Ризик банкрутства та методи його оцінки

Фулмер, обробивши дані 60 п-тв, розробив модель з 9 факторів, на основі якої можна визначити перспективу розвитку даного п-ва ( збанкрутує воно чи ні ), розрахувавши коефіцієнт Фулмера:

Кф = 5,528х₁+0,212х₂+0,073х₃+1,27х₄-0,12х₅+2,335х₆+0,575х₇+1,083х₈+0,894х₉, де

х₁₌ нерозподілений прибуток / баланс

х₂₌ виручка / баланс

х₃= прибуток до оподаткув / власний капітал

х₄= грошовий потік / зобов'язання

х₅= довгострок. зобов’яз / баланс

х₆= короткострок. зобов’яз / баланс

х₇= log₁₀ (матеріальні активи/5,32), де 5,32 – курс НБУ долара до гривні

х₈= оборотний капітал / зобов'язання

х₉= log₁₀( прибуток до оподат + сплата % )/ сплата % )

Якщо Кф < 0 ( 0,2 ), то п-во чекає банкрутство

Модель Альтмана передбачає розрахунок наступних фінансових коефіцієнтів: відношення оборотного капіталу до загальної суми активів, відношення чистого прибутку до активів підприємства. відношення прибутку до оподаткування до суми активів, відношення ринкової вартості акцій до загальної суми заборгованості та відношення виручки від реалізації до загальної суми активів. Потім розраховані коефіцієнти перемножуються на відповідні константи і додаються.

Диверсифікація портфеля цінних паперів і ризик

Процес збільшення кількості паперів у портфелі, результатом якого є зменшення портфеля без зменшення його очікуваної дохідності, називається диверсифікацією портфеля.

Сукупний ризик диверсифікованого портфеля менший від ризику окремих цінних паперів, що входять до нього. Це свідчить про те, і, властивий конкретному цінному паперу, є сумою двох складових: ризику, який може бути практично ліквідований включенням до диверсифікованого портфеля цінних паперів, і ризику, який не може бути зменшений через диверсифікацію оскільки це ризик, властивий даному цінному паперу. Це також означає, що стандартне відхилення не може адекватно оцінювати ризик окремого цінного папера, частина якого може бути ліквідована включенням до портфеля, інша — ні.

Ризик, що може може бути практично зменшений; до нуля включенням цього папера до диверсифікованого портфеля цінних паперів, називають несистематичним, або залишковим ризиком, ризиком компанії чи диверсифікованим.

Ризик цінного папера, що не може бути ліквідований через диверсифікацію, називають, систематичним, ринковим або недерсифікованим. Для кожного з цінних паперів величина системного і несистематичного ризику може бути різною, як і величина загального ризику.

Систематичний, або ринковий, ризик — це мінімальний рівень ризику за портфелем, який може бути досягнутий через диверсифікацію великої кількості випадково підібраних цінних паперів. Такий ризик відображає ризиковість ринку цілому, макроекономічну ситуацію і, звичайно, не може бути диверсифікованим. Систематичний ризик може приймати більше чи зменшення залежно від того, ринок яких цінних паперів розглядається. В результаті диверсифікованого портфеля цінних паперів загальний ризик за портфелем зменшується до рівня систематичного ризику.

Отже, систематичний ризик — це мінімальний рівень ризику, що властивий фінансовим активам, які перебувають в обігу на певному ринку. Його величина обумовлена видом фінансових активів, що є в обігу на конкретному ринку.

Якщо вважати цінні папери, що використовуються для розрахун­ку відомих фондових індексів, ринковим портфелем цінних паперів, для останнього можна розрахувати очікуваний дохід та стандартне відхилення. Очікуваний дохід за ринковим портфелем часто нази­вають середньоринковим, а відповідну ставку доходу — середньоринковою дохідністю. Стандартне відхилення о_р, обчислене для такого портфеля, відображає ринковий, або систематичний, ризик.

Для того щоб скоротити ризик за портфелем у процесі його ди­версифікації, використовують цінні папери, дохід за якими мало корельований. (Формально, якщо сформувати портфель з некорельова-них цінних паперів, ризик за ним дорівнюватиме нулю.) Чим менш корельовані цінні папери в портфелі, тим більшого ефекту можна досягти в результаті диверсифікації. Причому результат диверсифі­кації буде кращим у тому разі, коли цінні папери в портфелі не тільки мало корельовані між собою, а й не дуже корелюють з дохідністю ринкового портфеля цінних паперів.

Залежність ризику за портфелем від кількості цінних паперів у портфелі для різних категорій акцій: на гори­зонтальній осі — кількість цінних паперів у портфелі, на верти­кальній — стандартне відхилення в процентах за місяць. Загальний ризик за портфелем різко зменшується при зростанні кількості цінних паперів від 1 до 10. При збільшенні кількості цінних паперів до 20 ризик за портфелем наближається до ринкового ризику.

Чим вищий рейтинг цінних паперів, тим однорідніші за показниками компанії входять до відповідної групи, тим менша мінливість даних для розрахунку кривих, тим менший загальний ризик за портфелем. Проте незалежно від класу цінного папера більшу частину ризику за ним становить несистематичний ризик.

Дохідність добре диверсифікованого портфеля цінних паперів дуже корелює з ринковою дохідністю, а невизначеність ( ризик) такого портфеля відображає невизначеність ринку вцілому.