Вплив страхування на інвестиційний проект

Страхування інвестиційних ризиків у багатьох випадках є обов'язковою умовою надання засобів під проекти. Договір страхування гарантує відшкодування збитків від визначених видів ризиків, тим самим, забезпечуючи безпеку інвестора і підвищуючи привабливість інвестицій.

Страхування впливає па економічну ефективність інвестиційного проекту двояким способам.

По-перше, підвищення надійності вкладень зменшує ставку дисконту, збільшуючи тим самим чисту поточну вартість проекту (МРУ) і внутрішню норму прибутковості, а також зменшуючи строк окупності і змінюючи інші характеристики проекту

По-друге, страхування збільшує інвестиційні витрати проекту, оскільки вимагає регулярної (звичайно раз у рік) сплати страхових внесків У результаті зменшуються відповідні показники ефективності проекту

Підсумкове рішення про страхування визначених видів інвестиційних ризиків чи про відмовлення від страхування залежить від співвідношення цих двох різноспрямованих впливів. Очевидно, що використання страхування буде економічно вигідно тільки в тому випадку, якщо воно поліпшує показники економічної ефективності проекту.

Підприємницький ризик в системі фінансових. Класифікація підприємницького ризику

Підприємницький ризик-це ризик, що виникає в результаті будь-яких видів діяльності, пов’язаних з виробництвом товарів і послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково технічних проектів.

Розрізняють внутрішні (пов’язані з ймовірністю зазнати збитків або неотримання очікуваного прибутку в наслідок порушення своїми контрагентами або через інші причини, які не залежать від підприємця) і зовнішні (залежать від спроможності підприємця організовувати виробництво і збут продукції) підприємницькі ризики. На внутрішні ризики впливають рівень менеджменту, собівартість, якість і надійність продукції, умови збуту, реклама. Збиток від підприємницького ризику може бути прямим (це втрата основних та обігових коштів, фізичний та майновий збитки третіх осіб, фізичні втрати персоналу) та побічний (непрямий - це неотримання доходу або страчена вигода внаслідок перерви у господарській діяльності з різних причин).

Підприємницькі ризики можуть бути обумовлені наступними причинами: природними (землетруси, повені), знос споруд та будівель, несправність машин та обладнання, помилки персоналу, злочинні дії, невиконання своїх зобов’язань контрагентами, непередбачені витрати-судові та інші. Якщо підприємницька діяльність пов’язана з торговими операціями, то вона підпадає під комплекс комерційних ризиків, а якщо проводить на території інших країн-комплексу ризиків країни. Різні види підприємців можуть підпадати під дію окремих фінансових ризиків.

Метод доцільності витрат в системі управління підприємницьким ризиком

Метод доцільності витрат базується на аналізі фінансового стану підприємства і є одним з найпростіших методів оцінки ризику неплатоспроможності. Реалізація даного методу здійснюється в два етапи.

I. На першому етапі необхідно поділити всі активи підприємства на чотири групи з відповідними ступенями ризику неплатоспроможності та визначити питому вагу кожної групи в загальній сумі активів. До активів з мінімальним ступенем ризику відносимо кошти в національній та іноземній валюті та інші оборотні активи, тобто найбільш ліквідні активи. До активів з малим ступенем ризику належать незавершене будівництво, запаси підприємства та фінансові інвестиції. Активи, що характеризуються середнім ризиком включають нематеріальні активи, основні засоби, інші фінансові інвестиції, векселі одержані та витрати майбутніх періодів. Також до цієї групи активів належить вся дебіторська заборгованість підприємства крім довгострокової, яку ми відносимо до активів з високим ступенем ризику.

II. Економічною сутністю фінансової стійкості підприємства є забезпеченість його запасів та витрат джерелами фінансування. Тому для аналізу ризику неплатоспроможності підприємства перш за все необхідно розрахувати достатність джерел засобів підприємства для формування його запасів та фінансування витрат. Отже, на другому етапі використання методу доцільності витрат визначаємо ступінь ризику втрати фінансових коштів за допомогою ідентифікації потенційних зон ризику. Для цього розраховуємо такі показники, як: надлишок (нестача) власних засобів, надлишок (нестача) власних, середньострокових і довгострокових позикових засобів, а також надлишок (нестача) загального розміру основних джерел для формування запасів і витрат.