Ризик ліквідності. Методи управління

Ризик ліквідності пов'язують як з характеристиками окремого активу, так і з можливостями суб'єктів фінансового ринку. Проте в будь-якому випадку — це ризик того, що не зможуть бути вчасно задоволені потреби інвестора — власника активу чи юридичної осо­би — суб'єкта ринку в готівкових коштах.

Ризик ліквідності активу — це ризик того, що визначений актив не зможе бути швидко проданий за його ринкову або близьку до неї ціну. Для фінансового активу ступінь цього ризику знаходить відоб­раження у величині процентної ставки, що характеризує дохідність активу. Як правило, ліквідні активи мають досить розвинений вто­ринний ринок, який характеризується стабільністю цін і гарантує швидке перетворення даних активів у готівку.

Ризик ліквідності щодо до суб'єкта ринку — корпорації — це ри­зик того, що остання не зможе вчасно отримати готівкові кошти, щоб розрахуватись за своїми зобов'язаннями. Це означає, що у суб'єкта господарювання завжди мають бути активи, які можуть бути пере­творені на готівку за задовільною ціною в потрібній кількості й у необхідний момент часу. Потреби в ліквідності корпорації повністю визначаються структурою її пасивів.

Управління ліквідністю полягає переважно в управлінні лік­відними коштами, а також в управлінні графіками погашення позик та виконанні відповідних дій у майбутньому, спрямованих на підтрим­ку показників ліквідності на належному рівні. Банки підтримують відповідний рівень ліквідності, для того щоб вчасно виконати зобов'я­зання перед вкладниками банку та задовольнити попит на позики з боку потенційних позичальників. Для підтримки ліквідності на на­лежному рівні вони максимально узгоджують за термінами активи і пасиви і відмовляються в разі потреби від більш доходних, але менш ліквідних можливостей. При цьому стабільні банки мають більші можливості управління ліквідністю, ніж нестабільні банки, тому вони можуть більшою мірою використовувати в своїй діяльності кошти грошового ринку.

Страхові ризики. Їх класифікація

Головна ідея страхування полягає у розподілі втрат серед великої групи юридичних і фізичних осіб (страхової сукупності), які підлягають однорідному ризику. Вирівнювання ризиків за допомогою страхового механiзму має ту перевагу, що воно здiйснюється не лише в часi, а й у просторi, тобто серед суб'єктiв певного середовища. Проте вирiвнювання можна засто­сувати лише щодо певної кaтeгopiї ризикiв. Це, як правило, чистi ризики, котрі відповідають розглянутим далі критеріям.

1. Критерiй цiлковитоi випадковостi. Це означае, що подiя, яка є причиною збиткiв, має бути надзвичайною, а розмiр збитку ­непередбачуваним.

2. Критерiй однозначностi. Вимога однозначностi полягає в тому, що попри випадковiсть подiї мiж нею та кiнцевим резуль­татом (збитками) має простежуватися явний причинно­наслiдковий зв'язок. Отже, завжди потрiбна впевненiсть у тому, що обсяг коштiв на покриття збиткiв у разi настання даної випад­кової подiї вiдомий цiлком точно.

3. Критерiй оцiнюваностi у грошових одиницях. Оскiльки страхування базується на формуваннi грошових фондiв, то по­треби, якi стосуються обслуговування ризикiв, повиннi мати вартісну, грошову оцiнку.

4. Критерiй незалежностi. Незалежнiсть ризикiв полягає в тому, що вони не повиннi бути кимось навмисне викликаними, а також не повиннi легко кумулюватися пiд впливом iнших ризикiв.

5. Критерiй розмiру. Найбiльш страхувальними як щодо об­сягу збиткiв, так i щодо ймовiрностi їх настання є середнi ризики.

Отже, страховими є ризики, які відовідають цим критеріям.

За своїм походженням: природні(не залежать від діяльності людини), антропогенні(виникають внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей). За носіями ризику: майнові(носіями є майнові об’єкти та майнові інтереси власників), особисті( стосуються конкретних осіб). За критерієм розміру: катастрофічні, великі, середні, малі, незначні-ризик відносять до однієї із цих категорій залежно від ймовірності настання більших чи менших матеріальних втрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку; втрати в разі катастрофічних ризиків найбільші, а в разі незначних-найменші. Згідно з директивою ЄС ризики умовно поділені на великі(ті, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності) і масові(такі ризики, які немає підстав відносити до великих). За наслідками випадкових подій: чисті ризики(наслідок збитки або їх відсутність) та спекулятивні(прибуток, відсутність прибутку або збитку, збитки). За об’єктами страхування: особисте(об’єкти-життя, здоров’я, працездатність), майнове(майно в різних його видах) та страхування відповідальності. За формами проведення: обов’язкове і добровільне страхування. За економічною ознакою, а саме наявності або відсутності у договорі страхування інвестиційної складової: страхування життя(неризикове) і загальне страхування(не-життя, ризикове).