24) Систематизація результатів наукового дослідження у міжнародних відносинах

Упродовж усього історичного розвитку земної цивілізації міжнародні відносини завжди займали і займають суттєве місце в житті кожного суспільства. Такі процеси людської діяльності, як утворення і розвиток держав, формування народностей і консолідація націй, зміна політичних режимів і становлення соціальних інститутів, розвиток економіки, технічного прогресу, науки і культури завжди були пов’язані з певними обмінами і контактами між соціальними групами різних країн, тобто з міжнародними відносинами у найширшому розумінні слова. На рубежі ІІ та ІІІ тисячоліть їх значення значно зросло, що пов’язано з процесом глобалізації світового співтовариства, у якому всі країни світу перебувають у стані різноманітних і багатогранних взаємодій. Ці взаємодії надзвичайно інтенсивно впливають на обсяги і характер виробництва, види створюваних продуктів та ціни на них, на стандарти споживання, на цінності та ідеали людей. Аналіз ролі й значення міжнародних відносин у житті людського суспільства дозволяє зробити висновок, що міжнародні відносини є специфічною галуззю суспільних відносин, реалізуються як у формах економічних, політичних, культурних, правових і дипломатичних взаємодій, так і у взаємовідносинах між великими соціаль¬ними групами, об’єднаними в держави, союзи держав, суспільні, економічні, політичні рухи та громадські організації. Коротко підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що міжнародні відносини – це сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв’язків і взаємовідносин між народами у найшир¬шому значенні цього слова. Багатогранність спектра міжнародних відносин зумовлює те, що вони є предметом дослідження різноманітних наук. Серед дослідників немає чіткої визначеності щодо дисциплін, які так чи інакше вивчають міжнародні відносини. Куіжі Райт, Жан-Батіст Дюрозель та інші фахівці виділяють такі: –    історія дипломатії; –    міжнародне право; –    міжнародна політика; –    міжнародна економіка; –    міжнародна торгівля; –    військові науки; –    право і міжнародні організації; –    політична географія; –    соціологія; –    антропологія; –    соціальна психологія; –    етика. Кожна з цих наук має свій предмет вивчення та об’єкт дослідження, властивий певному науковому напрямку. У той же час аналіз міжнародних відносин, теоретичне узагальнення їх закономірностей, структури, функціонування та розвитку певним чином є присутнім у кожній з названих дисциплін у історичному, політичному, правовому, економічному, соціальному та інших аспектах. Але жодна з них не дозволяє охопити всю сукупність міжнародних відносин, оскільки всі вони є її складовими частинами. Систематизоване і цілеспрямоване вивчення міжнародних відносин у рамках відносно самостійної дисципліни розпочалось порівняно недавно. Науковий напрямок з проблем дослідження міжнародних відносин фор¬мально виник у 1919 році. Саме тоді у Вельському університеті в м. Ейберсвіт (Великобританія) була утворена перша кафедра з історії та теорії міжнародних відносин. Слід зазначити, що вже в давні часи політична філософія та   історія ставили питання про причини конфліктів і воєн, про засоби та способи досягнення порядку, миру між народами та ін. Але систематичне вивчення існуючих феноменів з метою пояснити поведінку, розкрити типове, що повторюється у взаємодії міжнародних акторів, в основному відбувалось у період між Першою і Другою світовими війнами, а найбільш інтенсивно і широко – після 1945 року, що сприяло формуванню “Теорії міжнародних відносин” як відносно самостійної наукової дисципліни. Як відзначає російський дослідник П.А. Циган-ков, наука про міжнародні відносини ще не являє собою стійкої системи знань, їй з самого початку властиві суперництво, конкуренція, боротьба парадигм, шкіл та теорій. Як показує С. Сміт, сьогодні існує до десяти уявлень про суть і зміст науки про міжнародні відносини, навколо яких точаться дискусії між різноманітними школами, теоріями і напрямками

