Доходність - ризик інвестиційних проектів: зміст взаємозв'язку

Між ризиком та очікуваним прибутком від інвестування існує пряма залежність. Чим вищий ризик, тим вищим повинен бути і очікуваний дохід. Якщо існує альтернатива вибору між вкладанням в два види активів з однаковою дохідністю, то обирають варіант з меншим ризиком недоотримання прибутку. Таким чином, проблема управління інвестиційним проектом складається з розробки програми розміщення капіталу, що забезпечує необхідну дохідність за умов мінімального ризику. Взагалі можна сказати, що критерієм ефективності проекту є співвідношення між: прибутковістю проекту та його ризикованістю.

Існує два основних підходи до проблеми кількісної оцінки ефективності інвестиційного проекту.

1) заснований на застосуванні простих статистичних методів оцінки.

2) пов'язаний з застосуванням методу дисконтування для врахування майбутніх платежів та їх внеску до загального прибутку. Методи дисконтування найбільш прийнятні для обліку різноманітних ризиків, що виникають в процесі реалізації проекту.

У контексті «Ризик-дохідність» цінні папери, які легко реалізуються на ринку з мінімальним ризиком втрати номінальної суми, характ. невисоким рівнем ризиковості

А низьколіквідні папери містять у собі ризик високий ризик для інвестора втрати інвест коштів. В принципі будь-які інвестиції містять у собі ризик. При цьому ризик буде різним при реалізації різних проектів чи купівлі (інвестиціях) різних видів цінних паперів і прямо пов’язаний із величиною очікуваного доходу. Треба зазначити що складові ризику при вибірці різних ЦП або видів вкладів можуть істотно змінюватись при загальному рівні ризику однаковому

Ризик втрати капіталу безпосередньо залежить від ринкового ризику та бізнес ризику, а ризик втрати очікуваної дохідності (доходу) – від процентного ризику та ризику зміни купівельної спроможності грошей.

Також ризик дострокового погашення ЦП, інфляційний ризик, процентній, кредитній, діловий – в сукупності всі формують загальний ризик, який порівнюється з його дохідністю.

З метою запобігання інвест ризикам в інструкції НБУ введено обмеження на обсяги інвест діяльності - Н11 – сума коштів на інвестиції не повинна перевищувати 50% капіталу.

Методи врахування невизначеності інвестиційних проектів і оцінка їх ризиків

Оцінка ризику проекту залежить, з одного боку, від нашої здатності ідентифікувати й уявляти сферу невизначеності, яка охоплює основні змінні проекту, а з другого від наявності інструментарію і методології аналізу впливу ризиків на прибутковість проекту.

При оцінці проектів найсуттєвішими є такі види невизначеностей: ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства й поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку; зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття кордонів тощо); невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін в державі; брак чи неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметрів нової техніки і технології; коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів тощо; невизначеність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих; виробничо-технологічний ризик; невизначеність інтересів, цілей та поведінки учасників, брак чи неточність інформації про фінансовий стан і ділову репутацію підприємств-учасників.

Особливість методів аналізу ризику інвестиційного проекту - використання імовірнісних понять та статистичний аналіз. Це відповідає сучасним міжнародним стандартам та являється доволі трудомістким процесом, що потребує пошуку та використання багаточисленної кількісної інформації. Вказана особливість даного ризику лякає багатьох підприємців, оскільки потребує особливих знань та навичок. Існує один вихід з положення - залучення кваліфікованих консультантів, яким ставляться завдання та надається набір всієї необхідної інформації.

В одних випадках можна обмежуватись більш простими підходами, які не передбачають використання ймовірністних категорій. Ці підходи є достатньо ефективними як для вдосконалення менеджменту підприємства протягом реалізації інвестиційного проекту, так і для обґрунтування доцільності проекту в цілому. Дані підходи пов'язані з використанням:

1. аналізу чуттєвості проекту до змін окремих факторів, які впливають на дохідність. До таких факторів належать ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється значення впливу цих факторів на загальну прибутковість проекту і відповідно до результатів вживаються заходи щодо ґрунтовнішої проробки інвестиційних планів та зниження ризикованості, пов'язаної з виявленими факторами;

2. аналізу прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестпроекту. Обчислення здійснюється за трьома варіантами: А. Базовий розрахунок за середніх, найбільш вірогідних умов; Б. оптимістичний варіант за найкращого перебігу подій за всіма факторами, що впливають на дохідність проекту; В. песимістичний варіант, в який закладаються найгірші можливі ситуації у країні й на конкретному ринку;

3. метод статистичних випробувань, за якого з допомогою електронно-обчислювальної техніки прораховується багато варіантів дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах їхніх змін. В результаті одержуються середні показники і статистичні характеристики їхньої варіації та розподілу для подальшого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників та рівень ризикованості проекту за різними напрямами.

