
- •1. Куб coso та інтерпретація на його основі контролінгу ризиків.
- •2. Якісний аналіз ризиків та карта ризиків.
- •3. Каталог (реєстр) ризиків та його характеристика.
- •4. Ризик-менеджмент як бізнес процес.
- •9. Цикл контролінгу ризиків та характеристика його етапів.
- •10. Поняття залишкового ризику та його характеристика.
- •11. Аналіз сценаріїв в практиці контролінгу ризиків.
- •12. Стратегії реагування (впливу) на ризик та їх характеристика.
- •13.Поняття стратегічного ризик-менеджменту.
- •15.Бюджетування капіталу та ризиків підприємства.
- •17 Класифікація ризиків та їх індивідуальні характеристики
- •18 Обгрунтуванняч індикаторівконтролінгу ринкових ризиків підприємства.
- •19. Невизначеність та ризик: характеристика та порівняння протиставлення.
- •20. Контролінг залишкового ризику
- •21. Стрес-тест як інструмент контролінгу ризиків.
- •23. Зважені на ризик фінансові показники та інтерпретації їх значень.
- •24. Алокація ресурсів як інструмент бюджетування ризиків.
- •25. Контролiнг ризикiв в органiзацiйнiй структурi пiдприємства.
- •Характеристика факторів результативності контролінгу ризиків.
- •Бізнес процес як джерело ризику.
- •28. Концепція erm як системний підхід до ризиків.
- •29. Роль та місце моніторингу в процесі контролінгу ризиків
- •Трансформація ризиків як інструмент управління ним. Погляд з позицій контролера.
- •31. Рапортування: поняття та характеристика, сфера застосування.
- •32.Теорія екстремальних подій (evt) та її модифікація.
- •33. Діаграма ризиків як результат якісного аналізу ризокового профілю підприємства
- •34. Прийняття ризику на утримання: методи фінансування та нейтралізації ризиків.
- •35. Прийняття ризику на утримання – погляд контролера
- •36. Толерантність ризику як вихідна передумова формування практики контролінгу ризиків
- •37. Ризикові апетити та інтерпретація матриці ризиків.
- •38. Якісний та кількісний аналіз індивідуальних ризиків
- •39. Оцінювання агрегованого ризику та його особливості.
- •Cro та його місце в ієрархії фінансового управління підприємством.
- •Куб coso та інтерпретація на його основі контролінгу ризиків.
- •Якісний аналіз ризиків та карта ризиків.
20. Контролінг залишкового ризику
Несистематичні ризики або залишковий –характеризують ймовірність фінансових втрат і залежить від змін на фінансовому ринку . Піддається контролю за допомогою диверсифікації.
Систематический и несистематический риски
Классификация рисков с точки их отображения в модели рисков.
Систематический риск - это риск связанный с факторами, рассматривамыми как значимые в рамках некоторой модели. Систематические риски не должны значимо снижаться в рамках большого портфеля или с течением времени, в противном случае факторы их определяющие целесообразно игнорировать и данные риски могут быть отнесены к несистематическим. Систематические риски являются основным предметом исследования при оценке и управлении рисками.
Несистематический риск - риск, исчтоники которого и чувствительность к которому не рассматриваются в рамках модели оценки и управления рисками. При построении адекватной модели несистематические риски не должны приводить к сколько либо значимым потерям, и при большом их числе не должны быть связаны друг с другом. В отношении несистематичесих рисков должен действовать закон больших чисел - выявленные при анализе отдельных элементов деятельности организации, отдельных составляющих некоторого портфеля ценых бумаг, на каком-то небольшом промежутке времени в совокупности в целом по организации, портфелю или с течением времени их вклад в возможные потери будет стремиться к нулю. Несистематические риски, как правило, игнорируются при решении задач оценки и управления рисками.
Классическим примером систематических и несистематических рисков являются риски портфеля корпоративных акций при анализе его с помощью "бета-модели". В этом случае риски изменения цен, связанные с изменением индекса фондового рынка, будут систематическими, а изменения цен в силу иных возможно индивидуальных для каждой акции факторов будут несистематическими. Очевидно, что эффективность такого подхода зависит от структуры портфеля, к которому он применён. Для хорошо диверсифицированного портфеля модель будет достаточно хорошо отражать реальность, но в случае портфеля из одной-двух бумаг рассмотрение индивидуальных рисков акций как несистематических может привести к существенным погрешностям.