Як уже раніше зазначалося, теорія міжнародних відносин є теоретичною галуззю знання, яка відображає реальне міжнародне життя і прагне виявити його закономірності з метою наукового пізнання. Звідси випливає одна із найважливіших її функцій – теоретичне узагальнення явищ і процесів у сфері міжнародних відносин, формування на цій основі закономірностей та законів. Але на цьому шляху є ряд проблем і труднощів. Умовно їх можна розділити на дві групи: –    перша – розпорошеність знань про міжнародні відносини в різних наукових дискусіях; –    друга – особливий характер цих відносин. Суспільні науки (право, історія, політологія, соціологія та інші), виконують стосовно до теорії міжнародних відносин службову роль, жодна з них не дозволяє охопити їх сукупність, а навпаки з’ясовує і аналізує тільки окремі аспекти. Так, наприклад, міжнародно-правовий підхід концентрується навколо міжнародних норм та інституцій, а історичний підхід (як з погляду історії дипломатії, так і загальної історії) – навколо історичних явищ і процесів як в регіональному, так і в глобальному масштабах, і розвиток міжнародних відносин розглядає як причинно-наслідковий результат у часі й просторі політичних, суспільних і економічних явищ. Таким чином, суспільні науки вивчають лише аспекти міжнародних проблем, у той самий час теорія міжнародних відносин охоплює всі явища та процеси, пов’язані з цією гранню суспільних відносин. Вона не є механічним набором різноманітних дисциплін, а самостійною наукою з власним предметом і галуззю досліджень, яка застосовує різноманітні і багатодисциплінарні дослідницькі методи. Наука про міжнародні відносини є наукою синоптичною  і з різнорідних підходів, окремих наук відтворює сукупний образ міжнародних відносин. Особливий характер цих відносин суттєво впливає на архітектуру теорії міжнародних відносин і створює певні специфіку і труднощі їх аналізу та наукового вивчення: –    об’єктивна дійсність міжнародних відносин охоплює надзвичайно широку, а тому і важку для розуміння галузь явищ і процесів. Їх повне пізнання, теоретичне впорядкування та аналіз взаємозв’язків майже неможливі; –    у сфері міжнародних відносин – на відміну від інших явищ суспільного життя – немає центрального ядра влади й управління, а існує поліцентризм та полігархія. Тут важливу роль відіграють стихійні процеси та суб’єктивні фактори, і тому якісь закономірності й повторюваності надзвичайно важко вловити; –    у дослідників міжнародних відносин немає повного доступу до широкої та об’єктивної інформації, особливо в галузі міжнародної політики, де велику роль відіграє безпека і таємність дипломатії; –    у міжнародному житті, на відміну від внутрішнього життя держави, виступає перевага гетерогенних факторів над гомогенними, тобто над факторами, що об’єднують. Це значно ускладнює систематичний опис і узагальнення міжнародних явищ та процесів, а також і вивчення причинно-наслідкової діяльності держави; –    у сфері діяльності міжнародних акторів важливу роль відіграють одночасність багатьох інтеракцій (взаємодій), випадкові події ускладнюють аналіз та оцінку цільових дій і передбачення наслідків. Усі ці особливості значно ускладнюють реалізацію однієї із основних функцій ТМВ – теоретичного узагальнення явищ і процесів міжнародного життя. Крім того, існує ще ряд факторів, які так чи інакше гальмують процес становлення теорії міжнародних відносин як самостійної галузі наукового пізнання. Це, перш за все: а) низька стадія розвитку самої дійсності міжнародних відносин (панування анархії, відсутність ефективних засобів для врегулювання міжнародних конфліктів та криз); б) виникнення в другій половині ХХ ст. багатьох явищ, процесів, цілей, структур та функцій міжнародного життя, які значно змінили процеси міжнародних взаємодій; в) нездатність традиційних дисциплін до повного охоплення предмета й сфери діяльності міжнародних відносин. Таким чином, наука про міжнародні відносини, як і всі інші нові науки, формується у певному зв’язку і в залежності від інших дисциплін та теорій, що раніше виникли. Вона прагне до використання їх досягнень і створення власної системи знань про міжнародну діяльність. Оскільки ця дійсність надзвичайно інтегрована, то охопити повно і одночасно всі її аспекти дуже складно, тому функція теоретичного узагальнення в ТМВ носить комплексний характер і інтегрує результати різноманітних наукових дисциплін.