ЗагАльна характеристика інструментів хеджування ФінАнсового ринку

Похідні фінансові інструменти, або деривативи, — це інструмен­ти, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів. Ціни на похідні фінан­сові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покла­дено в їх основу і називаються базовими активами. Базовими акти­вами можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта тощо.

Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф'ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свопи. Оскільки всі вони пов'я­зані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, їх ще називають строкови­ми контрактами. Строкові контракти визначаються своїми специ­фікаціями — юридичними документами, в яких обумовлюється об­сяг базового активу в одному контракті, термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання (поставка активу чи розрахунки гро­шовими коштами) та інші характеристики.

Одні зі строкових угод є обов'язковими до виконання, інші дають право виконати чи не виконати угоду. Одні орієнтовані на поставку активу, покладеного в основу угоди, інші практично ніколи не закін­чуються реальною поставкою активу. Одні укладаються виключно на біржі, інші можуть бути як біржовими, так і позабіржовими. При­чому біржові строкові контракти передбачають дострокове й односто­роннє припинення зобов'язань через укладання угоди, протилежної за напрямом операції відповідному строковому контракту.

Використання строкових угод дає змогу учасникам ринку змен­шити ступінь ризику майбутніх операцій з купівлі-продажу активів на ринку, зменшуючи водночас і можливі прибутки чи збитки від та­ких операцій. При цьому продавець певного виду продукції страхуєть­ся за допомогою строкового контракту від можливого падіння ціни на дану продукцію в момент, коли йому потрібно буде її продати, а покупець продукції — від можливого зростання цін на момент купівлі даної продукції на ринку. Таке страхування від можливої несприятливої зміни цін на цей актив на реальному ринку за допомогою проведення операцій на ринку строкових угод називають хеджуванням. Причому стратегії хеджування за допомогою різних строкових угод різні.

Розрізняють довге та коротке хеджування. Якщо учасник ринку придбав з метою страхування від небажаної зміни цін на ринку стро­ковий контракт на купівлю певного активу, то вважають, що він здійснює хеджування купівлею, або довге хеджування. Якщо учас­ник ринку придбав контракт на продаж певного активу, то кажуть, що він здійснює хеджування продажем, або коротке хеджування. Вважають, що покупці мають підвищувальні тенденції, а продавці понижувальні. Тих, хто грає на підвищення цін, називають "биками", а тих, хто на пониження, — "ведмедями".

Коротке хеджування використовують власники активу для страху­вання від можливого падіння цін на цей актив, якщо такий актив потрібно через деякий час продати на ринку. Довге хеджування ви­користовують майбутні покупці для страхування від небажаного зро­стання цін на той актив, який буде згодом придбаний ними на ринку.

Під небажаними ціновими змінами на ринку можна розуміти зміни цін на широке коло фінансових, матеріальних активів, а також зміни різноманітних інструментів та індикаторів фінансового ринку. Це можуть бути зміни цін на продукцію, акції, зміни процентних ставок, валютних курсів тощо. Тому можна стверджувати, що ринок строко­вих угод є ефективним механізмом страхування від цінового, про­центного, валютного та інших фінансових ризиків.

На строковому ринку операції провадяться в основному реальними власниками активів і фінансовими посередниками. Власники активів займаються хеджуванням, тобто укладають строкові угоди з метою страхування від можливих цінових змін на реальному ринку. Фінансо­ві посередники рідко бувають зацікавлені в реальному володінні това­рами чи фінансовими активами, що покладені в основу строкових конт­рактів, їх метою є отримання спекулятивного прибутку від різниці в цінах купівлі-продажу строкових контрактів. Тому часто одних учас­ників строкового ринку називають хеджерами, а інших спекулянтами.

У цілому ринок строкових угод не тільки слугує ефективним ме­ханізмом страхування цінових ризиків, а й є високодохідним об'єк­том інвестування вільних фінансових ресурсів.