Дюрація як метод управління гепом

Оцінка середньозваженого строку погашення (дюрації) дає мож­ливість застосувати удосконалений інструментарій аналізу активів та зобов'язань, чутливих до змін відсоткових ставок. В основі мето­ду лежить розрахунок дюрації стосовно всіх надходжень грошових коштів за активами та всіх виплат за пасивними операціями, які на­правляються вкладникам, кредиторам і акціонерам банку.

Для розрахунку дюрації портфеля необхідно: 1) обчислити сере­дньозважений строк погашення для кожного фінансового інстру­мента, що входить до складу портфеля; 2) зважити кожний розрахо­ваний показник за ринковою вартістю; 3) знайти суму всіх здобутих показників, яка й становитиме середньозважений строк погашення портфеля в цілому.

всього портфеля Dp (роки):

Dp=( m=1:E: M DFIm*FІm)/( m=1:E: M FІm)

де DFIm — дюрація 1-го фінансового інструмента, що входить до складу портфеля активів чи зобов'язань (т - 1,.М);

FІm - ринкова вартість м-го фінансового інструмента;

М - кількість фінансових інструментів у портфелі.

Здобутий показник характеризує зважений за вартістю середній строк погашення портфеля (дюрацію). Дібравши склад та структуру портфелів так, щоб середній строк погашення портфеля активів при­близно збігався із середнім строком погашення портфеля зо­бов'язань, банк може захиститися від негативного впливу ризику зміни відсоткових ставок.

Вартість активів має перевищувати вартість зо­бов'язань на розмір капіталу банку. Тому точніше співвідношення між середньозваженими строками погашення активів та зобов'язань відображається формулою:

Da = Dз * З/А

де Da — зважений за вартістю надходжень строк погашення порт­феля активів;

Dз — зважений за вартістю виплат строк погашення портфеля зобов'язань; 3 — загальний розмір (обсяг) портфеля зо­бов'язань; А — загальний розмір (обсяг) портфеля активів.

Оскільки відношення зобов'язань до активів має бути меншим за одиницю, то зі співвідношення випливає, що дюрація портфеля активів повинна бути коротшою за дюрацію портфеля зобов'язань. Тобто, незалежно від напрямку зміни відсоткових ставок активи банку повинні переоцінюватися швидше, ніж зобов'язання. Якщо виконується рівність то приведена вартість банківських акти­вів урівноважує приведену вартість банківських зобов'язань. Це практично повністю захистить банк від фінансових втрат внаслідок коливань ринкових ставок.

Якщо середньозважений строк погашен­ня портфеля активів не збалансований з аналогічним показником портфеля зобов'язань, то банк наражається на відсотковий ризик. Чим більша різниця між цими величинами, тим чутливішою до ко­ливань відсоткових ставок на ринку буде чиста вартість банку, тобто розмір акціонерного капіталу. Якщо середньозважений строк погашення портфеля зобов'язань істотно коротший порівняно з пор­тфелем активів, то капітал банку зростатиме зі зниженням ринкових ставок і зменшуватиметься з їх підвищенням.

Отже, загальне правило управління гепом залишається незмін­ним: за наявності додатного розриву між середньозваженими стро­ками погашення портфелів активів і зобов'язань (Da > Dз) вартість капіталу зростатиме в разі підвищення ставок на ринку і зменшува­тиметься зі зниженням відсоткових ставок; якщо розрив між серед­ньозваженими строками погашення портфелів від'ємний (Da < Dз), то підвищення ставок призведе до скорочення капіталу, а їх зни­ження — до збільшення капіталу.

Отже, щоб уникнути відсоткового ризику, менеджмент банку має намагатися максимально наблизити до нуля розрив між серед­ньозваженими строками погашення портфелів активів і зобов'язань. Зауважимо, що добір дюрації портфелів, тобто всієї сукупності ба­лансових позицій, утворює макрохедж лише в тому разі, коли при­ведена вартість портфеля активів дорівнює приведеній вартості пор­тфеля пасивів.

Ситуація, коли портфелі активів і пасивів банку повністю зба­лансовані як за середньозваженими строками погашення, так і за приведеними вартостями, називається імунізацією банку і означає захист від будь-яких змін у рівнях відсоткових ставок у межах планового горизонту, який за тривалістю дорівнює дюрації порт­фелів. Метод добору середньозважених строків погашення може застосовуватись щодо окремих балансових статей активів та паси­вів. Тоді утворюється мікрохедж, який частково захищає від відсот­кового ризику.