Підсумовуючи всю попередню інформацію, будемо розрізняти дві групи підходів до аналізу невизначенності: 1. шляхом аналізу чуттєвості та сценаріїв; 2. шляхом оцінки ризиків, яка може бути проведена за допомогою різних ймовірністно-статистичних методів.

Як правило, в інвестиційному проектуванні використовуються обидва методи: спочатку перший, потім другий. Причому перший є обов'язковим, а другий - доволі бажаним, особливо, якщо розглядається великий інвестиційний проект.

Існує два основних підходи до проблеми кількісної оцінки ефективності інвестиційного проекту.

1) заснований на застосуванні простих статистичних методів оцінки.

2) пов'язаний з застосуванням методу дисконтування для врахування майбутніх платежів та їх внеску до загального прибутку.

Однак реалізація в повній мірі статистичного підходу в умовах сучасної української економіки є важкою за низкою причин. По-перше, в Україні відсутня статистична вибірка за багатьма необхідними складових інвестиційних проектів. По-друге, існує значна невизначеність у прогнозуванні майбутньої інвестиційної ситуації через політичні та економічні причини.

Тому найбільш простим та привабливим методом являється оцінка ризику шляхом зарахування додаткових складових до ставки дисконту - методи дисконтування найбільш прийнятні для обліку різноманітних ризиків, що виникають в процесі реалізації проекту. Метод дисконтування заснований на приведенні всіх майбутніх надходжень (враховуючи дивіденди та залишкову вартість активів) до вартості "сьогоднішнього дня" - визначає очікуваний негайний прибуток, що виникає одразу ж після прийняття рішення про інвестування. Його абсолютна величина буде менша номінальної суми всіх майбутніх платежів, що можливі в процесі реалізації проекту.

Основним параметром для застосування методів дисконтування є величина ставки дисконту (discount rate) - ставка доходу, що використовується для перерахування грошових сум, що підлягають сплаті або отриманню в майбутньому, до поточної вартості.

Ставка дисконту може бути визначена різними методами. Головними факторами, що визначають її величину, є так звана безризикова ставка та надбавка за ризик.

Види ставки дисконту (таблиця):

Вид грошового потоку - Вид ставки дисконту

Безборговий грошовий потік - Середньозважена вартість

Грошовий потік для власного капіталу - Вартість власного капіталу

Безборговий грошовий потік являє собою суму чистого доходу після сплати податків, нарахування зносу та інших балансових статей. Грошовий потік для власного капіталу відрізняється від попереднього тим, що з нього виключаються сплачувані відсотки за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями.

Найбільш адекватна оцінка інвестиційних проектів виходить при використанні у розрахунках грошових потоків для власного капіталу після сплати всіх податків. Крім того, є сенс використовувати ставку дисконту для реальної вартості, тобто з її складу потрібно відняти інфляційну складову.

Існує два найбільш застосовуваних підходи до визначення ставки дисконту для власного капіталу.

1) модель оцінки капітальних активів (САРМ — Capital Asset Pricing Model), яка називається також моделлю бета-коефіцієнтів,

2) кумулятивна модель («build-up» approach).

В кожній з них відбувається урахування ризику шляхом розрахунку відповідних уточнень до величини ставки дисконту. Опис моделей наводиться у відповідності з рекомендаціями Всесвітнього Банку (World Bank).

Модель оцінки капітальних активів (САРМ) ґрунтується на уявленні про те, що будь-який додатковий ризик для інвестора знаходить своє вираження у збільшенні очікуваної доходності інвестиційного проекту. В моделі розмір очікуваного доходу на власний капітал та відповідної ставки дисконту визначається на основі трьох компонентів: безризикової ставки дисконту, коефіцієнта J3 та ринкової премії за ризик.

Метод кумулятивної побудови ставки дисконту заснований на експертній оцінці факторів ризику. Аналогічно методу САРМ за основу розрахунків береться безризикова ставка доходу, до якої додається додаткова премія, що пов'язана з ризиком інвестування в конкретний проект.