутат не може бути відкликаний своїми виборцями

3) депутат не несе формальну юридичну відповідальність перед виборцями за результати своєї діяльності, але фактично, він, усвідомлюючи наслідки такої діяльності на наступних виборах, до певної міри керується інтересами виборців.

У Великій Британії депутат балотується за округом свого проживання.

Існує 3 моделі депутатського імунітету:

1) “слабка” модель (Велика Британія) – фактично відсутній депутатський імунітет, для притягнення парламентаря до відповідальності потрібна формальна згода спікера.

2) обмежений імунітет:

- у США – застосовується лише протягом перебування в Конгресі та під час пересування до Конгресу та у зворотному напрямку; депутатський імунітет обмежується тим, що він не поширюється на випадки вчинення парламентарем державної зради, іншого злочину або порушення громадського порядку.

- у Німеччині – парламентар може бути затриманий без згоди парламенту лише на місці вчинення злочину або на наступний день після цього; в інших випадках необхідна згода Бундестагу.

3) абсолютний імунітет – в будь-якому випадку притягнення депутата до кримінальної чи адміністративної відповідальності необхідна згода парламенту.

Депутатський індемнітет:

1) винагорода депутату за його професійну діяльність:

- постійна заробітна плата

- заробітна плата за кожен день перебування в парламенті

- доплата за участь в розробці законопроектів

2) відсутність відповідальність депутата за його висловлювання в парламенті:

- абсолютний – в будь-якому випадку не несе відповідальності;

- відносний – відповідає тільки тоді, коли висловлювання містять образу чи наклеп.

У Франції існує штраф за відсутність на сесіях.

Поєднання депутатської діяльності з іншими видами діяльності

Цей принцип насамперед залежить від форми державного правління.

В країнах з президентською формою державного правління парламентар не може поєднувати свій мандат з участю в органах виконавчої влади. В країнах з парламентарною формою правління парламентар одночасно може бути членом уряду і членом парламенту. В країнах із змішаною формою правління може діяти як перший, так і другий варіант поєднання депутатського мандату з участю в уряді, однак за загальним правилом парламентар

не може займатися будь-якою іншою оплачуваною діяльністю, крім наукової, викладацької і творчої.

Депутатська (партійна) дисципліна:

- жорстка /н-д, парламент зі 100 осіб, 2 фракції: 60 та 40; 32 за, 28 проти; 10 за, 30 проти/

-

Правовий статус спікера

В тих країнах, де функціонують однопалатні парламенти, спікер обирається безпосередньо самим парламентом. В країнах з двопалатним парламентом спікер верхньої та нижньої палати обирається безпосередньо парламентом; однак в окремих випадках спікер нижньої палати обирається безпосередньо парламентом а спікер верхньої палати призначається в інший спосіб (н-д, в Нідерландах голова верхньої палати формально призначається монархом зі складу запропонованих верхньою палатою трьох осіб; при цьому фактично на посаду голову верхньої палати призначається особа, запропонована прем’єр-міністром).

В країнах з президентською формою правління головою верхньої палати є віце-президент (США, в цьому випадку віце-президент розглядається як представник певної політичної сили і є формально зв’язаним в парламенті).

У ФРН в Бундесраті раз в 6 місяців змінюється спікер зі складу осіб, які представляють землі.

У ФРН 90% законопроектів подається урядом, а 10% – парламентом.

У світі законодавча функція парламенту поступово обмежується.

Парламентський контроль здійснюється у формі запитань уряду, за результатами таких запитань парламент не приймає рішень, більш того, відповіді урядовців не обговорюються. Парламенту відводиться година, протятого якої раз в тиждень урядовці дають відповідь на дані питання.

Інтерполяція – процедура, в процесі якої заслуховується міністр або прем’єр-міністр, після чого в парламент здійснюється обговорення опитів, внаслідок цієї процедури уряду може бути висловлена резолюція недовіри.

Парламентські слухання – створюються комісії, які розслідують питання діяльності органів державної влади і за висновками цих комісій провадяться парламентські слухання, які безпосередньо не мають юридичних наслідків, але в окремих випадках призводять до масштабного суспільного резонансу.

Інститут імпічменту

Спеціально створені парламентом органи (інститут омбудсмана, рахункова палата…)