22.02.2013 – Лекція 4

Співвідношення понять “федерація” і “конфедерація”

Показовий приклад: Швейцарія – федерація.

Європейський союз: складно визначити.

Різниця полягає в тому, що будь-яке рішення конфедеративних органів потребує обов’язкового затвердження на рівні структурних частин конфедерації, в той час як рішення федеративних органів набуває чинності для суб’єктів федерації автоматично. Це основний критерій розмежування, і відповідно до нього можна стверджувати, що Європейський союз – федерація, оскільки рішення … поширюються на всіх країн, що до нього входять.

Автономії

І. Національно-територіальні автономії – утворюються як результат дії наступних обставин:

1) на певній території держави проживають окремі етнічні групи

(н-д: Північна Ірландія у Великій Британії, Гренландія в Данії);

2) історичні особливості розвитку певної території з точки зору культури, релігії

(н-д: Аджарська республіка в Грузії, о-ви Мадейра в Португалії);

3) історичні особливості розвитку території з точки зору політики та економіки

(н-д: в кінці XX століття до Китаю було приєднано Гонконг (належав Великій Британії) та Макао (належав Португалії);

4) існування автономій є результатом принципу територіальної організації влади

(н-д: …)

Національно-територіальні автономії поділяються на:

1) законодавчі (політичні):

- в них обирається свій парламент, який приймає місцеві закони та формує уряд автономії, при цьому представник центральної влади (н-д, губернатор) має право застосувати вето щодо таких законів);

- діють на підставі статуту автономії (конституції) або на підставі положень конституції держави, в яких закріплюється спеціальний статус певної адміністративно-територіальної одиниці;

- фактично статус законодавчих автономій є близьким до статусу суб’єкта федерації, однак на відміну від федерацій, в межах законодавчих автономій не існує окремої судової системи (дворівневої судової системи), хоча може існувати інститут подвійного громадянства;

(н-д, Аландські о-ви у Фінляндії, Гренландія у Данії)

2) адміністративні:

- існує представницький орган, але ніколи не називається парламентом;

- існує жорстка система контролю за рішеннями представницького органу.

(н-д, у Китаї…)

ІІ. Персональні автономії (н-д, у Фінляндії).

ІІІ. Корпоративні автономії – пов’язані з лінгвістичним фактором.

Законодавча влада. Парламент. Парламентаризм.

В юридичній літературі використовується два терміни: “легіслатура” та “парламент”.

Використання терміну “легіслатура” пов’язане з основною рафінованою функцією парламенту – функцією прийняття законів. Цей термін традиційно використовується в США та Великій Британії.

Термін “парламент” походить від фр. “розмовляти”. При його використанні акцентується увага, що окрім законодавчої функції парламенту виконує установчу, контрольну та інші суспільно важливі функції.

Те, що було до буржуазних революцій, було не парламентом, а станово-представницьким органом.

Ознаки парламенту:

1) основна функція – законодавча;

2) має установчу функцію, оскільки розглядається з точки зору народного (національного) суверенітету;

3) діє на постійній основі;

4) є колегіальним органом;

Моделі парламенту: