16.02.2013 – Лекція 3

Політико-територіальна організація державної влади ( = територіальний устрій)

1. Унітарна державна.

2. Федеративна держава.

3. Автономія.

Критерії, які визначають політико-територіальну організацію державної влади:

1) характер взаємовідносин між вищими та місцевими о.д.в.;

2) кон-пр статус місцевих органів влади, а також юридична сила нпа, виданих місцевими о.д.в.;

3) наявність або відсутність права на сецесію, тобто права на вихід зі складу держави;

4) характер політико-правового зв’язку особи з державою та структурною частиною цієї держави.

Унітарна держава:

1. Єдина конституція, яка діє на всій території держави без жодних виключень та обмежень.

2. Єдина судова система.

3. Єдина правова система.

4. Єдина система вищих органів державної влади.

5. Єдина фінансова і податкова система.

6. Складається з адміністративно-територіальних одиниць, які є складовими держави і в яких відсутня самостійність.

Показовим з точки зору класифікації форми територіального устрою є приклад Великої Британії, яка може бути віднесена до т.зв. змішаного типу державного устрою, оскільки окремі частини Великої Британії наділені правами, що не характерні для територіальних одиниць унітарної держави.

Н-д, відповідно до унії 1707 року, за якою Шотландія стала складовою Великої Британії, Шотландія зберегла власну правову систему і судову систему.

Так само, значною самостійністю у складі Великої Британії характеризується статус Північної Ірландії та Уельсу. На території цих складових Великої Британії діють власні парламенти та уряди.

* Федерації в Європі:

Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Німеччина, Російська Федерація, Швейцарія.

Федерації на інших континентах: Бразилія, Індія, Пакистан.

Всі унітарні держави умовно можна класифікувати на 3 види:

1) централізовані:

- відсутність місцевих органів влади, які б обиралися безпосередньо територіальної громадою адміністративно-територіальних одиниць;

- цей вид унітарної держави характеризується максимально низьким рівнем демократизму (країни Центральної Африки);

2) відносно централізовані/децентралізовані:

- місцеві органи державної влади обираються населенням територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці однак поруч з цим існують і призначувані центральною владою місцеві органи влади (Франція);

3) децентралізовані:

- відсутні призначувані центром органи державної влади, відтак контроль центральної влади за діями місцевої влади здійснюється лише опосередковано через затвердження і фінансовий контроль за виконання місцевого бюджету (Велика Британія).

Федерація:

1. Наявність вищих органів державної влади і органів суб’єктів федерації.

2. Наявність дворівневої судової системи.

3. Наявність дворівневого законодавства.

4. Право на сецесію (це право може бути як конституційно закріпленим, так і формально не зафіксованим).

5. Наявність подвійного громадянства: громадянства федерації та громадянства суб’єкта федерації.

6. Двопалатна структура парламенту; одна палата розглядається як загальнонаціональний представницький орган, а друга палата – як представницький орган суб’єктів федерації.

Однак наявність двопалатного парламенту ще не свідчить про федеративний устрій держави.

Будь-яка федерація має ДП, але не будь-яка держава з ДП – федерація.

Існує певна залежність між розмірами території держави, кількістю населення та типом адміністративно-територіального устрою, проте є винятки: Бельгія – федерація, Китай – унітарна держава.

В Конституції Іспанії сказано, що Іспанія – унітарна держава, однак фактичний характер організації влади свідчить про те, що її слід відносити до федеративних держав (Андалусія, баски, Каталонія).

Іноді федеративний устрій – єдина змога зберегти державність (н-д, в Бельгії частина населення –фламандці (Фландрія), а інша частина – франкофони (Волонія); Брюссель – територія з окремим статусом, оскільки формально знаходиться у Фландрії, але більшість брюссельців спілкується французькою).

В Італії велика конфронтація між південними (бідними, не достатньо розвиненими) та північними (багатими, розвиненими) регіонами.

Біполярні федерації – федерації, які складаються з двох частин (Чехословаччина до її поділу; утворилася, щоб Чехія зберегла незалежність від Австрії, а Словаччина – від Угорщини). Як правило, біполярні федерації досить нестійкі, оскільки одна частина так чи інше буде домінувати над іншою.

Федерація Індія має сильну центральну владу.

Всі федерації за співвідношенням компетенції між центральною і місцевою владою умовно можна поділити на такі види:

1) американська модель – за цією моделлю існує виключна компетенція центральної влади: все, що “не входить” до компетенції центральної влади, належить до повноважень суб’єктів федерації (інакше кажучи, в Конституції закріплюється лише компетенція центральної влади);

2) в Конституції чітко визначається окремо компетенція центральної влади і компетенція суб’єктів федерації;

3) в Конституції визначається компетенція центральної влади і т.зв. конкуруюча компетенція; в такому випадку у випадку конфлікту між центральною владою і суб’єктом федерації остаточне рішення приймається центральною владою (н-д, Німеччина).

При сильній децентралізації влади вирішується ряд проблем. Наприклад, адміністративно-територіальним одиницям не нав’язуються політичні позиції центральної влади.

попереднє + територіальний устрій, автономії, законодавча влада

Конституція Індія, Італія, Німеччина + попередні