Лінія ринку цінних паперів

Графічним зображенням моделі САМР є лінія ринку цінних паперів (SML або ЛНР) і відображає лінійну залежність “дохідність-ризик” для цінних паперів певної компанії, тобто показує співвідношення між ризиком активів та потрібною дохідністю. Кожен портфель можна подати графічно в двомірному просторі, де на осі абсцис відкладають значення β, а на осі ординат їхні сподівані норми прибутку.

Має вигляд:

М(R_i)=R_Б+β(М(R_P)- R_Б),

де М(R_i) - очікуваний дохід за активом і;

R_{Б -} дохідність безризикового активу;

М(R_P) - очікуваний ринковий дохід.

Чим більш ризиковий актив, чим вищий коефіцієнт β, тим вищий рівень доходу має забезпечити відповідний актив. Коефіцієнт β, як i ринковий ризик, розраховують на основі даних за попередні місяці та роки. Отримані дані використовують для оцiнювання активів згідно з САМР. Маючи інформацію за попереднi роки, інвестор може оцiнити коефiцiєнт β окремої компанiї. 3 допо­могою коефiцiєнта β iнвecтop може, користуючись ЛНР, оцiнити потрiбну ставку доходу, яку має забезпечити акцiя компанiї. Для багатьох компанiй, акцiї яких перебувають в обiгу на ринку, вiдомi коефiцiєнти β. Порiвнюючи цi коефiцiєнти з дохiднiстю, яку про­понують корпорацiї, учасники ринку можуть зробити висновки про те, недооцiненi чи переоцiненi акцiї. Припустимо, що β_х, β_у - коефi­цiєнти β для корпорацiй Х та У, а R_x, R_y - дохiднiсть акцiй Х,У.

Акцiї корпорацiї Х вважаються переоцiненими, оскiльки вони забезпечують дохiднiсть на piвнi Rx, що нижче вiд необхiдної ставки доходу M(Rx), яка вiдповiдає ступеню ризику акцiй Х. Aкцiї, що ма­ють коефiцiєнт β = β_х, повиннi забезпечити згiдно з САМР дохiднiсть на piвнi M(Rx). Так само акцiї У можна вважати недооцiненими, ос­кiлъки вони забезпечують дохiднiсть Ry, що вища за необхiдну став­ку доходу M(Ry), яка вiдповiдає ступеню ризику на piвнi β_у.

На графіку різні точки означають різні портфелі цінних паперів. На лінії знаходяться три точки F, M, X. Портфель F складається лише з вкладень, не обтяжених ризиком. Норма прибутку цього портфеля дорівнює m_f, а коефіцієнт β=0. Портфель M-це ринковий, т.б. ефективний портфель, що складається лише з акцій, обтяжених ризиком. Його сподівана норма прибутку дорівнює m_М, а коефіцієнт β=1. Портфель Х знаходиться на відрізку прямої, що з’єднує точки F та M. Ці три портфеля розташовані на одній прямій. Отже, пересуваючись вздовж цієї прямої від точки F до точки M, разом зі збільшенням сподіваної норми прибутку повинні одночасно платит збільшенням ступеня ризику.

Валютний ризик. Класифікація валютних ризиків

Ризик – це ситуативна характеристика діяльності будь-якого виробника, утому числі і для банку, що відбиває невизначеність її результату і можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху.

Основними джерелами фінансових ризиків є:

- Інфляція та ціни;

- Динаміка процентних ставок та звісно валютний курс.

Саме коливання валютного курсу, що спричиняє появу та розвиток різноманітних валютних ризиків, які становить значну частину фінансових ризиків, яким піддані учасники міжнародних економічних відносин

У валютно-кредитних і фінансових відносинах потрібно розрізняти дві схожі категорії – ризик та невизначеність. Невизначеність – це неповнота або неточність інформації або умов реалізації проектів, в тому числі невпевненість щодо пов’язаних з ними витрат і фінансових результатів. Ризик у валютно-фінансових відносинах - це, в свою чергу ймовірність зміни цих же фінансових потоків, але обов’язково внаслідок коливань валютних курсів.

Таким чином валютні ризики являють собою небезпеку валютних втрат, пов’язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій.

За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяють на:

- операційні;

- трансляційні (бухгалтерські);

- економічні;

- приховані.

Операційний ризик пов'язаний з торговими операціями, а також із грошовими договорами по фінансовому інвестуванню і дивідендним платежам. Цей ризик може виникати під час підписання договорів на здійснення платежів чи на одержання коштів в іноземній валюті в майбутньому.

Цей ризик можна визначити як можливість недоодержати прибуток чи понести збитки в результаті безпосереднього впливу змін обмінного курсу на очікувані потоки коштів.

Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов'язаний з переоцінкою активів і пасивів і прибутку закордонних філій у національну валюту, а також може виникати при експорті чи імпорті інвестицій. Він впливає на показники балансу, що відбивають звіт про одержання прибутку і збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю. Врахувати трансляційний ризик можна під час складання бухгалтерської і фінансової звітності. На відміну від операційного, трансляційний ризик не пов'язаний із грошовими потоками чи ж розмірами виплачуваних сум.

Економічний валютний ризик пов'язаний з можливістю втрати доходів по майбутніх контрактах через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і країни, де розміщена компанія.

Економічний ризик визначається як імовірність несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне становище компанії, наприклад, імовірність зменшення обсягу товарообігу чи зміни цін компанії на фактори виробництва і готову продукцію в порівнянні з іншими цінами на внутрішньому ринку. Ризик може виникати внаслідок зміни гостроти конкурентної боротьби, як з боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції, а також зміни прихильності споживачів певній торговій марці. Економічний валютний ризик підрозділяють на два види:

- прямий, коли передбачається зменшення прибутку по майбутніх операціях унаслідок зниження обмінного курсу валют;

- усереднений (побічний), пов'язаний із втратою певної частини конкурентноздатності вітчизняних товаровиробників у порівнянні з іноземними.

Головним фактором виникнення прямого економічного валютного ризику є майбутні експортно-імпортні договори чи валютні операції. Після підписання договору (укладення контракту) і до настання терміну оплати згідно договору економічний валютний ризик трансформується в операційний.

Усереднений ризик характеризує можливість виникнення збитків, пов'язаних зі зниженням конкурентноздатності компанії в порівнянні з іноземними товаровиробниками й експортерами в зв'язку зі зміною валютних курсів, високою валютною собівартістю і відносно низькими цінами на вироблену продукцію.

Приховані операційні і (чи) трансляційні ризики можуть виникнути й у тому випадку, якщо закордонна дочірня компанія піддається своїм власним ризикам.. Материнська компанія також зіткнеться з трансляційним ризиком, якщо зменшення прибутку від філії буде відбито в оцінці вартості активів філії в балансовому звіті материнської компанії.