Собственный и предельный (marginal) риски
21. Стрес-тест як інструмент контролінгу ризиків.
Стандартні моделі оцінки ринкового ризику на основі концепції Var дозволяють розрахувати максимальний очікуваний збиток із заданою ймовірністю, однак вони не дають ніякої інформації про те, яким може бути непередбачений збиток, імовірність виникнення якого звичайно задається на рівні від 0,01 до 5%. Для рішення цього завдання звичайно застосовується не імовірнісний, а сценарний підхід, відомий як "стрес-тестування" (stress testіng).
Метою стрес-тестування є оцінка стійкості портфеля фінансових активів, підприємства або навіть фінансової системи в цілому до значних змін макроекономічного характеру й "екстремальним" подіям - малоймовірним, але все-таки можливим кризовим ситуаціям, що важко піддаються прогнозуванню й у силу цього здатним привести до аномально більших збитків (або прибуткам). Іншими словами, стрес-тестування покликане дати відповідь на питання "Скільки може бути загублено?", а не "Скільки, імовірно, буде загублено?".
Відправною точкою стрес-тестування є вибір видів ризику, чутливість до яких необхідно проаналізувати, а також методу моделювання. Перевірка на стійкість може проводитися як стосовно якому-небудь одного ризику (наприклад, процентному, валютному або кредитному), так й охоплювати відразу кілька видів ризику. Розрізняють наступні підходи до стрес-тестування:
o аналіз чутливості (sensіtіvіty analysіs) - найпростіша форма сценарного підходу, при якому моделюються наслідки зміни єдиного фактора ризику, при тім що значення інших факторів є фіксованими;
o сценарний аналіз (scenarіo analysіs), під яким розуміється вивчення впливу від одночасних змін декількох факторів ризику;
o оцінка максимально можливого збитку (maxіmum loss approach) - сценарний підхід, що полягає в пошуку сценарію, що приводить до самих більших втрат (worst-case scenarіo). Пошук може вестися як експертним шляхом, так і за допомогою статистичного моделювання. В останньому випадку його часто називають систематичним стрес-тестуванням (systematіc stress testіng);
o статистичне оцінювання за допомогою моделей, що базуються на ма-тематичній теорії рекордів.
Останній підхід застосовується всі частіше для цілей стрес-тестування, однак він має наступні істотні недоліки:
o складність верифікації прогнозів через рідкість настання екстремальних подій;
o відсутність параметричних моделей прогнозування екстремальних подій для багатомірних розподілів (які необхідні для оцінки втрат по позиціях, підданих більш ніж одному факторові ризику);
o неможливість статистичного прогнозування кореляцій у настанні екстремальних подій.
Під сценаріями кризових ситуацій можуть розумітися як зміни значень окремих факторів ризику (наприклад, цін або процентних ставок), так і зміни в їхньому динаміку: індивідуальної (волатильности) і спільної (кореляції між факторами ризику).
Стрес-тестування може проводитися як по історичних сценаріях, що відбивають події, що реально мали місце в минулому, так і по гіпотетичних сценаріях, які будуються виходячи із правдоподібних припущень про механізм розвитку кризових ситуацій, що не мали прямих історичних прецедентів.
В ідеалі, набір сценаріїв для стрес-тестування повинен максимально відповідати індивідуальним особливостям даного портфеля й ураховувати:
o несуперечливі зміни цін і ставок одночасно на декількох ринках;
o можливі наслідки кризи у вигляді неліквідності ринку й зміни валютного регулювання;
o можливі прояви одночасно декількох видів ризику.
На жаль, на практиці стрес-тестування не задовольняє цим критеріям, що порозумівається або високою обчислювальною складністю завдання, або просто недоліком статистичних даних, необхідних для побудови сценаріїв.
Стрес-тестування - метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк у разі, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями.
Стрес-тестування широко використовується для оцінки ризику ліквідності, валютного ризику та ризику зміни процентної ставки. (Постанова НБУ «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України»)
Стрес-тестування розглядається як на макрорівні (системний стрес-тест), так і на мікрорівні (стрес-тестування окремих портфелів банків).
