Валютні операції та управління валютним ризиком

Комерційні банки здійснюють різноманітні операції з іноземною валютою, а саме: купівлю та продаж валютних коштів. ведення банківських рахунків в іноземній валюті, надання позик та отримання кредитів у валюті, депозитні операції з валютою, дис­контування платіжних вимог в іноземній валюті, проведення опе­рацій з валютними деривативами і т. ін.

Валютний ризик відображає ймовірність фінансових втрат вна­слідок того, що курс однієї валюти щодо іншої зміниться протягом певного часу. У реальному житті валютні курси дуже рідко вдає­ться більш чи менш довго втримати на одному й тому самому рівні. Отже, валютний ризик існує майже завжди, коли здійснюються операції з іноземною валютою. Розмір валютного ризику залежить від розмірів валютної позиції, яку займає учасник у кожний конк­ретний момент часу, та від зміни валютних курсів на ринку.

Валютний ринок загалом (близько 80%) є позабіржовим, і ли­ше 20% валютних операцій проводиться на організованих валют­них біржах. Безперервне функціонування валютного ринку є головною йо­го особливістю, яка призводить до того, що банк, який мас відкри­ту позицію з іноземної валюти, наражається на валютний ризик навіть тоді, коли не працює.

Головними учасниками валютного ринку є банки, які здійс­нюють 50 — 70% всіх валютних операцій і тому називаються «особами, що формують ринок». Активну участь у торгівлі валю­тою беруть брокери, центральні банки країн, великі корпорації, ін­вестори, спекулянти, імпортери, експортери, туристи.

Валютні операції, пов'язані з купівлею та продажем іноземної валюти, поділяються на касові (готівкові) та строкові. До касових операцій відносять угоди типу «овернайт», коли купле­на валюта має бути надана в розпорядження покупця в день укла­дання угоди або наступного дня, та угоди спот, якими пере­дбачається поставляння валюти через два робочі дні від дати угоди. Якщо період від дати укладання валютної угоди до дати проведення реального обміну валютами — дати валютування, ста­новить понад два робочі дні, то операція називається строковою, або форвардною. Відповідно до умов проведення валютних опера­цій розрізняють два типи ринків: касовий (спотовий) ринок та строковий (форвардний) ринок.

І касовою і строковою угодою передбачається фіксація певного валютного курсу в момент її укладення. Касові угоди укладаються за поточним ринковим курсом — так званим спот-курсом валюти, а тому часто й сам ринок таких контрактів називають спотовим. Валютний курс, за яким здійснюються контракти на ринку строко­вих угод, називається форвардним курсом, а ринок відповідно — форвардним.

Переважна більшість усіх валютних операцій здійснюється на умовах спот. Два робочі дні, що відводяться на спотову операцію дозволяють перевести кошти в будь-яку країну і завершити оформлення угоди, незважаючи на різницю в часових поясах учасників торгівлі. Базою для проведення операцій спот слугують міжбанківські кореспондентські відносини.

У процесі здійснення спотових операцій банк може мати на меті:

• забезпечення потреб клієнтів банку в іноземній валюті;

• переведення однієї валюти в пішу;

• проведення спекулятивних операцій.

Банки використовують операції спот для підтримання міні­мальних робочих залишків на рахунках ностро в іноземних банках, а також для зменшення надлишків в одній валюті і покриття по­треби в іншій валюті.

На спотовому валютному Ринку найзначнішим є ризик зриву поставок, який виникає через несинхронну роботу ринків. Різниця в часових поясах призво­дить до того, що один з платежів проводиться раніше, ніж зустрічний платіж. Для зменшення ризику зриву поставки необхідно перевіряти фінансовий стан учасника, з яким проводиться валютна операція. У разі сумнівів можна обумовити в контракті, що зустрічний платіж буде здійснено після

отри­мання визначеної суми валютних коштів.

Інший тип ризику, пов'язаний з перерахунком валютних пото­ків, — операційний, виникає через помилки і зловживання у платіж­них та клірингових системах. Методом зниження цього типу ризику є посилення внутрішнього контролю за системами комунікацій.

Метою проведення строкових операцій з валютою може бути хеджувапня валютного ризику або одержання спекулятивних при­бутків. Строковими угодами передбачається фіксація всіх умов, у тому числі й форвардного валютного курсу, у момент підписання контракту.

Як правило, форвардний курс валюти відрізняється від спото­вого, оскільки на валютні курси впливає ряд економічних факто­рів, котрі п призводять до зниження або росту форвардних курсів відносно курсу спот.

Форвардні валютні курси формуються під впливом таких основних чинників:

1) внутрішній попит і пропозиція;

2) паритет купівельної спроможності;

3) етап фондового та грошового ринків країни;

4) різниця в рівнях інфляції однієї країни щодо іншої;

5) торговельний і платіжний баланс і політичні фактори:

7) втручання уряду країни шляхом:

• проведення операцій па відкритому ринку (купівля і продаж валюти)

• установлення нормативів резервування:

• регулювання облікової ставки центрального банку;

• створення морального клімату (риторичний метод впливу);

8) сприйняття або очкування майбутніх змін у рівнях валют­них курсів.

При проведенні строкових операцій з валютою основними ри­зиками є ризик зриву поставки та ризик невиконання умов фор­вардної угоди одним із учасників. Ризик зриву поставки супрово­джує і спотові і форвардні операції, але існує лише протягом одного дня на дату розрахунків. Ризик невиконання угоди вимірю­ється не повним обсягом контракту, а лише деякою його часткою, котра становить, як правило, 3 — 10% від суми угоди. Якщо один з учасників операції відмовляється виконувати взяті на себе зо­бов'язання, то можна знайти йому заміну і реалізувати контракт з деякими збитками, уникнувши значніших втрат. На ризик невико­нання угоди наражаються обидва учасники строкової операції.

З метою обмеження таких ризиків менеджмент банку може ви­користовувати метод лімітування, установлюючи максимальний розмір суми одного контракту. Крім того, розрахунок можна про­водити не одним, а двома переказами валютних коштів, коли дру­гий платіж здійснюється після одержання відповідної суми іншої палюги.

Валютні операції своп полягають в одночасному проведенні двох протилежних за змістом операцій: купівлі (продажу) валют­них коштів на умовах спот та продажу (купівлі) на умовах форвард. Якщо продаж валюти проводиться на спотовому ринку і од­ночасно укладається угода про купівлю тієї самої валюти на форвардному ринку, то це валютна операція своп, що мас назву репорт. Якщо ж ідеться про купівлю валюти на умовах спот у по­єднанні з одночасним продажем на форварді, то відповідну опера­цію називають депорт.

Валютний ризик при проведенні операцій своп виникає внаслідок зміни в протилежний бік дисконту або премії протягом форвардної о пері­оду. Але процедура попередньої фіксації форвардного валютного курсу дозволяє учасникам свідомо керувати процесом, укладаючи додаткові фінансові угоди за несприятливої зміни курсу. При наданні комерційною чи банківського кредиту в іноземній валюті виникає ризик, пов'язаний з можливістю неповернення кош­тів чи достроковим поверненням кредиту, коли постає проблема реінвестування. Такий тип ризику можна розглядати окремо як кре­дитний і як валютний, застосовуючи відповідні методи управління.