8 Інтенсивність праці і нормування трудових процесів

Для вирішення виробничо-господарських завдань в умовах розвитку ринкових відносин необхідно встановити і забезпечити впровадження оптимально напружених норм трудових витрат, що дають змогу реалізувати економічний інтерес і роботодавця, і найманого робітника.

Інтенсивність праці, зводиться до такого:

— інтенсивність праці визначається кількістю робочої сили, що витрачається за одиницю часу, і, отже, є економічною категорією;

— інтенсивність праці є мірою витрат робочої сили як людської енергії (теплової, на основний обмін, на виконання статичної і динамічної роботи, нервово-розумової діяльності, подолання несприятливих умов праці) у процесі продуктивної праці за одиницю робочого часу і, отже, є фізіологічною категорією;

— її рівень, з одного боку, великою мірою визначає продуктивність праці, а з іншого — залежить від способів і темпу витрат робочої сили (енергії) у процесі праці, що свідчить про тісний взаємозв'язок економічної та фізіологічної складових категорії інтенсивності праці.

Коефіцієнт зайнятості активною роботою по суті характеризує екстенсивний чинник праці, тобто він визначає частку зайнятості, але не ступінь напруженості.

Оцінки інтенсивності праці визначають показники:

— показник інтенсивності конкретної праці — темп праці чи швидкість виконання трудових операцій, тобто частота рухів і дій в одиницю часу;

— складність праці, зумовлена сукупністю показників, що характеризують психофізіологічні, санітарно-гігієнічні та інші умови праці;

— розміри "зони праці" працівника, тобто кількість одночасно оброблюваних виробничих об'єктів за багатоверстатного і багато агрегатного обслуговування, кількість функцій, що виконується за поєднання професій тощо. Рівень інтенсивності праці визначається за кількістю, складом, характером і часовими характеристиками виконання трудових процесів та їх елементів.

Найбільш поширеним у практиці нормування праці є методичний підхід, що ґрунтується на виборі як критерію ступеня напруженості оптимальної норми часу, необхідного для виконання роботи в певних організаційно-технічних умовах. Як показник напруженості використовується відношення необхідного часу до встановленої норми

Необхідний час — це час, зумовлений існуючими умовами певного підприємства (організації), зокрема: організацією виробництва і праці, рівнем технічної озброєності праці і складом робочої сили (кваліфікаційним, віковим тощо). На величину необхідного часу впливають не стільки індивідуальні якості окремого працівника, скільки склад певного колективу. Оптимальне напруженння досягається в тому разі, якщо .

Необхідний час скорочується мірою вдосконалення організаційно-технічних умов, організації трудових процесів та інших чинників, що приводить відповідно до скорочення Відношення . У результаті відбувається зниження рівня напруженості норм, що і є причиною їх перегляду. Чим більше відхилення від приведеного співвідношення в будь-який бік, тим нижча якість норм. Допустимими вважаються відхилення, що перебувають в межах заданої точності норм (такою у вітчизняній практиці вважається 5-відсоткова межа в масовому виробництві і 2—3-відсоткова межа — в інших умовах).

Співвідношення між необхідним часом і встановленим, а також між необхідними і фактичними витратами часу дають змогу визначати можливий рівень виконання оптимально напружених норм праці. У практиці нормування праці цей рівень є синонімом коефіцієнта виконання норм. Залежність співвідношень виражається в такий спосіб*.

Отже, рівень виконання норм прямо пропорційний співвідношенню між необхідним і фактичним часом та обернено пропорційний відношенню між необхідним часом і встановленою нормою витрат праці, тобто рівню напруженості норм.

Розглядаючи у взаємозв'язку проблеми напруженості встановлюваних норм й інтенсивності праці, рекомендується оцінювати інтенсивність праці за його нормування за такими напрямами:

— зіставляти фактичну й оптимальну інтенсивність конкретної праці в конкретних виробничих умовах;

— установлювати норми часу, обслуговування, кількості з обліком оптимальної для певних умов інтенсивності праці;

— проводити порівняльний аналіз інтенсивності праці різних груп і категорій працівників залежно від статі, віку, професії, кваліфікації, умов і організації трудових процесів;

— установлювати рівень і динаміку інтенсивності праці залежно від масштабів і обсягів виробництва, продуктивності праці й інших економічних показників, а також чинників соціального правового характеру.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте основні завдання нормування праці на підприємстві.

2. Дайте визначення категорій "індивідуальна норма праці" та "індивідуалізація норм праці".

3. Перелічіть основні методи вимірювання продуктивності праці і розкрийте їх зміст.

4. Які основні чинники враховуються під час розрахунку ефективності праці та її нормуванні?

5. Які види аналізу доцільно застосовувати для визначення змісту виконуваної роботи? Коротко схарактеризуйте їх.

6. Визначте зв'язок між нормуванням праці і зростанням її оплати.

7. Перелічіть і розкрийте зміст основних видів норм та методів їх встановлення.

8. Розкрийте сутність основних компонентів системи комплексного обґрунтування норм праці. Визначте взаємозв'язки між чинниками, включеними в систему.

9. Сформулюйте алгоритм комплексного обґрунтування норм праці за етапами з розбивкою їх за видами робіт.

10. Дайте характеристику терміна "інтенсивність праці", перелічіть показники, що її характеризують.

11. Порівняйте методи і методику нормування праці в країнах з ринковою економікою з вітчизняним досвідом у цій сфері.