Класифікація стрес-тестів на рівні портфелів окремого банку:
1) Однофакторні → Аналіз чутливості
2) Багатофакторні → Аналіз сценаріїв:
2.1) Оцінка максимального збитку
2.2) Гіпотетичні сценарії
● Позитивний
● Поміркований
● Негативний
● Стрес-сценарій
2.3) Історичні сценарії.
Методика оцінки максимального збитку дозволяє оцінити ризикованість портфеля активів шляхом ідентифікації найбільш збиткових комбінацій факторів ризику, які можуть потенційно виникнути.
Стрес-тестування банків уключає кількісні та якісні складові аналізу.
Кількісний аналіз спрямований на ідентифікацію можливих сценаріїв розвитку подій. Він визначає масштаби можливих змін ринкової кон'юнктури та коливань основних її компонентів, що впливають на результат діяльності банку та рівень його економічної безпеки.
За допомогою якісного аналізу оцінюється спроможність капіталу банку покривати можливі збитки та визначається комплекс заходів для зниження рівня ризику, мінімізації можливих втрат і збереження та захисту капіталу.
Сценарій стрес-тестування - це модель можливого розвитку подій під впливом різних факторів ризику. Сценарії стрес-тестування повинні охоплювати всі передумови, виникнення яких може завдати серйозних ударів по фінансовій стабільності банку.
Стрес-тестування може базуватися на історичних сценаріях з використанням варіантів подій, що мали місце у минулому, або на гіпотетичних сценаріях, з використанням варіантів подій, які не відбувалися але теоретично можуть статися.
Застосування стрес-тестів дає можливість дослідити рівень впливу факторів ризику ліквідності при певних можливих негативних ситуаціях.
Результати стрес-тестування дозволяють спеціалістам порівнювати вплив різних факторів ризику, визначити важливість різних видів сценаріїв та робити оцінку впливу різних чинників на діяльність банку.
22. Бек-тестування в системі контролю успадкованого ризику помилок.
Для перевірки адекватності фінансової моделі, що призначена для будь-яких прогнозів, недоцільно використовувати наявні дані як вихідні, а потім чекати, щоб побачити, наскільки добре виконуються прогнози - особливо якщо необхідно перевіряти модель багато разів, щоб одержати високу ступінь точності прогнозів.
Бек-тестування полягає в тому, що тестування моделі відбувається на основі використання лише даних, наявних на деякі минулі дати, а потім відбувається порівняння прогнозів з подіями, що відбулися згодом. Іншими словами, бек-тестування є способом верифікації моделі (перевірки її адекватності) на основі історичних даних.
Наприклад, за допомогою бек-тестування можна оцінити волатильність цінних паперів.
Помилки в оцінках можуть бути використані, з використанням стандартних статистичних методів, для оцінки надійності оцінок. Бек-тестування, як правило – процес комп’ютеризований, а не здійснюється вручну.
Бек-тестування в банку: Регулярна оцінка адекватності моделі шляхом тестування за історичним даними (backtestіng) являє собою найбільш відомий спосіб верифікації Var-моделей у банках, що одержав офіційний статус із прийняттям країнами Групи 10 підходу на основі внутрішніх моделей. Стандартна методика Базельського комітету передбачає, що банки, що використають VaR-моделі для розрахунку розміру резервного капіталу, зобов'язані щокварталу проводити тестування моделей за історичним даними для оцінки її адекватності, засноване на порівнянні денної прогнозної величини Var з фактичними змінами вартості портфеля для кожного дня за останні 250 днів торгів. Зверніть увагу, що вимоги до капіталу базуються на 10-денному періоді, у той час як бек тестування проводитися щодня. Залежно від кількості перевищень збитками величини VaR орган нагляду може збільшувати вимоги до достатності капіталу, що фактично є формою калібрування моделей, що занижують ризик. Бек-тестування також може бути способом верифікації моделі (тобто перевірки її адекватності) не лише в банку – наприклад, співставлення фактичних збитків торгового підприємства з прогнозами V@R для перевірки адекватності моделі для визначення V@R.