Питання для самоперевірки

1. Які умови виникнення товарного виробництва?

2. Назвіть основні риси натурального господарства.

3. Назвіть відомі вам властивості товару.

4. В якому випадку річ можна назвати товаром?

5. Чи у всіх сферах суспільного виробництва діє закон вартості?

Література

1. Основи економічної теорії / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. – К.: Вища школа.; Знання, 1997.

2. Основи економічної теорії. Підручник / Під ред. С. В. Мочерного. – Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 1993.

3. Основи економічної теорії. Підручник. / За ред. Ніколенко Ю.В.,Київ: “Либідь”, 1998.

4. Політична економія. Конспективно-схематичний виклад / В. Т. Ткач. – НМЦ “Укоопосвіта”, Київ, 1998.

Завдання для самостійної роботи.

І. Вирішити ситуацію.

Суспільно – необхідні витрати праці на виготовлення 1 ц цукру – 10 год., 100 м тканин – 20 год. Співвідношення цін 1: 3. Ціна цукру співпадає з вартістю. 1 година праці = 2$. Проаналізуйте дію закону вартості.

ІІ. Вирішити тест:

1. Що таке гроші?

1. Монети, грошові білети, які використовують у процесі купівлі-продажу.

2. Особливий товар, який виділився зі світу товарів і почав відігравати роль загального еквівалента.

Лекція №4. Загальні основи ринку. План

І.Сутність ринку. Основні функції ринку.

ІІ. Види ринків.

ІІІ. Інфраструктура ринку.

І

Історично слово “ринок” характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці і покупці. Тут у результаті досягнутої домовленості встановлювалися ціни на товар, який в обмін на гроші переходив у руки покупця.

Сьогодні економісти під терміном “ринок” розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є:

1. самостійність учасників економічного процесу;

2. комерційний характер їхньої взаємодії;

3. суперництво ( конкуренція ) господарюючих суб’актів;

4. формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби;

5. ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

Суспільне господарство, яке функціонує на цих засадах, називають ринковою економікою.

Функції ринку:

1. Інформативна функція. Через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об’єктивну інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно необхідну якість та асортимент тих товарів і послуг, які виробляються.

У цьому випадку ринок виконує роль суперкомп’ютера, який і переробляє колосальні обсяги інформації і видає узагальнені дані по всьому господарському просторові, який він охоплює. Це дає можливість кожному підприємству постійно звіряти власне виробництво з умовами ринку, що змінюються, і завчасно вживати заходів щодо зниження своїх індивідуальних витрат, підвищення якості продукції, зміни її асортименту.

2. Регулююча функція. Орієнтуючись на ринкові ціни і намагаючись одержати максимальний прибуток, підприємці направляють свої кошти на випуск тих товарів, які користуються попитом. У результаті досягається відповідність між обсягом виробництва і суспільними потребами, формуються необхідні економічні пропорції. Так ринковий механізм виконує регулюючу функцію.

3. Сануюча функція. Цю функцію ринок виконує тоді, коли за допомогою конкуренції “очищає” суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, “дає зелене світло “ ефективнішим.

4. Контролююча – сприяє контролю споживачів над виробництвом, вирівнюванню цін.

5. Відтворювальна – забезпечує безпреривність процесу суспільного відтворення.

6. Стимулююча – спонукає знижувати індивідуальні затрати і підвищувати суспільну корисність товарів і послуг.

ІІ

Залежно від умов, у яких діють суб’єкти господарського життя, вирізняють вільний, монополізований і регульований ринки.

Вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. В ньому немає обмежень в інформації про попит, пропонування, ціни, якість продукції тощо. Тут вільне ціноутворення, відсутні штучні бар’єри при входженні на ринок того чи іншого товару та виходу з нього.

Монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин.

Регульований ринок – це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

За ознакою простору дії вирізняють місцевий (у межах міста чи села), регіональний (певна територія якоїсь країни), національний і світовий ринки, а з точки зору відповідності чинному законодавству – легальний (офіційний) і тіньовий ринки.

Залежно від об’єктів купівлі-продажу розрізняють такі види ринків: товарів широкого вжитку, товарів промислового призначення, праці, цінних паперів, науково-технічних знань та ін.

Особливу класифікацію видів ринку застосовують фахівці з маркетингу. Вони розрізняють ринок продавця і ринок покупця. На першому більше влади мають продавці, а найактивнішими “діячами” вимушені бути покупці. На другому, навпаки, більше влади мають покупці й найактивнішими “діячами” вимушені бути продавці.

Залежно від того, хто є покупцем товару, що продається і з якою метою він купується, розрізняють також споживчий ринок, ринки виробників, проміжних продавців, державних установ і міжнародний ринок.

Споживчий ринок – окремі особи і господарства, які купують товари для особистого споживання.

Ринок виробників – організації, що купують товари для використання їх у процесі виробництва.

Ринок проміжних продавців – організації, що купують товари для наступного перепродажу їх з прибутком для себе.

Ринок державних установ – державні організації, що купують товари або для наступного їх використання у сфері комунальних послуг, або для передачі цих товарів тим, кому вони потрібні.

Міжнародний ринок – покупці за межами країн, включаючи закордонних споживачів, виробників, проміжних продавців, держави і установи.

Кожен вид ринку, що згадувався, має свою інфраструктуру, свій набір інструментів, які забезпечують його життєдіяльність. Окремі види ринку не існують самі по собі. Всі вони пов’язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову систему.

ІІІ

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідницьку інфраструктури ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові компанії, інформаційні центри та ярмарки, інжинірингові фірми, сервісні центри, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв’язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, валютні й фондові біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це – всі ті, хто здатен займатися і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення. На практиці застосовується безліч варіантів прибуткового використання цих коштів, коли, наприклад, фонди громадських організацій передаються в позику комерційним банкам, інвестуються в акції тощо. В ринковій економіці кожен карбованець, долар чи франк повсякчас має працювати, перебувати в обігу, приносити прибуток. Фінансово - кредитна інфраструктура саме й забезпечує вирішення цієї проблеми.

Науково – дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

Інститути та організації, що утворюють цю інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, займаються розробкою стратегії і тактики поведінки підприємства ринку.

Крім загальної інфраструктури, що обслуговує весь простір ринкових відносин, існують ще спеціалізовані, які забезпечують ефективне функціонування окремих ринків (ринок товарів і послуг, ринок капіталу, ринок праці, ринок нерухомості, валютний ринок та інші).